Шекспір на Хортиці, або Подолання треносу (ФОТО)

"Невмирущий Шекспір». Робота Анатолія Яровенка, учня 10-го класу з Одеси, представлена на конференції
"Невмирущий Шекспір». Робота Анатолія Яровенка, учня 10-го класу з Одеси, представлена на конференції

«Поетичний універсум «Сонетів» В. Шекспіра: рецепція, дослідницькі інтерпретації, переклади» — такою є повна назва конференції, організованої і проведеної науковою лабораторією ренесансних студій, що діє при Класичному приватному університеті в Запоріжжі. Очолює лабораторію професор Наталя Торкут, яка разом зі своєю командою зробила, здавалося б, неможливе: шекспірознавчий форум мав і поважне представництво вчених, і практично бездоганну організацію, і культурну програму, яка передбачала, зокрема, можливість подивитися виставу «Ромео і Джульєтта» у виконанні акторів Запорізького обласного академічного музично-драматичного театру ім. В. Магара. Старожили шекспірознавства згадували, що остання спроба організувати в Україні щось подібне датується … далеким 1964 роком!

Отже, лід зрушився?

Учасники конференції
Учасники конференції

Виступаючи на пленарному засіданні, Наталя Торкут згадала дискусію на сайті «ЛітАкцент» про кризу в українському шекспірознавстві: розпочав її рік тому Марк Соколянський, потім слово брала сама ж Наталя Миколаївна Торкут, і завершував розмову Дмитро Наливайко. Дискусія дала поштовх для роздумів про шляхи активізації зусиль науковців, перекладачів, учительства. Так з’явилася ідея конференції. Її тему підказав календар: у 2009 р. минає 400 років з часу першого видання «Сонетів» В. Шекспіра. Чудова нагода для того, щоб повернутися до цієї частини творчого спадку великого драматурга й поета!

Наталія Торкут
Наталія Торкут

Втім, програма конференції увібрала не тільки ті теми доповідей, які стосуються безпосередньо сонетарію Шекспіра. Про сонети йшлося на чотирьох секціях, проте п’ята була зосереджена на проблемі «В.Шекспір у культурному просторі наступних епох», а шоста взагалі виходила за академічні межі, пропонуючи фахівцям розмову про творчість В. Шекспіра в сучасній освітній парадигмі. А були ж іще два пленарні засідання — щодня по одному. Причому якщо перше відбувалося у Класичному приватному університеті, то друге — на острові Хортиця, який у часи Шекспіра вже був добре обжитий козацтвом.

Як і належить, на пленарних засіданнях доповідали передусім гості здалеку і зблизька: професори Б. Енглер із Швейцарії («Пасажі, якими живемо: Шекспір у європейській культурі»), П. Франсен з Голландії («Сонети: від ключа до культурного конструкту»), М. Соколянський з Німеччини («Глобальна антологія шекспірівських сонетів»), Н. Висоцька з Києва

Марк Соколянський
Марк Соколянський

(«Вільям Шекспір очима біографів початку третього тисячоліття: концептуальні параметри»), М. Габлевич зі Львова («До питання генези 94 сонета»), І. Чупіс із Харкова («Шекспір у дзеркалі своїх сонетів»), — далі я змушений написати: «та інші…». Адже програма виявилася на диво насиченою і змістовною, причому — як із погляду інформативного, так і суто наукового, такого, що стосується власне ПРОЧИТАННЯ Шекспіра.

Марк Соколянський, скажімо, розповів про унікальне видання, що має з’явитися до кінця поточного року, — глобальну антологію шекспірівських сонетів, до якої він готував українську і російську частини. Таким чином, до антології потрапили переклади Д. Павличка, а також іще кількох тлумачів молодшого покоління. Що ж до перекладів Д. Паламарчука, то, на думку М. Соколянського, на них надто позначився вплив перекладацького досвіду С. Маршака.

Наталія Жлуктенко
Наталія Жлуктенко

Пол Франсен рефлексував з приводу «вічної» теми «стосунків між Шекспіром та адресатами сонетів», зупиняючись, зокрема, й на питанні щодо бісексуальності поета. «Сонети (Шекспіра. — В. П.) посідають важливе місце у гендерному дискурсі, — резюмував дослідник. — За ці століття поступово змінилася не лише історія, що стоїть за сонетами, а й образ самого Шекспіра. Колись Шекспіра вважали святим, що жив серед людей. Сьогодні він більше не є недоторканним: велич Шекспіра полягає не в тому, що він вийшов за межі свого людського єства, а в тому, що він зумів це так добре описати, включно із темними аспектами буття…» Жодного епатажу в словах П. Франсена, звісно, не було, оскільки «у Нідерландах образ Шекспіра-гея більше не є шокуючим».

Справді: для науки немає закритих тем, а генії на те й генії, щоб належати не тільки собі. Для нашої ж ситуації важливо, щоб епатаж не ставав самоціллю, щоб наукове знання передбачало передусім пошук істини.

