Популярність без попиту

Як відомо, якісний літературний часопис може стати платформою не лише для утвердження нових авторів всередині держави, а й для успішного розвитку міжнародних літературних зв’язків.

Ідея дослідити стан сучасних македонських періодичних видань, присвячених літературі, мистецтву і культурі, у мене виникла під час однієї зустрічі-дискусії. Ця дискусія відбувалася в Культурному центрі м.Скоп’є за участі провідних македонських літературознавців, культурологів та головних редакторів кількох видань відповідного спрямування. Говорилося багато всього – як про безпросвітну кризу, так і про світлі перспективи…

В сучасній Республіці Македонії видається кілька десятків літературно-мистецьких та культурологічних часописів. Майже всі вони, за винятком кількох, фінансуються з бюджету Міністерства культури Македонії. Здавалося б, є чому позаздрити: влада дбає про свою культуру не на словах, а конкретними справами. Водночас, така «опіка» нерідко і шкодить самим часописам, які залишаються недостатньо пристосованими до сучасного книжкового ринку, не мають ані відлагодженої системи розповсюдження, ані можливостей для популяризації, ані широкої читацької аудиторії, ані, зрештою, змістового розмаїття – більшість із них майже нічим не відрізняються поміж собою, публікуючи твори одних і тих самих авторів. Та й редколегії, здавалося б, різних видань нерідко представлені одними й тими ж прізвищами. Окрім того, будучи залежними від державних коштів, македонські літературні часописи виходять нерегулярно, іноді – подвійними чи навіть потрійними числами, двічі, а то й взагалі один раз на рік. Проблемним залишається і «гонорарне» питання – автори та перекладачі дуже рідко отримують за свою працю бодай якусь символічну винагороду. Держава спонсорує лише друк, решта тримається на особистій ініціативі видавців та дописувачів.

А проте, як вважає професор Інституту македонської літератури Олександр Прокоп’єв, не все так кепсько. За його словами, щороку в Македонії на зміну ідеологічно застарілим та консервативним виданням (що колись пильно контролювалися з боку комінтерну, а нині перебувають на маргінесах або й взагалі припинили своє існування), з’являються нові, на сторінках яких простежується цілком інший, адекватний теперішньому часові підхід до розуміння мистецтва слова, як і до мистецтва загалом, а відтак, редколегії найцікавіших і найуспішніших часописів представлені молодими, креативними, незаангажованими, добре обізнаними з сучасною європейською культурою людьми.

Наступного дня після вищезгаданої дискусії я навмисне обійшла усі найбільші книгарні Скоп’є з одним-єдиним запитанням: «Чи маєте якісь македонські літературні часописи?». Відповідь була скрізь однаковою: «Ні, у нас їх взагалі не буває». Причина проста – не користуються попитом. Лише в книгарні видавництва «Матіца», власником і директором якого є голова Товариства письменників Македонії Раде Сілян, мені сказали: «Прийдіть завтра – ми знайдемо для Вас «Стожер» (часопис ТПМ).

Врешті-решт, я вирішила піти іншим шляхом, а саме – через вищезгаданий Інститут македонської літератури, Національну бібліотеку Македонії та через своїх приятелів-письменників. Протягом місяця мені вдалося зібрати загальну інформацію про головні македонські літературні часописи, знайти бодай по одному примірнику кожного з них, а також зустрітися особисто з видавцями чи представниками редколегій.

Отже, розпочинаю свій огляд зі вже згаданого «Стожеру», одного з найстаріших літературно-мистецьких часописів Македонії, за своєю концепцією трохи подібного до українського журналу «Вітчизна» та газети «Літературна Україна».

«СТОЖЕР» видається з 1947 року за фінансової підтримки Міністерства культури Македонії. Заявлена періодичність виходу – раз на місяць, але, як правило, виходить не більше двох чисел на рік. Приблизний обсяг – 48 сторінок. Наклад, як і в більшості досліджуваних мною видань, не вказаний. Головний редактор – Олександр Поповскі.

У часописі публікуються поетичні та прозові твори, переклади, есеї, рецензії, спогади, статті (про македонських і світових авторів), фоторепродукції картин. Подекуди зустрічаються тематичні номери. Наприклад, мені вдалося роздобути «Стожер» за грудень 2008 р., присвячений сторіччю від дня народження Кочо Рацина – номер розпочинається великою статтею Раде Сіляна про видатного македонського поета першої половини ХХ ст., на решті сторінок – поезії Кочо Рацина зі збірки «Бели мугри» («Білі зорі») в оригіналі та в перекладі російською, болгарською, сербською, хорватською та словенською мовами. Тексти проілюстровані фотографіями та тематичними фоторепродукціями.

«Стожер» є прикладом консервативного, дещо застарілого видання – як за своїм форматом (завеликий, незручний для читання, скажімо, в громадському транспорті), так і за змістом – часто бракує гострих, дискусійних матеріалів. Але попри досить поважний вік часопис розвивається і намагається не відставати від часу: поліпшується його оформлення, до співпраці залучається дедалі більше молодих авторів, а географічні інтереси редколегії поступово виходять за межі Македонії та колишньої Югославії.

Якщо «Стожер» є головним видавничим органом Товариства письменників Македонії, то журнал «НАШЕ ПИСМО» – головний видавничий орган альтернативної до Товариства організації «Незалежні письменники Македонії». Цей часопис є значно молодшим від «Стожеру». Проте видається також лише двічі на рік і лише за фінансової підтримки Міністерства культури Македонії.

На 68 сторінках журналу «Наше писмо» публікуються насамперед літературні твори: поезія, проза, есеїстика, переклади, а також літературознавчі та критичні статті, рецензії на нові книги, інтерв’ю з діячами культури і мистецтва, графічні роботи, фоторепродукції робіт сучасних македонських та світових художників. Часопис відкритий для жвавого обговорення актуальних мистецьких тем, тут представлені як старші, так і зовсім молоді автори, як із сусідніх балканських країн, так і зі США, Англії, Італії, Франції, Бельгії та ін. Що ж до місцевих літераторів, то, ясна річ, в часописі майже не зустрічаються твори членів Товариства письменників Македонії, натомість широко представлені «Незалежні письменники Македонії». Це одна з особливостей журналу «Нове писмо», головним редактором якого є опозиційний до керівництва ТПМ поет Богомил Гюзел.

Чогось подібного до українського журналу «Всесвіт», де публікувалися б лише перекладні твори, в Македонії я не знайшла. Проте вже багато років існує щось віддалено подібне, а саме – щомісячний вісник Спілки літературних перекладачів Македонії «ОГЛЕДАЛО» («Дзеркало»). Це газета з восьми сторінок формату А3, в кожному числі якої представлено огляд літературних, мистецьких і культурних новин Македонії та світу, рецензії на книги зарубіжних авторів, виданих у перекладі македонською, інформація про видання македонської літератури за кордоном. У газеті публікуються поетичні та прозові твори місцевих авторів, переклади з албанської, сербської, болгарської, англійської, французької та інших мов. Чимало й цікавих проблемних матеріалів, розповідей і спогадів про видатних світових письменників, критичних статей про стан сучасного художнього перекладу і т.д.

Головний редактор часопису «Огледало» – письменник і перекладач (з французької та німецької), голова Спілки літературних перекладачів Македонії Ташко Ширілов. Він є представником старшого покоління (1938 року народження), але це зовсім не шкодить газеті, не робить її несучасною чи заангажованою, радше навпаки – матеріали завжди вражають своєю новизною, свіжістю, провокативністю та динамічністю викладу. А тому й не дивно, що «Огледало» має цілком пристойний як для двомільйонної країни наклад – 1000 примірників. Але фінансування, знову ж таки, надходить з Міністерства культури. На жаль, з 2010 року, у зв’язку з економічною кризою, було обмежено періодичність виходу газети і перетворено її на щоквартальник.

Під час розмови з паном Ташком Ширіловим я, звісно ж, поцікавилася, наскільки в сучасній Македонії, зокрема, в часописі Спілки літературних перекладачів, представлена українська література. Відповідь була вельми невтішна, хоча чогось іншого я і не сподівалася почути: поки що єдиний перекладач з української в Македонії – Віра Чорний-Мєшкова. Вся проблема в тому, що на філологічних факультетах університетів Македонії досі відсутні кафедри україністики, тож ніхто не виховує необхідних для нашої культурної співпраці фахівців.

Старше покоління македонської інтелігенції добре пам’ятає українського перекладача з південнослов’янських мов Андрія Лисенка,  який свого часу переклав і видав в Україні кілька десятків книг найпомітніших македонських поетів і прозаїків, а також упорядкував антологію «Македонська новела». Тому його прізвище і донині згадується на сторінках газети «Огледало».

