Відкритий лист Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко

З ініціативи «ЛітАкценту» 24 листопада в УНІАН відбулася прес-конференція на тему «Українська культура і світ: як подолати комунікаційний розрив?». У ній взяли участь Володимир Панченко, Юрій Кочубей, Юрій Макаров, Остап Сливинський, Петро Таращук.

Того ж дня в книгарні «Є» у рамках «круглого столу» було обговорено відкритого листа до Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко щодо налагодження культурних комунікацій України зі світом (перекладацькі програми, відкриття українських культурних центрів за кордоном).

Пропонуємо вашій увазі фоторепортаж про ці події, а також текст відкритого листа. У разі згоди можете долучити свій голос у коментарях до листа.

Редакція ЛітАкценту

Прес-конференція в УНІАН
Прес-конференція в УНІАН
Володимир Панченко, професор НаУКМА, головний редактор інтернет-видання «ЛітАкцент»
Володимир Панченко, професор НаУКМА, головний редактор інтернет-видання «ЛітАкцент»
Юрій Кочубей
Юрій Кочубей, Надзвичайний і Повноважний Посол України
Юрій Макаров
Юрій Макаров, письменник, журналіст, телеведучий
Учасники «круглого столу» у книгарні «Є»
Учасники «круглого столу» у книгарні «Є»
Остап Сливинський, поет, перекладач, літературознавець
Остап Сливинський, поет, перекладач, літературознавець
Юлія Олійник
Юлія Олійник, директор видавництва «Темпора»
Петро Таращук, перекладач
Петро Таращук, перекладач

Відкритий лист
Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко

27 жовтня 2009 року

Турбота про національну культуру, її поширення в світі, забезпечення розгалужених і ефективних культурних комунікацій є святим обов’язком кожної держави. Глобалізаційні процеси тільки актуалізують це завдання. Без чіткої стратегії та активної політики на цьому напрямку нація ризикує залишитися невпізнаваною і нецікавою для інших. У світі, зокрема — в Європі, це добре розуміють. Маємо можливість пересвідчитися в тому, спостерігаючи за активною діяльністю культурних центрів таких країн, як Франція, Іспанія, Німеччина, Великобританія, Польща та ін.

На цьому тлі Україна залишається великою «чорною дірою». Наші культурні й інтелектуальні надбання, класична й сучасна українська література — Великий Невідомий для світу. Можна скільки завгодно самовтішатися «світовою» славою Тараса Шевченка, проте реальність така, що пам’ятників поетові на різних континентах більше, ніж перекладів його творів. Практично невідомими залишаються Іван Франко і Леся Українка. Здобутки української гуманітарної думки також майже не включені в світовий мислительний простір.

Видання творів українських письменників ХХ століття іншими мовами — спорадичні. З’являються вони завдяки індивідуальному ентузіазму перекладачів-одинаків (переважно — представників української діаспори). Переклади ж сучасних авторів — то результат ініціативи поодиноких зарубіжних видавництв або ж зусиль самих письменників. За такої ситуації не доводиться навіть говорити про можливість отримання нашими митцями престижних міжнародних відзнак (із Нобелівською премією включно!). Потрібна система, потрібна державна політика, потрібні цілеспрямовані зусилля громадських організацій.

Так само важливою є проблема перекладу українською мовою кращих інтелектуальних надбань у галузі гуманітаристики, творів світової літератури, в т. ч. — й сучасної. Дещо з’являється, проте майже виключно — за кошт закордонних інституцій! Українська держава фактично відсторонилися від такої важливої справи, як підтримка актуальних перекладних видань українською мовою.

Виходячи з того, що «культурне будівництво є псевдонімом будівництва державного» (Євген Маланюк), що промоції української культури, українського слова є питанням загальнонаціональної ваги, що «чорна діра» мусить змінитися українським культурним «архіпелагом» у Європі і — ширше — у світі, ми звертаємося до Вас із пропозиціями щодо вирішення зазначених проблем.

Невідкладними завданнями є:
1. відкриття за кордоном українських культурних центрів, інститутів, спеціальних секцій при консульствах і посольствах тощо;
2. створення спеціальних програм державної підтримки перекладів зарубіжної літератури (від сприяння у придбанні прав та фінансування роботи перекладача до видавничих та рекламних витрат);
3. започаткування стипендійних програм і стажування для іноземних перекладачів, надання грантів іноземним перекладачам і видавцям; заснування премій за кращі переклади;
4. підвищення фахового рівня перекладачів (перекладацькі семінари, тренінги, майстер-класи, фінансовані українською стороною);
5. промоція українських авторів за кордоном (участь у міжнародних фестивалях, ярмарках на якісно вищому рівні, ніж тепер; організація презентацій, читань тощо).

З вірою в те, що поширення культури є запорукою успіху нації і держави, –
В’ячеслав Брюховецький, почесний Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»;
Володимир Панченко, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»;
Микола Сулима, заступник директора Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України;
Тарас Салига
, професор Львівського національного університету імені Івана Франка;
Юлія Олійник, директор видавництва «Темпора»;
Юрій Микитенко, головний редактор часопису «Всесвіт»;
Тарас Федюк, поет, віце-президент Асоціації українських письменників, головний редактор часопису «Сучасність»;
Василь Герасим’юк, поет;
Наталка Білоцерківець, поетеса;
Василь Голобородько, поет;
Ольга Сенюк, перекладачка;
Юрій Кочубей, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник, Надзвичайний і Повноважний Посол України;
Іван Малкович, письменник, видавець;
Юрій Щербак, дипломат, письменник;
Іван Драч, письменник.

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики