“Червону Шапочку” просять вилучити зі шкільної програми
- 27 Кві 2009 11:40
- 958
- 18 коментарів
Депутати Миколаївської обласної ради звернулися до Кабінету Міністрів і Міністерства освіти і науки з вимогою виключити зі шкільної програми й підручника “Українська література” для 8 класу казку Євгена Дударя “Червона Шапочка”.
Відповідне звернення депутати прийняли на сесії 23 квітня.
“На наш погляд, цей твір не що інше, як пропаганда чванства, брутальності, неосвіченості. Учні будуть засвоювати поведінку Червоної Шапочки, позитивної героїні Шарля Перро, на основі повністю нівельованого твору Євгена Дударя, сприймаючи приклад чергового розтління підростаючого покоління як нормальне явище”, – сказано в зверненні.
Депутати облради вважають, що така інтерпретація казки суперечать загальноприйнятим моральним нормам і нехтує правилами пристойності.
Луганська обласна рада 17 квітня звернулася до Верховної Ради й Кабінету Міністрів із проханням перевірити рівень моралі в шкільних підручниках з української літератури для 8 класу.
Євген Дудар
“Червона Шапочка”
В одному селі жила гарненька дівчина Червона Шапочка. Нижня частина її була у вичовганих джинсах, верхня – в розписаному незрозумілими гаслами балахоні. На голові була червона шапочка – подарунок бабусі на шістнадцятиріччя. Тому так її і звали.
Якось мама дала Червоній Шапочці пиріг, вина й звеліла віднести бабусі.
Відійшла дівчина подалі, сіла під кущ, випила вино, з’їла пиріг, дістала з потайної кишені цигарку і запалила… Смалить собі та й наспівує: “Ах, з-та красная рябина…”.
Аж тут з-за кущів Вовк -страшенний, здоровенний. Як гаркне: “Ага, попалася, Червона Шапочко! Зараз тебе з’їм!”.
Червона Шапочка озирнулась, швиркнула через напомаджену губу, дихнула на Вовка перегаром, що той ледь не очманів. А тоді схопила його за вуха, скочила на нього верхи і звеліла їхати.
Аж уранці під’їхала до бабусиної хати. Кинула: “Чао предкам!” тоді попередила, що коли маман питатиме, де вона була, то щоб бабуся сказала, що в неї.
“Дай щось пошамати!”, -сказала Червона Шапочка.
Коли бабуся відмовила, що нічого немає, бо хворіла, дівчина кинула: “Ну тоді гони бабки. Пошлю Вовка, зараз принесе!”.
Бабуся тремтячими руками розв’язала вузлика й подала Червоній Шапочці свою пенсію, говорячи, що більше немає.
“Тоді я тебе з’їм!”, – налякала Червона Шапочка.
А повз хату в цей час проходив мисливець. Побачив загнаного Вовка, почув схлипування бабусі й ускочив у світлицю:
“Хто тут бабусю ображає?”.
Червона Шапочка криво посміхнулася й сказала, щоб не втручався у родинні справи, бо напише скаргу, що він убив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до неї…
Мисливець, хоч і був сміливий, а тут затрусився. Згадав дружину, дочок, та й позадкував до виходу.
Що далі було – ніхто не знає. Тільки під полудень з хати вийшла Червона Шапочка з вузликом на спині. І зникла в лісі, десь там блукає й досі. Хто побачить – сповістіть хоч її маму, бо побивається за своїм чадом неповнолітнім.
Депутати праві. Молодь, не зрозуміє цю сатиру так, як дорослий читач. Треба вилучати.
А де підручник друкували, чи не в Донецьку?
Дана публікація – це витівка авторів підручника / а якщо він затверджений Міністерством освіти, то і Міністерства / для прищеплення нелюбові та зневаги до української літератури.
“Дана публікація” – маю на увазі публікацію “казки” у підручнику “Українська література”.
Шановна Алевтино, все набагато простіше – і складніше водночас. Це свідчення того, що академія педнаук, яка готує шкільні програми, ні бельмеса не розуміється на особливостях підліткової психології. Це, зрештою, не поодинокий випадок: якщо у Вас є діти шкільного віку, Ви не можете не завважити, що добір текстів не лише для 8-го, а для кожнісінького класу – починаючи від букваря, – м”яко кажучи, дивовижний.
Ясна річ, у самому тексті Дударя нічого “поганого” нема. Цілком притомний текст, як на теперішній стан української сатири. Тільки ж не підліткам його читати, які в цьому віці так і западають на різну дурню (ну, хто ще може всерйоз читати Ірену Карпу, як не підлітки?!).
