“Від бароко до постмодерну” Леоніда Ушкалова

13 червня в харківській Книгарні «Є» презентували збірку літературознавчих есеїв професора Леоніда Ушкалова «Від бароко до постмодерну».

 

Пан професор розповів про вісім сюжетів, які склали книжку, – і всі присутні мали змогу переконатися в тому, що літературознавча наука у викладі справжнього майстра дуже далека від «сухого нагромадження фактів та інтерпретацій», а є захоплюючим інтелектуальним дійством. Таким, як сюжети про Мелетія Смотрицького – одного з найперших українських інтелектуалістів, ідеї якого мали свого часу колосальний резонанс у Європі; чи про Тараса Шевченка – як від читає «Естетику» Гумбольта; чи про Ушкалового улюбленця Сковороду (пан професор самотужки підготував і видав повне академічне зібрання творів славетного поета й філософа!); чи про тілесне у творах барокових письменників, для яких, зокрема, не існувало такого поняття як ненормативна лексика…

Закономірно, що все це спонукало ведучого презентації, поета й літературознавця Ростислава Мельникова «помріяти» про авторську історію української літератури від професора Ушкалова – і Леонід Володимирович не відкинув цієї направду спокусливої ідеї!

Тим часом літературний редактор видавництва «Грані-Т» Іван Андрусяк розповів про серію есеїстики «De profundis», у якій вийшла книжка «Від бароко до постмодерну». «Це єдина в Україні серія есеїстки – тож цілком природно, що нам хочеться мати в ній найкращих авторів. Якщо вести мову про сучасне вітчизняне літературознавство, то серед найкращих ім’я професора Ушкалова закономірно зринає одним із найперших. Адже він, по-перше, вчений із колосальною ерудицію й дивовижним мисленням, по-друге, направду мудра людина, а по-третє, про напрочуд важливі й складні речі вміє говорити мовою не просто науковою, а людською – себто зрозумілою не лише фахівцям, а кожній освіченій людині», – наголосив І. Андрусяк.

 

Насамкінець професор Ушкалов поділився своїми міркуваннями про дитяче читання – і наголосив на некомпетентності укладачів шкільних програм з літератури, які лише відбивають у дітей охоту читати, тоді як у нашому письменстві є чимало захоплюючих сюжетів, справді цікавих дитині, але в школі вона про ці сюжети дізнатися не може. Сам же Леонід Володимирович у дитинстві читав дуже багато – він розповів дивовижну історію про те, як, малий, прийшовши одного разу в книгарню, зацікавився книжкою «Кріт і життя»; і хоча виявилося, що насправді це «Крій і шиття», він усе одно її купив…

www.grani-t.com.ua

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики