Спілка старіє?
- 28 Лис 2011 15:38
- 261
- 11 коментарів
Віктор Баранов. Фото vox.com.ua
Середній вік члена Національної спілки письменників України — «мало не 70 років», повідомив у інтерв’ю «Дзеркалу тижня» новообраний голова НСПУ Віктор Баранов, якому нещодавно виповнився лише 61 рік.
«Молоді автори навчилися реалізовувати себе, оминаючи спілку. Цьому є пояснення: попереднє керівництво не приділяло їм належної уваги. Скажу більше: впродовж останніх десятьох років не відбулося жодного засідання президії, ради спілки, присвяченого, власне, питанням творчості», — заявив В.Баранов.
Але нове керівництво спілки сподівається змінити ситуацію на краще.
«Ми відновили посаду секретаря по роботі з творчою молоддю, її обіймає Сергій Пантюк. І ще цього року, у грудні, сподіваємося реалізувати кілька молодіжних проектів», — сказав В.Баранов.
Крім того, у планах НСПУ є комерційні проекти та вихід в інтернет.
«Плануємо створити літературну агенцію, яка інформуватиме про здобутки українських видавництв, фестивалів, презентацій, літературні новини, а також надаватиме змогу придбати ту чи іншу книжку (інтернет-книгарня має стати підрозділом агенції). На жаль, сьогодні централізована мережа книгорозповсюдження зруйнована. Задекларували створення потужного веб-порталу НСПУ, де всі охочі зможуть читати і тексти сучасних авторів, і твори класиків, дізнаватися про всі спілчанські заходи не тільки в Києві, а насамперед в обласних організаціях», — розповів новий керівник письменників.
Колись давно (1999 р.) був період, коли у члени Спілки приймали мало не гуртом усіх молодих, які бодай трохи пишуть. Аби “покращити ситуацію з кадрами”.
Так половина нашої групи “Літературна творчість” КНУ ім. Т. Шевченка та студенти наступного набору цього відділення увійшли до НСПУ. Видно, навіть такі (дивні тоді для багатьох) заходи не врятували ситуацію з кадрами…
І вечори в нас були у Спілці, але все якось мляво. “Розряджав” ситуацію і хоч якось оживлював заходи “великий провокатор” Стусенко, який повсякчас зауважував, що поспішає на електричку додому і не має часу на теревені, тому хоче швидко висловитися і піти собі геть. Спасибі йому за те, ЯК він висловлювався. Таке не забувається. Було класно. Але загалом, крім цих зухвалих виступів, усе інше згадувати не хочеться.
А все ж є речі, котрих не можна ні занедбувати, ні продавати. Не тому, що Ви особисто мали якісь враження чи не мали, а тому, що ця ситуація, це дерево, ця площа, цей будинок памятає такі то важливі для України події, і таких то людей. Це наша память, наша аура, наш егрегор, скарб нематеріальної культури. Скажімо з приміщенням Львівської спілки письменників у мене повязані Володимир Івасюк, Ростислав Братунь, Марія Хоросницька, Ярослав Павлюк, Павло Федюк – там бачив їх востаннє, там лишився їх сильний, енергійний, творчий образ, бо це ті, хто творив літературу і мистецтво, а тому приходив до Спілки як до храму. Цей настрій свята пригадую з дитинства.
Спілка – це просто приміщення, радянський нафталіновий дух і старі пердуни, котрі дудлять оковиту. Молоді там не те що некомфортно, а нудно перебувати:)))
Головне, щоб ці добрі наміри не перетворилися на пшик. Бо якщо до Спілки знову потягнуться “обкурені й обколоті” молоді, як це було за часів ворожнеці з Околітенко, то Спілку це остаточно поховає.
Поки обрані кадри не надихають.
Якщо творчі спілки не будуть фінансуватися з бюджему – то все буде добре, життя покаже, хто чого вартий
А , до речі, чи хтось не може розповісти за яким принципом і на які кошти функціонує міжнародний Пен-клуб.? У нас же вже є свій. То чи є він альтернативою Спілці, і чиє слово, як громадської організації вагоміше, й на яких теренах?
фінансувати потрібно, але чітко на конкретні заходи і видання. а де спонсорів-меценатів сьогодні шукати молодому поетові, не членові спілки?
Ха-ха! Артуре, ви думаєте, що ЧЛЕНОВІ НСПУ легше опублікувати свої твори, ніж нечленові? Розсмішили :D
Так, в універі візьмуть на роботу швидше кандидата-члена, ніж кандидата-нечлена. Це вже перевірений факт. Бо це прикольно, бо можна похизуватися: “У нас на кафедрі успішно провадять свою викладацьку й наукову діяльність стільки-то членів НСПУ. Ур-р-а!” У КНУ це на повному серйозі. І саме це (членства, нехай і формальні, заслуги, нехай і липові) і досі важить чимало під час добору кадрів.
Але щодо публікацій — тут членство ні до чого
Формальне членство в спілці важить (трохи!) лише для пошуку роботи, а будь-яка публікація – проблема автора… Однак, очевидно, так і має бути, письменник, який фінансується з бюджету – не письменник, а “слуга” грошового мішка…
Як все ж хибно трактується поняття спілки і членства в ній. Я є ідеаліст і тому міркую категоріями не мішків, посад, преференцій, а самим змістом поняття спілка. Спілка, це поділена між усіма її членами відповідальність за формування етичного образу суспільства, за формування ідеалів його членів, виховання дітей і молоді. Це матеріальна відповідальність за спільне майно. Це поради і підбадьорювання старшими молодших. Це створення творчої атмосфери свята і змовницького взаєморозуміння між усіма членами спілки. Це створення гідного памятника, наприклад, Олесю Ульяненку. Це допомога один одному у виданні гідних речей. Це доброзичливе вказування на помилки спілчан. Це взаємна інформованість про заходи, акції, конкурси, можливість надрукуватися і заробити. Так я це розумію.А інакше навіщо спілка?
” на роботу швидше кандидата-члена, ніж кандидата-нечлена.” – асоціативний ряд – “Розмір має значення” Брати Капранови.