Далі хочеться розповісти про македонський літературний вісник «СИНТЕЗИ», який так само видається за фінансової підтримки Міністерства культури Македонії з періодичністю чотири-два рази на рік. Видавець – Мистецько-культурне Товариство «Діалог», м Скоп’є, головний редактор – заступник голови Товариства письменників Македонії Веле Смілевскі.

У «Синтезах» публікуються поетичні, прозові, драматичні твори македонських та зарубіжних авторів, рецензії, літературознавчі статті, інтерв’ю з письменниками, а також графіка та фоторепродукції живописних робіт македонських художників.

Від «Стожеру» часопис «Синтези» відрізняється більш модерним оформленням, зручнішим форматом (традиційний А4) і розмаїтішим наповненням – значно більше полемічних, критичних та аналітичних матеріалів. Але, на жаль, коло авторів вісника дещо звужене: 88 сторінок рясніють одними й тими ж обличчями та прізвищами. Що, своєю чергою, обмежує й читацьку аудиторію.

Літературно-мистецький і культурологічний часопис «КНИЖЕВНО ЖИТИЕ» виходить у світ дещо частіше – щоквартально, а то й п’ять разів на рік, і, попри свій надто юний вік (кілька років), по праву може називатися одним із найуспішніших нині македонських літературних часописів.

«Книжевно житие» – часопис видавництва «Макавей», але, як і більшість подібних видань, підкріплений державними коштами. Головний редактор – поет Бранко Цвєткоскі.

Зміст цього часопису розподілений за такими рубриками: «Сповіді» (щоденники, мемуари, епістолярна спадщина відомих македонських та світових авторів), «Цивілізації» (культурологічні розвідки), «Критика та есеїстика», «Македонська поезія», «Македонська проза», «Переклади та переспіви». В останній рубриці представлена творчість насамперед авторів із сусідніх країн: Болгарії, Албанії, Сербії, Косово. В часописі також друкуються фоторепродукції картин балканських та світових художників, а на зворотній стороні обкладинки – анонси нових видань видавництва «Макавей». Приблизний обсяг кожного числа – 156 стор.

Ще одне літературно-мистецьке видання, на яке виділяються державні кошти, має назву «АКТ». Його головний редактор – Братіслав Ташковскі. В часописі, який виходить кілька разів на рік і має обсяг 64–68 сторінок, так само публікуються поетичні, прозові та драматичні твори, переклади, есеїстика, рецензії, літературна критика, літературознавчі та культурологічні статті, дискусії, фоторепродукції картин македонських та світових художників. «Акт» вирізняється насамперед якісним і яскравим оформленням, розмаїттям проблемних матеріалів, високою культурою та новим, сміливим підходом авторів до розкриття тих чи інших мистецьких тем.

Один із небагатьох македонських літературних часописів, які взагалі не отримують фінансову допомогу з боку Міністерства культури – «ТРЕНД». Він виходить чотири рази на рік (весна, літо, зима, осінь) у видавничому домі «Фенікс» (м.Скоп’є). Головний редактор – Христо Петрескі. Редколегію «Тренду» цілком можна назвати міжнародною, адже – окрім представників колишніх югославських країн: Словенії, Хорватії, Сербії, Боснії і Герцоговини, Косово, в ній також присутні фахівці з Туреччини, Росії, Англії, Болгарії, Норвегії, Австралії.

Тут так само публікуються прозові та поетичні твори, переклади, есеї, реценції на нові книги, літературна критика та літературознавчі статті. Але, як на мене, «Тренд» є чи не наймодернішим літературним і культурно-мистецьким часописом сучасної Македонії. По-перше, він має зручний кишеньковий формат і обсяг 124 сторінки, по-друге – сучасне оформлення. По-третє, тут публікуються справді цікаві й живі матеріали. Кожне число має свою тему – наприклад, «Нова європейська проза», де представлена творчість молодих прозаїків з Італії, Фінляндії, Німеччини, Британії та Росії. У кожному числі також оголошуються конкурси коротких оповідань чи есеїв, кращі твори публікуються на сторінках часопису. За своєю концепцією, наповненням та манерою подачі матеріалів «Тренд» трохи наближається до українського часопису «Четвер». Водночас — має свої особливості: є компактнішим і динамічнішим, що сприяє розширенню читацької аудиторії.

