Слідами Байрона в Швейцарії

Байрон

2008 рік мені пощастило зустрічати у Швейцарії. Щоправда, мета мандрівки була зовсім не новорічна, а радше туристично-пізнавальна. Крокуючи 31 січня залитою сонцем набережною швейцарського курорту Монтре, я навіть не здогадувалася, скільки літературних відкриттів чекає на мене попереду.

Свого часу в цьому мальовничому куточку Швейцарії доживав віку Володимир Набоков, відомий світові своєю «Лолітою», на березі Женевського озера (воно ж Леман) увіковічнили у бронзі Фреді Меркурі, адже саме тут група «Queen» записала дебютний альбом. А ще в Монтре відбувається щорічний джазовий фестиваль.

Проте кінцевою метою моєї двогодинної прогулянки швейцарською набережною мав стати Шильйонський замок, який перебуває за 3 км від Монтре. Здалеку Шильйон виглядає дещо казковим – акуратні сторожові вежі, веселий череп’яний дах. Але враження іграшковості зникає, коли розумієш стратегічну виваженість такого місця розташування – замок стоїть на скелі, з одного боку оточений Леманом, а з іншого сполучається з берегом укріпленим мостом. Як з’ясувалося згодом, Шильйонський замок з XVII ст. був не лише резиденцією герцогів Савойських, а й тюрмою.

Першою несподіванкою дорогою до замку стала лавка. Здавалося б, звичайна лавка, на яку можна сісти й помилуватися засніженими Альпами по той бік озера. Як виявилося, окрім переваг звичайної лавки, ця – обладнана програвачем.

Шильйонський замок

Вибравши з чотирьох запропонованих мов англійську, натискую на кнопку – і з приймача звучить поема Дж.Г. Байрона «Шильйонський в’язень». Дія твору відбувається в замку, до якого я прямую. Але перед тим, як побачити історичний артефакт, можна відновити в пам’яті зміст поеми і просто відпочити, помилуватися замком, озером та засніженими альпійськими вершинами.

Історичною основою для поеми англійського романтика слугувало ув’язнення в замку-фортеці швейцарського патріота й гуманіста Франсуа Бонівара. З історії дізнаємося, що на поч. XVI ст., коли світ потрясали громадянські війни, мешканці Женеви ворогували між собою двома таборами. Частина з них виступала за подальшу співпрацю з Савоєю, у якій Женева відігравала роль другого плану. Інші були прибічниками незалежності Женеви, і вони програвали в битві. Одного з лідерів сепаратистів, Бонівара, Карл III Савойський ув’язнив у підземеллі Шильйонського замку. Франсуа Бонівар провів у в’язниці шість років, аж поки в 1536 році війська Берна не скинули владу Савойських герцогів і звільнили в’язнів підземелля. Відтоді Шильйон став резиденцією намісників Берна і втратив військове значення як фортеця-в’язниця.

Неприступні стіни замку

Після довгоочікуваного звільнення Бонівар отримав найбажаніший дарунок – Женева здобула незалежність. Окрім того, республіка подарувала йому звання почесного громадянина, будинок та пожиттєве утримання. Вчений, знавець латинської класики, богослів’я та історії, віддячує місту – укладає «Історію Женеви» й дарує громаді свою бібліотеку, що заклала основи публічної читальні.

Майже через 300 років після цих подій, а саме 1816 року, Шильйонський замок відвідав Байрон (з початку XIX ст. колишню фортецю перетворили на музей). Після відвідин швейцарського замку Байрон та його супутник Персі Шеллі через погану погоду змушені були на кілька днів затриматися в селі поблизу Лозанни. Саме тут на одному диханні за кілька днів і побачила світ поема «Шильйонський в’язень». Згодом Байрон, прагнучи наблизитися до історичної достовірності, детально ознайомився з документами про життя та діяльність Франсуа Бонівара. Поет дописав до поеми передмову та «Сонет до Шильйона», у якому оспівав усіх поборників свободи.

Хай би як там було, але, попри історичну правду, Байрон дозволив собі трохи злукавити й додати до поеми романтичних візій. Так на сторінках твору з’явилися два брати Бонівара, яких разом із ним було ув’язнено в Шильйоні. Один за одним вони згасали у вогкому, темному підземеллі й навіть їхні тіла, незважаючи на прохання головного героя, не дозволили поховати при світлі дня. Насправді ж, покарання у в’язниці Бонівар відбував сам, без братів.

У пам’ять про лорда Байрона

Завдяки поемі Байрона про Шильйонський замок та один з найвідоміших епізодів його історії – ув’язнення Бонівара – дізнався увесь світ. Свій внесок у романтизацію замку зробили також Жан-Жак Руссо, Персі Шеллі, Віктор Гюго та Олександр Дюма.
Нині до Шильйонського замку з’їжджаються сотні туристів. Вони блукають кімнатами та поверхами колишньої добре укріпленої фортеці, неодмінно ступаючи до славнозвісного підземелля. І найкращим сувеніром на пам’ять про Шильйон стає для них світлина біля стіни підземелля з меморіальною табличкою «Byron» із в’язниці на березі Женевського озера посеред Альп, куди колись пощастило завітати відомому англійському поету.

Фото Шильйонського замку з сайту reports.travel.ru

Практикуючий веб-журналіст і початківець у веб-дизайні. Соромно признатися, але проміняла художню літературу на підручники з юзабіліті. Неймовірно задоволена нещодавно прослуханими аудіо-«Рекреаціями» Андруховича. Серед нещодавно прочитаного – «Тереодори з Васюківки» Всеволода Нестайка, яких вважаю супер-антикризовою літературою. Ледь не забула. Фанатію від романів про Гаррі Поттера і серіалу про доктора Григорі Хауса. Таке-то...