Вогонь, вода й мідні труби третьої літературної «Країни Мрій» (ФОТО)


Два роки тому, коли на вже традиційній для киян сьомій «Країні Мрій»  уперше з’явилася літературна частина, раптом, незважаючи на сліпуче літнє сонце, пішов дощ. Кажуть, саме такий, «сліпий», дощ – на щастя. Сказати б, на щастя для шанувальників літератури й самих літераторів: адже попри всілякі примхи погоди, літературна «Країна Мрій» цього року відбулася вже втретє, потішивши відвідувачів абсолютно новими цікавинками – для душі і, як то кажуть, для шлунку.

Глядачки літературної частини фестивалю
Глядачки літературної частини фестивалю. Яблуко, як завжди, прикрашає жінку?

На відміну від основної частини фестивалю – музичної, 10 – 11 липня вхід на літературну «Країну Мрій», що, як і два роки перед тим, розташувалася від самого дворику музею Івана Гончара вздовж «Алеї майстрів» і до входу на Співоче поле, був вільним від оплати. Слід визнати, що великою мірою саме це врятувало перший день фестивалю. Адже через ураган майже всі події на вечірній музичній сцені довелося скасувати, тому публіка побігла слухати щасливих (хоч і мокрих) поетів — Юрка Позаяка, Сергія Пантюка, Володимира Цибулька, Сергія Прилуцького, Артема Полежаки, Олени Степаненко, Назара Федорука, які грозовим дощам протиставили вечір іронічної поезії «Сміх у риму». Імовірно, внаслідок підвищеної вологості й навіть якоїсь інтимності (оскільки значна частина фестивальників утекла додому сушитися й пити гарячий чай із медом), поезія набула ще більшої іронічності. Почасти цьому сприяла й політична складова «Країни Мрій». Так, 10-го липня о 13-й годині вздовж нинішньої вулиці імені Івана Мазепи й до самого дворику музею Гончара утворився живий ланцюг супроти перейменування цієї самої вулиці на Лаврську, як того зажадала Київрада (начебто на прохання патріарха Кирила). За годину, о 14-й годині, учасники акції «Мазепа Forever» дружно попростували до Співочого поля. Однак самою ходою «за Мазепу» політичний вимір фестивалю аж ніяк не обмежився. Згодом зі сцени неодноразово лунали іронічні вірші, що недвозначно відсилали слухача до зовсім нещодавніх подій із життя «верхівки» держави.

Куліш від Ірен Роздобудько та Міли Іванцової
Куліш від Ірен Роздобудько та Міли Іванцової

Серед цікавинок, запропонованих організаторами літературної «Країни Мрій», головною «приманкою» для голодних відвідувачів ярмарку стала «Літературна кухня», де письменники й письменниці (Ірен Роздобудько та Міла Іванцова, Олексій Волков, Брати Капранови, Сашко Лірник, Марія Морозенко, Валерій та Наталя Лапікури) – точнісінько як у популярних передачах – готували свою коронну страву, не забуваючи спілкуватися з читачами й розповідаючи секрети «творчої кухні». Щоправда, «коронною» на всіх кухарів була одна «сакральна», за словами братів Капранових, страва – куліш. За найсмачніший кулінарний шедевр від улюбленого письменника можна було проголосувати й таким чином обрати найкращий письменницький куліш. Оскільки головним компонентом будь-якої страви, приготованої літератором, є насамперед «бай», або ж історія, що нею письменник присмачує свій витвір, то природною видається перемога одного з найкращих оповідачів – Сашка Лірника. Саме його «Казковий куліш» та, очевидячки, його бай найбільше припали до душі фестивальникам.

Кадр із фільму «Казка про чорного козака». Фото з сайту www.blackcossackfilm.com
Кадр із фільму «Казка про чорного козака». Фото з сайту www.blackcossackfilm.com

Проте Сашко Лірник потішив своїх шанувальників не тільки смачним кулішем, а й народним кіномистецтвом. Так, цього року в рамцях щорічного кінофестивалю «Відкрита ніч» гості фестивалю мали нагоду побачити мультсеріал «Моя країна – Україна» за сценарієм відомого казкаря, а також переглянути матеріали до народного фільму «Чорний козак» за мотивами казки того ж Лірника Сашка.