Не всі македонські літературні часописи родом зі Скоп’є. Є й такі, які видаються на периферії, у невеличких містах чи містечках. Одразу ж хочеться провести аналогію з так званими українськими «провінційними» часописами: дніпропетровським «Січеславом» та «Кур’єром Кривбасу», львівським «Дзвоном», одеським «Морем», тернопільським «Березолем», які за своїм мистецьким рівнем майже нічим не поступаються столичним «Києву», «Вітчизні» чи «Київській Русі». Іноді навіть навпаки: територіально перебуваючи на маргінесах, такі видання стають центральними за своїм наповненням. У Македонії теж є кілька таких часописів, зокрема, «Корени», «Стремеж» та «Сум».

Часопис «КОРЕНИ» виходить щоквартально в Науково-культурному Товаристві «Парадигма» в м.Куманово, за фінансового сприяння Міністерства культури, Міністерства науки, общини Куманово (по-нашому – облдержадміністрації), а також кількох приватних організацій-спонсорів. Наклад часопису – 500 примірників, приблизний обсяг – 250–300 сторінок. Головний редактор – Димитар Масевскі.

Як за своїм наповненням, так і за духом це – мультиетнічне та мультикультурне видання, яке має власне, досить оригінальне, обличчя. Окрім художніх творів (поезія, проза, драматургія, есеїстика) та перекладів, тут публікуються літературознавчі, мовознавчі, культурологічні, суспільствознавчі та політологічні наукові розвідки, статті, рецензії, інтерв’ю з відомими діячами в галузі мистецтва, літератури, культури і науки, фоторепродукції робіт сучасних художників. Матеріали  друкуються як мовами оригіналу (албанською, турецькою, сербською, хорватською та ін.), так і в перекладі македонською. У часописі представлені не лише балканські автори, а й письменники з Японії, США, Франції, Англії та багатьох інших країн світу. Майже в кожному числі оголошуються конкурси есеїв – для авторів різного віку та національностей, кращі твори публікуються в наступних номерах.

«Корени» – єдиний в Македонії часопис, який є членом EUROZINE (Європейський культурний та літературний Інтернет-ресурс, Відень), що, своєю чергою, дає йому змогу співпрацювати з багатьма серйозними європейськими виданнями.

«СТРЕМЕЖ» – літературно-мистецький часопис, який виходить  щоквартально (або подвійним номером раз на півроку) в Культурному центрі імені Марка Цепенкова, в м. Прилеп. Теж – за фінансової підтримки Міністерства культури Македонії. Головний редактор – Трайче Крстескі. Наклад не вказаний, приблизний обсяг – 120 сторінок.
У часописі публікуються поезія, проза, есеї, літературна критика, а також переклади та переспіви – насамперед, зі слов’янських мов, рідше – з англійської, французької та ін.

«СУМ» (прошу не плутати назву з аналогічним українським словом – нічого сумного, в македонській мові це лише зворотнє дієслово на позначення першої особи однини) – мистецький часопис, який видає Центр культурних ініціатив у м. Штіп. Періодичність виходу – щоквартально, фінансування – з бюджету Міністерства культури Македонії. Наклад не вказаний, приблизний обсяг – 125 сторінок. Головний редактор – поет і драматург Трайче Кацаров.

Часопис має досить оригінальний формат, обкладинка – чорний квадрат, всередині якого – чорно-біла фотографія чи фоторепродукція. В «Сум» публікуються нові п’єси, статті про кіно і театр, а також поезія, есеїстика, переклади та переспіви. Зазвичай кожне число має свою тему. Наприклад, «Сучасна болгарська драматургія» чи «Історія македонського кіно». Часопис орієнтований як на «домашню сцену», так і на балканські, європейські та світові мистецькі простори, при цьому увага акцентується на найвідоміших іменах, на тих авторах, які були і залишаються в авангарді.

В Македонії є також кілька часописів, які за своїм спрямуванням більше є культурологічними, аніж літературними, а проте чимало їхніх сторінок присвячено саме літературі. Яскравим прикладом такого видання є часопис «КУЛТУРЕН ЖИВОТ» («Культурне життя»), що так само видається за фінансової підтримки Міністерства культури Р.Македонії з періодичністю двічі на рік. Наклад не вказаний, обсяг – 148 стор., формат А4. Головний редактор – Любіца Арсовська.

На цупких глянцевих сторінках журналу публікуються матеріали про культурне життя Республіки Македонії і про цікаві події з культурного й мистецького життя світу; есеї, поетичні, прозові та драматичні твори; статті про кіно, театр і живопис, рецензії на нові книги, фото картин і скульптур, графіка. В Україні є кілька подібних часописів, зокрема, «Сучасність» та «Ї».

