Блукерівська премія, або Перспективи мережевої літератури

Cьогодні майже кожен другий інтернет-користувач веде свій блог у Живому Журналі чи на іншому інтернет-ресурсі. У будь-якому разі, майже кожен знає, що таке блог. Та далеко не кожен здогадується, що його писанину в мережі колись можуть опублікувати, або, ще краще, відзначити премією. Звісно, нагорода, про яку йдеться, нині не надто відома, але, зважаючи на песимістичні прогнози щодо подальшого існування традиційних книг, фільмів та телепрограм, має усі перспективи стати популярною.

Ідеться про Блукерівську премію. Саме так, це не помилка. За аналогією до престижної літературної Букерівської премії (The Book Prize), яка проповідує культ книги, було започатковано Блукерівську (The Blooker Prize). Така дивна назва утворена поєднанням слів book (книжка) та bloog (інтернет-щоденник). Премію створено 2006 року на 450-ті роковини з дня винаходу Гутенбергом книгодрукування в Європі.

Засновником Блукерівської премії вважається альтернативне видавництво Lulu.com. Цей самвидав, створений 2002 року, є своєрідним літературним аналогом відомого інтернет-сервісу YouTube, на якому всі, хто бажає, можуть вивісити своє відео.

Натомість Lulu.com дає можливість розмістити на своїй платформі блог, а також дозволяє за бажанням читачів надрукувати з цього інтернет-щоденника книжку, а також організовує продаж таких blooks (блого-книг) на своєму сайті. Твір розміщено на сайті доти, доки не знайдеться охочий його прочитати – сучасні технології дозволяють швидко зробити друковану версію «блукера». І поки звичайні видавництва продають сотню примірників книжки, Lulu щомісяця збуває понад 50 тисяч блукерів.

На думку директора видавництва Боба Янга, Блукерівська премія допоможе вибрати кращі зразки з нової літературної хвилі. «Блоги є завершальною віхою в історії книг, – вважає Янг. – Це новий рівень циклу життя текстів, якщо не літератури загалом – з самобутнім творчим шляхом і авторським».

Першим блукером можна вважати User Interface Design, основою для якого став блог програміста Джоеля Спольскі, який 2001 року матеріалізував написане в друкованій книзі. Після нього Тоні Пірс об’єднав пости та коментарі до них в книзі, яка так і називалася – Blook. Окрім того, термін «blook» експкрти внесли до списку слів, які незабаром будуть внесені в Оксфордський словник англійської мови.

Перша в світі літературна нагорода за інтернет-літературу – Блукерівська премія – присвоюється в трьох категоріях – за кращу художню, документальну та гумористичну книгу-блог. Найкращі блукери вибирає компетентне журі у складі трьох відомих в інтернеті осіб. Очолює його Корі Доктороу. Загальний призовий фонд премії становить 15 тисяч доларів. Два переможці отримують по 2,5 тисячі, а найкращому твору дістається 10 тисяч.

Доктороу переконаний, що злиття книг та інтернет-щоденників вказує на появу нового творчого стилю. «Сама форма блогів заохочує авторів до написання коротких, уривчастих повідомлень, – вважає голова журі Блукерівської премії. – Раніше такими замітками рябіли сторінки записників. Але коли їх розміщувати в мережі, відбувається щось надзвичайне. Аудиторія допомагає поєднувати їх між собою, а потім перетворювати на повноцінні книги. Або книги-блоги».

З одного боку, Блукерівська премія є мрією кожного графомана, а з іншого, має безліч переваг, однією з яких є можливістю потрапити до читача без видавничих перешкод. Іншим плюсом блукера є багаторівневий аналіз ситуації та розвиток подій, що досягається не лише блогом, а й коментарями читачів та онлайн-дискусіями. Окрім того, блукери, зокрема ті, що мають форму щоденників, за аналогією до романів, – наприклад, Діккенса – можна публікувати як серіал.

У відносно молодої премії вже є свої переможці. Так, 2006 року перша Блукерівська пермія дісталася американці Джулії Пауелл. Її інтернет-щоденник під назвою «Джулі та Джулія: 365 днів, 524 рецепти і 1 крихітна кухня», в якому описано спроби авторки впродовж року готувати за кулінарною книгою Джулі Чайлд, було визнано найкращим.

А минулого року Блукер дістався Колбі Баззеллу, колишньому солдату американської армії, який написав і розмістив в інтернеті свої спогади під назвою «Моя війна: вбивчий час в Іраку». «Я описував події по свіжих слідах, коли вони ще гули в моїй голові», – зізнається Баззелл, який вів свій блог упродовж 8-ми місяців, поки йому це не заборонило робити начальство.

Після виходу друкованої версії блукера його можуть екранізувати. Так сталося з блогом секретаря головного редактора модного журналу Vogue Анни Вінтур, за мотивами якого зняли популярний фільм «Диявол носить Prada». Продукт такої творчої трансформації називають flooks (від film та blook).

Ще одним гібридом жанрів став створений переможцем Блукерівської премії Ендрю Лосовскі проект flicktion (від fiction – художня література та назви фотосервісу Flickr). Його «Дверні дзвінки Флоренції» – це 36 кольорових фото, на яких зображено дверні дзвінки, при цьому кожна з фотокарток супроводжується розповіддю про події, які могли б відбуватися за цими зачиненими дверми та з людьми, які там живуть.

Блукери не є новинкою і на українських теренах. Зокрема, 2006 року побачив світ збірник «Digital романтизм», який вмістив поетичні та прозові твори авторів сайту «Гоголівська академія» (www.gak.com.ua). Здобула популярність та визнання українського читача й збірка «8. Антологія жіночої мережевої прози», яка поєднала в собі уривки з ЖЖ восьми авторок-жінок, активних користувачок блогосфери.

Поки що про український аналог Блукера нічого не чути. Але, зважаючи на зростаючу популярність таких продуктів, можна припустити, що з часом він з’явиться і в нас.

Практикуючий веб-журналіст і початківець у веб-дизайні. Соромно признатися, але проміняла художню літературу на підручники з юзабіліті. Неймовірно задоволена нещодавно прослуханими аудіо-«Рекреаціями» Андруховича. Серед нещодавно прочитаного – «Тереодори з Васюківки» Всеволода Нестайка, яких вважаю супер-антикризовою літературою. Ледь не забула. Фанатію від романів про Гаррі Поттера і серіалу про доктора Григорі Хауса. Таке-то...