Наталія Висоцька
Наталія Висоцька

Побажання П. Франсена: йому хотілося б більше дізнатися про «рецепцію Шекспіра в Україні і в споріднених літературах». Потрібні компаративістські студії. Переконаний, що це — побажання не тільки голландського професора: нашому шекспірознавству ще належить чимало зробити, аби стати частиною інтелектуального світового простору.

Чимало цікавої інформації про новітні біографії Шекспіра містила доповідь Н. Висоцької. А доктор фізико-математичних (!) наук Ірина Чупіс не тільки представила нещодавно виданий том своїх перекладів сонетарію Шекспіра, а й поділилася враженнями від перебування на батьківщині поета (сподіваюся, що ближчим часом ми прочитаємо їх у нашій рубриці «Літературні мандрівки», і фото роздивимося також, — Ірина Євгенівна обіцяла).

Другий ліворуч - Пол Франссен (Голландія), за ним - Бальц Енґлер (Швейцарія)
Другий ліворуч - Пол Франссен (Голландія), за ним - Бальц Енґлер (Швейцарія)

Судячи із реакції аудиторії на виступ Марії Габлевич, цій дослідниці вдалося багато в чому по-новому прочитати 94-й сонет Шекспіра, розкрити його ґенезу. Той, хто знайомий з томом перекладів Д. Павличка шекспірівських сонетів, має добре уявлення про дослідницький клас М. Габлевич, яка, зокрема, готувала коментарі до цього видання…

І взагалі, з того, що мені вдалося почути на пленарних і секційних засіданнях, склалося враження, що українські шекспірознавці давно знудьгувалися за подібними науковими форумами. І що їм є що сказати аудиторії, більшій за українську. Я поцікавився думкою Марка Соколянського (в часи моєї одеської студентської юності — професора університету ім. І. Мечникова!) — і так само почув у відповідь слова стриманого оптимізму: «Як для початку — зовсім, зовсім непогано».

Марія Габлевич
Марія Габлевич

Під завісу конференції її учасники обговорювали за круглим столом питання питань, майже гамлетівське за своєю суттю: «А що далі?» Звісно, побачать світ матеріали конференції. Надзвичайно важливо, щоб на повну силу запрацював Український шекспірівський портал. Нині він перебуває у процесі становлення — цим займається лабораторія ренесансних студій Наталії Торкут. Хочеться сподіватися, що її подвижництво буде ще раз підтримане ректором Класичного приватного університету Віктором Огаренком, і лабораторія отримає ставку для того, хто буде супроводжувати сайт, — без цього ну ніяк не обійтися! Бюджетне навантаження для масштабів університету — майже символічне, зате про навчальний заклад зокрема і про Запоріжжя загалом говоритимуть як про центр українського шекспірознавства, — чуєте, шановний Вікторе Миколайовичу?

Наукові зібрання, вирішили учасники конференції, мають бути обов’язково періодичними. Один раз на два роки — у форматі власне конференцій, а між тим можна організовувати круглі столи, семінари, презентації тощо.

Ирина Чупис. Два духа, две любви. — Харків: Факт, 2008
Ирина Чупис. Два духа, две любви. — Харків: Факт, 2008

Неодноразово висловлювалася пропозиція інституціоналізувати Шекспірівську асоціацію. Проте поки що хід цій ідеї не дано (хоча сама ідея залишається в силі). Адже для такої справи потрібні більш виразні передумови: фінанси, штат, юридичні процедури… Варто підготуватися, спробувавши підключитися до відповідної гуманітарної програми.

А ось активізувати дослідження на шекспірознавчому напрямі — цілком реально. Серед учасників конференції переважали університетські професори й доценти, тож їм і карти в руки для того, щоб дипломних і дисертаційних досліджень про шекспірівську спадщину стало більше.

… А як же запорізькі Ромео і Джульєтта, — запитаєте ви? Спектакль — є, і враження від нього — світле. Принаймні, іншої думки мені не випадало чути від шекспірознавців. Вистава не повторює апробовані режисерські ходи, вона цікава своїми економними, але змістовними поетично-символічними рішеннями. Мені також сподобалася Джульєтта — легка і пристрасна… Мало не сказав: «Як у Шекспіра…»

Сцена з вистави Ромео і Джульєтта»
Сцена з вистави Ромео і Джульєтта»

Завершуючи рік тому дискусію про наше шекспірознавство, я найбільше побоювався, щоб не повторилися знамениті українські плачі. Треноси, за якими нерідко ховається не стільки «брак умов», скільки лінощі й неповороткість. Що ж, після Запоріжжя можу сказати, що Перша Міжнародна наукова шекспірівська конференція — це спроба ПОДОЛАННЯ ТРЕНОСУ, причому спроба вдала. Тепер важливо не зупинятися…

Володимир Панченко

Автор численних праць з історії української літератури, зокрема, «Юрій Яновський» (1988), «Володимир Винниченко: парадокси життя і творчості» (2004), «Неубієнна література» (2007). Його перу належить кілька літературно-критичних книг та сценаріїв документальних фільмів. Професор НаУКМА.