Тут необхідні набагато серйозніші заходи, ніж просто вилучення цього тексту. Передовсім необхідне відсторнення кандидатів пед. наук (псевдонаук, на моє глибоке переконання) від підготовки програм і підручників з літератури.
Дякую за казку. Супер, але не для школи дійсно. Для позакласного ж читання – це значно цінніша річ, ніж дуже зараз поширені твори, що пропагують бруд як діамант, викликаючи бажання спробувати “насолод життя ” .Ця річ скоріше викликає огиду до примарних цінностей.
І. АНДРУСЯКУ
Так звані “кандидати” так званих “пед. наук” щороку пишуть і пишуть свої дисертації, пишуть і пишуть, захищають і захищають, захищають і захищають, пишуть і пишуть… А дитячі колонії переповнені. ТАКІ кандидати ТАКИХ наук не потрібні суспільству. Сучасні діточки просто плюють на їхню педагогіку і методику виховання. Хто це може ЗЛАМАТИ ?
От МАКАРЕНКО – це був педагог. Дисертацій не писав і не захищав.
Макаренко виховував револьвером і ленінськими ідеями. Він і в Китаї ще досі педагог. Просто любитель-паскоучитель.
Я розумію, читати цю пародію десь у нічному клубі в компанії “за 40 градусів” весело буде, але пропонувати дітям – це несмак педагогів. це те саме, що Карпа і Ульяненко. Взагалі, треба було б міністру освіти перетрусити наукові кадри, які стають навіть академіками по знайомствоу. І припинити потік наукових захистів. Цими днями чув, як претенденти на звання к.п. н. і їхні керівники вирішували свої опонентські справи російською мовою. Зайдіть в наукові заклади – там майже не почуєте української мови – холопи, виродки і нездарі. Вони дискредитують Україну. І міністр цього не бачить. Бо він не змінив кадри, що сидять поруч з ним. Та й немає коли, бо скоро прийдуть до влади московські холопи.
Карпу ще й хронікером садять до Савика Шустера… Може, подорослішає… Чи пізно?
Спаганили казку ((. Не розумію автора. Для чого? (мо’ попіаритись ?….)
і радію за депутатів))
Автор (як він сам розповідав) написав цю сатиру у 80-х, реагуючи на тодішні зміни в суспільстві. Саме тоді молодь масово захопилась тютюном, алкоголем тощо.
Навіщо її вліпили в програму зараз? – питання до міністерства.
А чому ця тема роздмухується на сході У? – зрозуміло і очевидно. Через рядок “Ах, з-та красная рябина…”
мені сподобалоося дуже класний твір
Незважаючи на Рекомендації “зверху” розглянути “Червону шапочку”, “Слона й мух”, “Лісову казку” на уроці позакласного читання, буду розглядати ці твори зі своїми восьмикласниками в класі, бо нічого “шкідливого” творчість Євгена Дударя в собі не несе.
Дуже правильна, реальна і потрібна для восьмикласників повість. Діти давно вже про все це знають, і краще з книжок ніж з вулиці.
Я сам учень і просто з жахом читаю цю КАЗОЧКУ.На мій погляд,ця сатира дає відштовх насильству і всім аморальним рисам,на даний час я навчаюсь у 8-му класі і не розумію нічого.
На власне нещастя я народилася в 1995 роцi тому мiй клас iде перший по новiй “програмi”, це звичайно задовiльняэ збочену фантазiю деяких однокласникiв, але це можна виставляти на сторiцi в iнтернетi,стовпi чи бамперi, а не в пiдручнику, а потiм вже хникати над тим звiдки – це ми такi взялись,Пiдлiтковий вiк i т д i т п
Ну ось, знову поїхали про мораль… Проблема школи, що вона не готує до реального життя, оберігає дітей, а не вчить стикатись з такими явищами. Це по-перше. А по-друге, те, що було цікаво і актуально, коли писав Шарль Перо, сьогодні вже застаріло, тож (досвід показує), що хоч такими творами ми зможемо популяризувати читання серед дітей
Нічого собі – боротьба за мораль аморальними прикладами? Кого ви з мене зробили? Вбиваєте дитинство.Справді, у міносвіти сидять кадри, очевидно, з Окружної – або друзі. або родичі – ніякого стосунку до освіти вони не мають. Тим більш – до української. Це переважно старі радянські кадри-пристосуванці. Могли б дати навіть Григора Тютюнника. Соромно за нашу не нашу науку.І міністр нібито непоганий, а нічого він не змінив…