Поетки-«русалки»
Поетки-«русалки»

Позаяк етнічний фестиваль «Країна Мрій» традиційно пов’язана із Купала, то й літературна частина не обійшлася без неодмінних атрибутів народних гулянь. Тож, як і два роки тому, глядачі мали нагоду побачити театралізований обряд «Обдаровування Марени», супроводжуваний читаннями від молодих поеток-«русалок» Світлани Богдан, Тані-Марії Литвинюк, Катерини Бабкіної, Насті Мельниченко, Олени Максименко, Марисі Рудської та ін. У свою чергу «різнотрав’я» купальських свят представила на своєму «Поетичному зільнику» львівська поетка Мар’яна Савка, обравши для своїх слухачів ті вірші, в яких настрій створювали ті чи інші трави, як-от у поезії «Квіти цмину».

Тетяна Самчинська (головний редактор «Друга читача») «рятує» Мар’яну Савку від дощу
Тетяна Самчинська (головний редактор «Друга читача») «рятує» Мар’яну Савку від дощу

Уже вдруге на літературній сцені звучала література етнічних спільнот України – болгар, гагаузів, кримських татар, ромів та азербайджанців; також можна було почути поетів і письменників Буковини, Закарпаття, Одещини, Криворіжжя, Черкащини.

Майстер-клас із палітурення книжок
Палітурення книжок: майстер-кляса на пленері

Утім, справжньою новинкою для гостей фестивалю став перший в Україні кобзарський слем, де в кобзарській майстерності змагалися вже визнані українські кобзарі й бандуристи Тарас Компаніченко, Едуард Драч, Микола Плекан, Іван Лузан, Денис Сагіров, Володимир Вікарчук та Юрій Миронець, Сергій Нечипоренко, а також зовсім юні «таланти України» Ярослав Джусь і Данило Носко. Оспівуючи минувшину, новітні кобзарі тепер іронічно поєднують традиційні тексти та сучасну кічову обробку, й, судячи з реакції суддів і глядачів, які віддали вінок переможців (у прямому сенсі) наймолодшим учасникам – дуетові Ярослава Джуся й Данила Носка – саме такий формат народної творчості нині цілком влаштовує широку публіку.

Слем-лідер Артем Полежака і бард-лідер Едуард Драч
Слем-лідер Артем Полежака і бард-лідер Едуард Драч

Окрім двох великих сцен, уздовж алеї майстрів працювали невеличкі сцени-«курені», де в режимі нон-стоп усі вихідні свої вірші й оповідання читали «спудеї» «Гоголівської академії» (літературний портал gak.com.ua), а також дипломанти українського літературного конкурсу «Коронація слова» Максим Кідрук, Ганна Ручай та ін. Також упродовж обох днів гудів багатий книжковий ярмарок, працювали різноманітні «майстер-кляси» – з палітурення книжок і каліграфії, друкарства, виготовлення паперу, листівок і трафаретної ілюстрації, які неодмінно збирали багато охочих спробувати себе у книжковій справі.

На літературній сцені - улюбленець дівчат Максим Кідрук
No comments...

Таким чином, успіх третьої літературної «Країни Мрій» ще раз довів: так, як не існує справжньої, вимріяної Олегом Скрипкою, «Країни Мрій» без вишиванок і мирного співжиття різних етносів, так цієї вимріяної країни тепер не можна уявити без її літературної складової. Тож сподіватимемося, що віднині майстри писаного й усного слова «прописалися» на Співочому полі надійно й – хочеться вірити – назавжди.

Фото Ольги Купріян

Ольга Купріян

Народилася 1988 року на Київщині. Закінчила національний університет «Києво-Могилянська академія». Авторка численних статей, оглядів і рецензій для журналів «Однокласник», «Український журнал», «Критика», «Барабука» видання «Друг читача», сайту «Великий Їжак» тощо. Авторка книжки для підлітків «Солодкі поцілунки»