Насамкінець назву ще два спеціалізовані наукові часописи, які видає Інститут македонської літератури і які є аналогами до видання Інституту української літератури «Слово і Час».

«КНИЖЕВЕН КОНТЕКСТ» – компаративні літературні студії, що виходять двічі на рік за фінансової підтримки Міністерства культури Р.Македонії. Редактори: Олександр Прокоп’єв та Соня Стойменська-Елзесер. Наклад – 500 примірників, приблизний обсяг – 158 стор.

У часописі публікуються проблемні літературознавчі статті, авторами яких є переважно професори, доценти Інституту македонської літератури, аспіранти та студенти філологічного факультету Скопського університету ім. Св. Кирила і Методія (м.Скоп’є). Авторами часопису можуть бути також літературознавці й літературні критики з інших країн, їхні матеріали публікуються в перекладі македонською мовою.

Другий часопис називається «СПЕКТАР» і видається так само двічі на рік (або раз на рік – подвоєний номер) за фінансової підтримки Міністерства культури Македонії. Головний редактор – Валентина Миронська Христовська. Наклад – 300 примірників, приблизний обсяг – 96–344 стор.

У часописі публікуються літературознавчі розвідки, розподілені за такими рубриками: «Літературна історія», «Сучасна македонська література», «Літературні зв’язки зі світом», «Теорія – поетика», «Міф – фольклор», «Рецензії».

На жаль, усі літературні часописи Македонії орієнтовані на дуже вузьке коло читачів – письменників, викладачів гуманітарних факультетів, студентів-філологів. Немає жодного часопису, який би за своїм наповненням виходив на більш широку публіку – як, приміром, нинішній журнал «Дніпро» в Україні. Немає і чогось подібного до нашої «Критики» – де б рецензії та критичні статті подавалися не в академічній, а більше в популярній, навіть дещо провокативній формі, приваблюючи цим самим широкі кола інтелектуалів. Тому й не дивно, що, розповсюджуючись в основному за передплатою (в тому числі й до бібліотек), македонські літературно-мистецькі видання не користуються попитом серед відвідувачів книгарень.

Щодо вартості. Ціни, вказані на обкладинках, відносно помірні. Наприклад, примірник часопису «Стремеж», коштує 100 денарі (це 18–20 гривень), так само – «Корени» і «Тренд», «Наше писмо» – 50 денарі (10 гривень), «Стожер» – 40 денарі (8 грн.), «Акт» – 80 денарі (16 грн.), «Огледало» – 30 денарі (6 грн.).

Жоден із літературних часописів Македонії не має свого повноцінного сайту в Інтернеті, хіба що – дуже загальна інформація на сайті видавництва чи творчої організації (наприклад, «Наше писмо»). Натомість у Македонії з’являється все більше електронних видань мистецького і культурологічного спрямування. Але то вже тема для іншого дослідження.

Поет, прозаїк, драматург, перекладач. Народилася 1981 року в м. Фастові Київської області. За освітою - філолог (закінчила Київський Національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала журналістом на телебаченні, радіо та в пресі. Авторка поетичних книжок: «Суцвіття слів» (Київ, 2000) , «Поміж бузкових снів» (Київ, 2002), «Між богами і нами» (Київ, 2005), «Інші лінії» (Київ, 2008) та роману «Етимологія крові» (Київ, 2008), «Мандрівка линвою»/«Spacer po linie» (українсько-польське видання у співавторстві з Войчехом Песткою, Львів-Радом, 2008). Твори перекладалися польською, англійською, французькою, болгарською, македонською, азербайджанською та російською мовами, в Польщі та Азербайджані виходили окремими книжками. Перекладає з польської та болгарської. Добірки віршів, оповідань та новел неодноразово звучали на радіо, публікувалися в багатьох газетах, журналах, альманахах України та інших країн світу. Неодноразовий лауреат літературних Інтернет-конкурсів «Поетичні майстерні» та «Рукомесло» у номінаціях «поезія» та «драматургія». За роман «Етимологія крові» була нагороджена Міжнародною україно-німецькою премією ім. О. Гончара, стала лауреатом конкурсу романів, кіносценаріїв та п’єс «Коронація слова - 2008» (ІІІ місце) та конкурсу видавництва «Смолоскип» (ІІ місце).