Ліна Костенко раптово перервала свій тур Україною
- 10 Лют 2011 16:27
- 442
- 11 коментарів
Зустрічі з читачами Кривого Рога та Острога відсуваються на невизначений термін, а львівські зустрічі — скасовуються.
Про своє рішення Ліна Костенко сповістила 9 лютого Іванові Малковичу, директорові видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Каталізатором такого рішення видатної письменниці стали “провокативні інсинуації деяких львівських письменників, журналістів та діячів театру”, повідомляється на сайті видавництва.
Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» просить вибачення у всіх прихильників творчості Ліни Костенко у Кривому Розі, Львові та Острозі, які так щиро й натхненно чекали на ці зустрічі.
Після надуспішних вечорів у Рівному та Києві, які пройшли у дивовижно енергетичній атмосфері, апофеозом творчого туру Ліни Костенко у рамках презентації роману «Записки українського самашедшого» стала зустріч у Харківському оперному театрі, на якій були присутні близько 2 000 читачів, а ще понад 1 000 не змогли поміститися в залі. «До нашого Оперного приїжджали примадонни опери і балету, зірки естради й кіно, — захоплено розповідала директорка театру, — але такого ажіотажу Харківська опера ще не бачила».
У всіх містах туру бажаючих потрапити на зустрічі було набагато більше, ніж могли вмістити зали. «Хоч проводь презентації на стадіонах», — жартували організатори.
Дорогою до Києва було багато шляхетних планів щодо нових творчих зустрічей…
«Але тепер я знову буду спілкуватися зі своїми читачами переважно через свої книжки», — повідомила Ліна Костенко.
Розуміючи й поділяючи обурення свого Автора, видавництво все ж сподівається, що в майбутньому з`являться можливості запланувати нові зустрічі Ліни Костенко з її солідарними і вдячними читачами.
“Я всіляко намагався переконати Ліну Василівну не переривати туру, — зазначає Іван Малкович, — я зокрема сказав: “Ліно Василівно, ви ж бачите, що ви, мов той криголам, проламуєте штучно створену кригу українського відчуження… “Так, я згодна, як криголам, пробивати кригу, хоч це й дуже холодно, — відказала Ліна Костенко, — я згодна пробивати стіну, але криголами не плавають у болоті…”
За матеріалами УНІАН.
Цікавий матеріал, який, можливо, має стосунок до несподіваного рішення Ліни Костенко.
Отже Укрїну покарано.
Цитата з “Викіпедії”: “Эгоцентризм ниболее ярко проявляется в раннем детском возрасте и, как правило, преодолевается к 12-14 годам, также наблюдается тенденция к усилению в старости”.
1. Читачі, яких у пані Ліни виявилося дуже багато, заслуговують на конкретні пояснення із її вуст, а не загальники про “інсинуації”.
2. Та навіть, виходячи з її слів: інсинуації є, були і будуть. При чім тут презентація книги, так голосно рекламованої? Невже гідну людину можуть зачепити якісь побутові навкололітературні речі, та ще й настільки, аби відміняти свій тур? То хто тоді збурюватиме те болото, на яке нарікає авторка??? Але ще прикріше буде, якщо її зачепила критика львівян, причому, – справедлива у багатьох випадках.
цирк на дроті, і не кажіть!
Мойсей також був Пророком, але ж не кидав свій народ при першій-ліпшій нагоді, а 40 років з ним панькався. Може, справа в тому, що йому довелось ходити не по болоту, а по піскам?
У «Блозі Юрія Дворника» (http://yurijdvornyk.blogspot.com/2011/02/blog-post.html) я натрапила на наступне:
«Напередодні Дня Святого Миколая минулого року одна із найвідоміших українських письменниць, жива легенда української літератури Ліна Костенко презентувала громадськості новий роман – “Записки українського самашедшого”. Книга справді має небачений ажіотаж (десятитисячний наклад примірників розійшовся миттєво, і друкарня змушена була додруковувати нові партії).
Незадовго після презентації було оголошено про серію літературних читань, що охоплювала 6 міст: Рівне, Київ, Харків, Кривий Ріг, Остріг.
“А-ба-ба-га-ла-ма-га”, видавництво, що видало “Записки…” спільно із письменницею постановили: вхід на творчі вечори буде вільним, за запрошеннями; запрошення проздаватимуть не більше двох в одні руки.
Із захопленням розпочався тур – Ліна Василівна не сподівалася на настільки великий ажіотаж у Рівному і Харкові. Там все пройшло сяк-так гладко. А от Львів не міг не виділитись. Наша адміністрація здавна відома вмінням заробляти на місцевих слабкостях – культурі, патріотизмі, українськості (якщо можна так висловитись). Вона, разом із адміністрацією Театру імені Марії Заньковецької вирішила “під шумок” розпродати безкоштовні запрошення за цінами від 30 до 100 гривень (!). Це викликало неабиякий скандал, що швидко поширився у просторах Мережі, а згодом – і за її межами. Тут наш “люба” адміністрація знайшла виправдання, мовляв, ми домовились про поділ прибутків з Ліною Василівною. “Квитки” були розібрані за перші кілька днів, і на читання письменниці попасти було неможливо (читання 14.02 в приміщенні ЛНУ ім.Івана Франка призначалось виключно для працівників університету і студентів).
