Випадання з дитинства, або Що читають маленькі македонці


Нещодавно в Македонії відбувся «Фестиваль чаювання і читання». Що це таке і з чим його п’ють?

При македонському видавництві «Фенікс» (м.Скоп’є) є Культурний центр з однойменною назвою. Щороку протягом місяця сюди сходяться-з’їжджаються письменники, науковці з Іституту македонської літератури, журналісти, студенти-філологи й решта, патетично кажучи, небайдужого до красного слова люду. Кожна така зустріч має своїх головних гостей і свою назву. Наприклад, «Проблеми сучасної македонської літературною критики» чи «Літературно-мистецькі часописи Македонії», чи «Македонська література у світі». Протягом години-півтори ведеться жваве обговорення заявленої теми. Дискусія, до якої можуть долучатися всі присутні, висвітлюється на сторінках (хвилях, екранах) провідних македонських ЗМІ. Після обговорення всі учасники і гості переходять на обіцяне чаювання (частування від організаторів), продовжуючи так зване неформальне спілкування. А оскільки фестивальні зустрічі завжди відбуваються ополудні, слово «чаювання» слід сприймати буквально, тобто тверезо.

Гаразд, це був вступ. А тепер хочу розповісти про одну з таких зустрічей – заключну зустріч у цьому сезоні, що мала назву «Македонська література для дітей та молоді сьогодні».

Експертами заявленої теми виступили Марія Таушанська – головний редактор єдиного в Македонії періодичного часопису для дітей «Колібрі» (часопис уже 53 роки поспіль виходить як обов’язковий додадок до газети «Нова Македонія»); Марія Тодорова – літературознавець, перекладач літератури для дітей з англійської; Ванчо Полазаревскі – письменник, котрий пише для наймолодших читачів. На зустріч було запрошено й інших авторів, журналістів, художників-ілюстраторів, а також учнів-старшокласників середніх шкіл м.Скоп’є.

Ванчо Полазаревскі, Марія Тодорова, Марія Таушанська
Ванчо Полазаревскі, Марія Тодорова, Марія Таушанська

Одразу хочу сказати, що відсутність якісної літератури для дітей та підлітків є однією з найболючіших проблем сучасної Республіки Македонії. Про це тут говорять багато і часто, але, на жаль, абсолютно безрезультатно. Та й хіба можна щось змінити самими лише бідканнями і наріканнями – чи то на «неправильну» систему освіти, чи то на комп’ютерні ігри, які останнім часом замінили дітлахам читання, чи то на маленький книжковий ринок, чи то на відсутність належної підтримки з боку влади, чи то, зрештою, на специфіку власного менталітету?..

Минулого року в Македонії було видано лише п’ять найменувань нових книжок для дітей. Маю на увазі – македонських авторів. Адже з перекладними творами проблем немає: щороку в двомільйонній мультиетнічній країні перекладаються, видаються і з успіхом продаються твори відомих англійських, американських, французьких, німецьких авторів. Як наслідок: «дитячі» полички в македонських книгарнях заповнені переважно «Гаррі Потерами», «Гоблінами», «Попелюшками», «Шехерезадами» та «Червоними Шапочками».

І все ж таки – хто в цьому винен?..

Окрім Ванчо Полазаревскі, котрому на вигляд років 55-60, на зустрічі були присутні й інші македонські письменники, які пишуть для дітей. Але ті виглядали ще старшими.

Отже, проблема номер один – відсутність нової генерації авторів. Писати для дітей, як пояснив директор Культурного центру «Фенікс», письменник і видавець Рісто Петрескі, нині стало несерйозним, немодним чи, якщо хочете – невдячним заняттям. Наприклад, на сьогодні в Республіці Македонії нараховується кілька десятків престижних літературних нагород, що вручаються письменникам за кращі збірки поезій, любовні та історичні романи, есеї,  літературознавчі монографії. Усе це – так звана «доросла» література, яка щедро підтримується державою. Що ж до «дитячої» літератури, то тут існує лише одна-єдина премія імені Ванчо Ніколовскі, заснована Товариством македонських письменників. Але ця премія присуджується за вже видану книгу, натомість немає жодного конкурсу рукописів.

Старші письменники вперто продовжують споглядати світ крізь призму власного дитинства, послуговуючись анахронізмами, соціалістичними стереотипами ще югославських часів – в той час, як їхні онуки живуть у зовсім інших реаліях. Молоді ж письменники (мається на увазі молодші 55 років) просто не бажають витрачати свій час і творчі сили на таку, з усіх боків невигідну, справу. Вони купують своїм дітям «Гарі Потерів» та «Гоблінів», а самі пишуть постмодерну поезію чи нудні академічні праці, розраховуючи на черговий державний грант, який у найближчому часі зможе прогодувати цілу родину.

Література для дітей та підлітків у Македонії переживає страшну кризу. До того ж, ще не знайшлося жодного македонського автора, котрий зміг би подарувати – хай не всьому світові, а, принаймні, своїм, македонським дітям – нового й колоритного літературного героя, про якого можна було б зняти перший вітчизняний мультфільм.

Звісно, багато що вирішує рівень розкрутки тих чи інших назв, які буквально заполонили книжковий ринок світу. І ніхто не каже, що діти мусять відмовлятися від  зарубіжної класики чи сучасної світової літератури і виховуватися лише на творах вітчизняних авторів. Але все ж таки, на противагу чужому, завжди має бути щось своє. Бажано – нічим не гірше від чужого. Як, наприклад, той самий чай, що опісля дискусії пропонується  гостям в широкому асортименті і є продуктом власне македонського виробника.

м.Скоп’є (Республіка Македонія)

Поет, прозаїк, драматург, перекладач. Народилася 1981 року в м. Фастові Київської області. За освітою - філолог (закінчила Київський Національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала журналістом на телебаченні, радіо та в пресі. Авторка поетичних книжок: «Суцвіття слів» (Київ, 2000) , «Поміж бузкових снів» (Київ, 2002), «Між богами і нами» (Київ, 2005), «Інші лінії» (Київ, 2008) та роману «Етимологія крові» (Київ, 2008), «Мандрівка линвою»/«Spacer po linie» (українсько-польське видання у співавторстві з Войчехом Песткою, Львів-Радом, 2008). Твори перекладалися польською, англійською, французькою, болгарською, македонською, азербайджанською та російською мовами, в Польщі та Азербайджані виходили окремими книжками. Перекладає з польської та болгарської. Добірки віршів, оповідань та новел неодноразово звучали на радіо, публікувалися в багатьох газетах, журналах, альманахах України та інших країн світу. Неодноразовий лауреат літературних Інтернет-конкурсів «Поетичні майстерні» та «Рукомесло» у номінаціях «поезія» та «драматургія». За роман «Етимологія крові» була нагороджена Міжнародною україно-німецькою премією ім. О. Гончара, стала лауреатом конкурсу романів, кіносценаріїв та п’єс «Коронація слова - 2008» (ІІІ місце) та конкурсу видавництва «Смолоскип» (ІІ місце).