Нечемна Джаклін

Джаклін Вілсон. Фото з сайту telegraph.co.uk
Джаклін Вілсон. Фото з сайту telegraph.co.uk

Джаклін Вілсон народилася ніби-то вже й давно – вікопомного 1945 року, — та якимось дивним чином уміє достукатися до сердець сучасних дівчаток. Може, тому, що із юних літ, проведених  у Кінґстоні-на-Темзі, вона  мріяла стати письменницею.

Не дивно, що у школі Джаклін мала блискучі оцінки з рідної  мови, зате ненавиділа математику,  і на уроках частенько просто вирячалася у вікно, за що отримала від учительки прізвисько „Джекі-фантазерка”. Про школу й учителів у неї залишилися неоднозначні спогади. „Здається, якщо мої шкільні вчителі якщо й читають мої книжки, то на кожній сторінці залишають  виправлення червоним чорнилом…” – напише вона згодом в онлайн-чаті із шанувальниками.

Отож, скориставшись першою-ліпшою нагодою, дівчина покинула навчання, абияк  склала  іспити та влаштувалася журналісткою у молодіжний журнал „Джекі”. На той час Джаклін  було лише сімнадцять, але директор журналу взяв дівчину на роботу,  прочитавши її репортаж про жахливі юнацькі дискотеки. В 1965 році Джаклін одружилася із Вільямом Вілсоном, а за два роки у них народилася донька Емма.

Спочатку Вілсон писала детективи. Та потім цілком переключилася на дитячі книжки – і не помилилася, хоча справжня слава до авторки прийшла пізно, аж у 1991 році, з виходом повісті „Історія Трейсі Бікер”. Цю книжку першу з-поміж творів  Джаклін Вілсон екранізували, і її популярність сягнула такого піку, що письменниця змушена була писати продовження. А потім –  продовження продовження…

Нині продано понад 25 млн примірників  книжок Джаклін Вілсон, вони перекладені на 34 мови світу.  Ці твори здобули численні відзнаки, з-поміж яких – „Книжкова премія Нестле” (доволі шанована у Британії премія, що вручається з 1985 року), а за опитуванням, що проводилося ВВС серед дітей, чотири  книжки Вілсон увійшли до списку ТОП-100 дитячих книжок усіх часів.

Джаклін Вілсон. Історія Тресі Бікер. — Тернопіль: Навчальна книга–Богдан, 2010
Джаклін Вілсон. Історія Тресі Бікер. — Тернопіль: Навчальна книга–Богдан, 2010

Зокрема, це й «Історія Трейсі Бікер», яку видає Тернопільське видавництво «Богдан» .

У 2002 році Джаклін нагороджено Орденом Британської імперії, найпочеснішим орденом Англії. У 2005 році вона стала „Дитячим Лауреатом”, це звання присвоюють кращим письменникам чи ілюстраторам раз на два роки.

Джаклін Вілсон іде в ногу з часом і має чудовий веб-сайт, на якому сотні й тисячі читачів з усього світу обговорюють її книжки.

Треба сказати, що книжки Джаклін Вілсон за десять років у британських бібліотеках брали на абонемент 16 мільйонів разів. Це майже 5 тисяч разів за день! Місця з другого по четверте у цьому рейтингу посіли книжки Джоан Ролінґ – „Гарі Поттер та в’язень Азкабану”, „Гарі Поттер і таємна кімната” та „Гарі Поттер і келих вогню”.

Зараз Джаклін Вілсон мешкає у Кінґстоні-на-Темзі з дорослою донькою Періс, викладачкою Кембриджа. Вона має власний будинок, але щоб вмістити величезну бібліотеку (близько 15 000 книг), Джаклін довелося добудувати окремий флігель. Серед улюблених книжок Джаклін Вілсон – „Що зробила Кейті” американської письменниці С. Кулідж та „Маленькі жінки” Л. Алькотт. „Коли хочете самі писати, спершу треба багато читати, — радить письменниця своїм прихильикм. — Читати і читати, без угаву. Чим більше ви читатимете, тим більше всього спадатиме вам на думку”.