Думали, що розвели усіх, як лохів. Але сьогодні Ліна Костенко оголосила про скасування літературних читань у Львові – за інформацією “А-ба-би-га-ла-ма-ги”. Це, на мою думку, був найправильніший хід у цій ситуації, і письменниця показала: що де є бабло, мистецтва немає. Розумію, що навряд чи вона особисто прочитає цю публікацію. Але якщо таки прочитає, хочу висловити найвищу шану і безмежну подяку за відміну літературних читань у Львові. Нам не потрібні генії, заплямлені брудними грошима. І Ліні Василівні вдалось зберегти чистоту своєї особистості, викривши тих, хто на цьому хотів нагріти руки…»
Можливо, саме цим пояснюється, що п. Ліна вкотре загнала свій “криголам” у доки?
Бо якщо припустити, що її вчинок – лише хвороблива реакція на критику, то, на жаль, доведеться визнати, що постать Ліни Костенко “знакова” для свого покоління не лише зі знаком “плюс”, а й з усіма притаманними тому поколінню мінусами.
А це було б невимовно трагічно. Бо попри всю свою “болотистість”, “заледенілість” і “малість”, прості українські люди ніколи не зраджували Ліни Василівни у своїй любові й вірі в неї і її Слово!
отут гарно
http://infoporn.org.ua/2011/02/10/vy_vs_pdarasy_a_ya__lna_kostenko
Є межі, за які переходити не можна, який би вік (століття,час) не був, коли мова йде про культурне середовище. Чи ви вважаєте, що тикати людині її віком, чи називати її маразматичною, як це було зроблено одним з колег по перу (!), нормально?Після того згадуєш, де і перед ким слід сипати перлами. Гадаю, що якби перед нею офіційно вибачились за свій (свої) вчинки, вона б погодилась, зваживши на те, що читачі у Львові різні, серед них є і виважені та ті, які вміють помічати вартісне та рахуватись з іншими людьми та не ображати їх за плоди їхньої праці, навіть якщо не завжди все гаразд. Існують цивілзовані методи спілкування. Не треба разом з політиками ще нижче опускати країну, вона й так провалюється у болото.
Прошу вибачити за помилки, наслідок емоційного сплеску.
Ач як “рєвнітєлі” возбуділісь! КнИжки Ліни Костенко не читали, віршів, скоріше за все, також до рук не брали, але праведним гнівом палають – “кидання народу при першій-ліпшій нагоді” , “егоцентризм” (дописувач старано доводить, що читати він уміє, навіть Вікі не полінувався відкрити, щоб слабо уявлюваний термін навести нам дослівно!) .
Дальше – больше: власні мірки дріб*язковості і марнославства приставляються до великої поетеси і великої українки – невпевнена в собі “Ната” лі болісно переживає : чи не є ” її вчинок – лише хвороблива реакція на критику” ?
Заспокойтеся, панночко, Ліна Василівна належить до Велетнів, Велетнів Духу. Вона це неодноразово демонструвала десятки років поспіль – і своїми вчинками, і своєю творчістю (яку багато хто не здатен навіть зрозуміти, а не те, щоб запам*ятати і використовувати в житті, як згадують, нариклад, вірші “Мороз и солнце – День чудєсний!” при спогляданні сонячного морозного ранку. Не зринають із пам*яті рядки з Ліни Корстенко, тільки з Пушкіна)
Нинішня суспільна мораль і мораль кожної окремої людини – зведена на такий низький рівень, що більшість навіть уявити не може, що людина здатна щось робити з принципу, а не тому, що “неприємно слухати щось критичне”.
Не варто також забувати і про українофобів, які не пропустять можливість включити свої лай..омети. Від нормальної людини вимагається тільки трохи відсунутися від них, щоб не забруднитися, і взяти до рук Вибране Ліни Костенко або хоча б прочитати вірш “Стара церковця в Лемешах” . Тільки ж дочитати його до останньої фрази!
Пані gelia!
І за віком, і за духом я ближча Ліні Василівні, ніж намальованій Вашою розбурханою уявою “марнославній, дріязковій, невпевненій у собі” віртуальній “панночці”. Тому й спробувала зясувати принципове для мене питання, чому чимало людей молодих і далеко небезталанних раптом заговорили про оту ” хворобливу реакцію на критику”.
Бо ми з Вами підемо. А той же томик “Вибраного” Ліни Василівни, на моє щире переконаня!, має залишатися в руках наших учнів і дітей, залишатися живим і запитуваним.
Але коли ті руки видаються Вам “надто брудними”, то хтось менше на люди “принциповий”, але більше уважний до молодих, вкладе до тих рук інші книжки… І всі наші гамірні розмови втратять сенс. Бо навіть Боги живуть доти, поки хоч хтось про них памятає…
Треба відстоювати не тільки наше Велике минуле, але й наше Велике майбутнє!
Я думаю, це і є принципова позиція для кожного чинного покоління українців і всякої моральної людини, яка не відцуралася своїх батьків і дала життя дітям…
Власне, про це вся Ліна Костенко – про неминучу тяглість людини й народу у Всесвіті та їхню принципову незнищеність і неподільність.
Відтак, вона ніколи не давала осоромити в собі свій народ.
Для мене це аксіома. Як, думаю, і для Вас.
Та діти все “пробують на зуб” – навіть наші з Вами аксіоми :)…
Але власний досвід недовіри – єдиний шлях, щоб ті аксіоми стали також і їхніми.
Наша розмова, друзі, підтверджує те, що пані Ліна своїми словами зродила купу домислів і суперечок, не пояснивши суть справи. Тож, плебеї, давайте, здогадуйтесь, чому “велетень духу” сказав те чи інше, та ще й прийдіте з каяттями.
До речі , у рівному запрошення не продавали, але перепали вони “своїм”, хоча хто доведе, що бухгалтерці гуманітарного університету це менше потрібно, аніж викладачеві укр.літератури? Ось і ще одна інсинуація, дійсно інсинуація, але такий вже наш народ…