Кожна книга Джаклін Вілсон є розповіддю від першої особи – якоїсь дівчинки. Вони  щоразу нові, хоча є і продовження до особливо популярних книжок (як от „Трейсі Бікер”). А головне – вони всі різні. Просто неймовірно, як одна людина може вигадувати стільки розмаїтих  дівчачих характерів! Звісно, без містики тут не обходиться, сама авторка визнає: „Щоразу беручись за книжку, я хочу, щоб її героїня була така, а не сяка, та це ніколи не вдається…” Злетівши з-під її пера „уявні дівчата”, як називає їх Джаклін, оживають і набувають прикметних рис, – таких, яких їм заманеться.

Особливе місце у книгах Джаклін Вілсон займають малюнки. Вони відкривають кожен новий розділ, як у “Дитині-валізі”, є окремою сюжетною лінією, як у книзі “Опівночі” або виступають невід’ємною частиною тексту, як у “Історії Трейсі Бікер” – тут їх малює сама дівчинка, що пише історію. До речі, український переклад Трейсі ілюструвала талановита Тернопільська художниця Ганна Осадко —вона досягла цілковитої єдності тексту й малюнку, гарантувавши дітям прикольне читання.

Твори Джаклін Вілсон не оминають таких важливих тем, як розлучення, насильство у сім’ї та у школі, описують життя дітей у притулках та неблагополучних родинах. І все ж, Джаклін Вілсон має шалену популярність поміж дітей, особливо серед дівчаток від 7 до 15 років.

„У сучасному світі діти ростуть надто швидко, їм доводиться мати справу з речами, яким вони просто не можуть дати ради. Суспільство робить усе, щоби заборонити дітям бути дітьми.” – пише Джаклін Вілсон у статті для “Guardian” “З дітьми щось не так” .

Джаклін Вілсон. Фото з сайту istening-books.org.uk
Джаклін Вілсон. Фото з сайту istening-books.org.uk

Тому в її книжках  майже всі дівчата мріють про косметику, круті зачіски та сережки у вухах. Більшість підлітків прагнуть якомога довше бути поза домом і вживати алкоголь.  Джаклін часто критикують  за такі речі, але ж реалізм ще ніхто не відміняв…

Трапляється навіть, що батьки забороняють дітям читати книжки Джаклін Вілсон. Навряд чи це мудро. Адже попри всю жорстокість світу дорослих, із  якою стикаються діти, те добре, людяне, хороше, що є у них, врешті перемагає. Дитинство долає все. Маленька дівчинка Анді, чиї батьки розлучилися, мусить по тижню жити то у новій маминій, то у новій татовій родині. Вона страждає, зриває злість на інших, замикається в собі. Та минає час – і вона знаходить вихід, вчиться жити по-новому. Отака вона, сила дитинства! Дванадцятирічна Вайолет, яку постійно тероризує улюблений старший брат,  знаходить сили протистояти йому, бачачи, як її батько командує матір’ю. Адже дитячий світ не допускає несправедливості, не те що дорослий. Ельза, яка палко мріє стати комедіанткою, врешті виявляє, що вона й так нівроку собі дівчинка – має люблячу родину, вірних друзів і багато сонячних днів попереду.

Хоча головні героїні повістей Джаклін Вілсон – дівчата, тільки ними  обмежувати  цільову аудиторію письменниці помилково. „Думаю, Трейсі дала б вам копняка, якби ви назвали книжку про неї „дівчачою” – твердо відповідає авторка на такі закиди. Навіть якби книжки Джаклін Вілсон справді були «дівчачими», то хлопці мали б їх читати, щоби краще збагнути дівчачий світ.

Попри величезну популярність, Джаклін Вілсон завжди лишається сама собою. Відповідаючи на запитання про те, чи не обридли їй прихильники, вона жартує: „Я не така відома, як, приміром, Девід Бекхем, і можу ходити  вулицями. Іноді люди оглядаються і кажуть: „Оце та-а-ак! Яка смішна пані!” Та й по всьому…”

Володимир Чернишенко

Перекладач з англійської мови книжок Р. Кіплінґа, Дж. Вілсон, С. Кулідж та ін. Кандидат біологічних наук. Незалежний критик.