«Очима культури» № 10. Віктор Петров / В. Домонтович / Віктор Бер
- 27 Січ 2012 13:48
- 595
- 13 коментарів
Марко Роберт Стех
Нині немає жодних сумнівів щодо факту співпраці Віктора Петрова із радянськими спецслужбами. А втім, характер тої співпраці, її часові рамки, тощо, — все це залишається для нас таємницею. Якими завданнями міг бути наділений отой витончений інтелектуал, письменник та науковець (відомий теж під псевдонімами В. Домонтович та Віктор Бер), який у практичному житті був однак людиною вельми, майже кумедно, незарадною і доволі відлюдкуватою?
Спроби відшукати «справу Петрова» в архівах КҐБ (найостанніша з них улітку 2011 під час збирання В’ячеславом Брюховецьким матеріялів для монографії про Петрова/Домонтовича) залишилися безрезультатними. Ми можемо лише здогадуватися щодо того, приміром, наскільки масштабною і секретною була діяльність Петрова, чи було його зникнення з Мюнхена у квітні 1949 добровільним поверненням, а чи, бува, навпаки: насильним викраденням, тощо…
Все це залишається особливо загадковим і незрозумілим у світлі творчости Петрова/Домонтовича, яка не тільки не підкорялася ідеологічним вимогам соцреалізму (ані в його літературній творчості, ані в наукових працях, навіть у найважчий період 1930-х рр.), а й інколи була відверто та блискуче анти-радянською і анти-тоталітарною загалом.
Нещодавно надрукований розлогий есей Андрія Портнова «Віктор Петров і його критики» (в його книжці «Історії істориків», Київ: 2011) документує діяметрально протилежні — від безкритичного захоплення до безпощадної критики і заперечення — ставлення українських дослідників не так до самої спадщини Петрова, як до його особи та її моральних якостей.
Мабуть, ніхто з серйозних дослідників не заперечує великої цінності наукової спадщини Петрова. Це визнають навіть найзапекліші критики, такі як Михайло Москаленко. Дещо менш однозначне, але таки здебільшого позитивне ставлення до літературних творів В. Домонтовича та філософських Віктора Бера. Серед найентузіястилих прихильників Петрова літератора і науковця — дослідники покоління вісімдесятників (Соломія Павличко, Віра Агеєва) та молодші.
Серед тих, які заперечують спадщину Петрова через моральні якості автора, є деякі шістдесятники і дисиденти (за важливим винятком Романа Корогодського), включно із деякими, які самі ж колись співпрацювали з тією самою системою, якій, за свідченнями, служив Віктор Петров. Рекомендую статтю Андрія Портнова усім, які хотіли б знайти інформації про те, що із досліджень про Петрова в Україні можна і варто прочитати.
З видань спадщини Петрова/Домонтовича найякіснішим і найповнішим залишається тритомник прози В. Домонтовича, впорядкований Ю. Шевельовим виданий у Нью-Йорку наприкінці 1980-х. В Україні появилося кілька, правда значно менш фахових видань прозових творів. В найостаннішому — «Вибраних творах» 2008 р. — нарешті передруковані згадані в моєму телесюжеті про П. Куліша белетризовані «Романи Куліша» (востаннє видані в Україні у 1930). Переважна більшість наукових творів Петрова та його філософської та історіософської есеїстики досі чекає якісного видання…
Марко Роберт Стех. «Очима культури». № 10. Віктор Петров / В. Домонтович / Віктор Бер.
Усі телесюжети канадської телепрограми КОНТАКТ можна дивитися на порталі телемережі КОНТАКТ:
після цієї передачі захотілось прочитати щось з Домонтовича.не знаю тільки,де купити.ніхто не підкаже,де купити і від якого видавництва книга?
Дорогий Павле! Я дуже радий, що після цього телесюжету Вам захотілося почитати Домонтовича! Це та реакція глядача, на яку я найбільше сподіваюся… Щодо Вашого питання, то найостанніше (наскільки мені відомо) видання «Вибраних творів» В. Домонтовича, впорядковане Вірою Агеєвою, з’явилося 2008 р. у в-ві «Книга» в Києві Не знаю, чи воно ще доступне в книгарнях. У принципі, здається, що ще можна придбати у видавництві «Критика» їхні старі видання: «Доктор Серафікус. Без ґрунту» і «Дівчина з ведмедиком. Болотняна Лукроза». В крайньому випадку, якщо Ви можете читати літературу чи то з інтеренету, чи з роздрукованих сторінок (хоча приємність від того, бодай для мене, зовсім не та), два тексти Домонтовича «Без ґрунту» й «Серафікуса» можна знайти на сайті Українського Центру (http://www.ukrcenter.com/Література). Всього найкращого!
Ще одно (зручніше і без помилок) інтернетове видання «Без ґрунту» й «Доктора Серафікуса» можна знайти на сайті http://www.utoronto.ca/elul/Main-Ukr.html
Дякую,пане Марку,за пораду.Цілком згоден з Вами щодо приємності(чи,точніше,неприємності,на мою скромну думку)читання з інтернету,бо він не дає того задоволення самого тримання книв руках.Щераз дякую за підказку благаю Вас:довше робіть те,шо Ви робите.
Чекаю з нетерпінням передачу про Юрія Шевельова-Шереха
Дорогий Павле! Ці телесюжети я готую, записую на камеру й монтую (це останнє разом із дуже гарним монтажером Андрієм Равликом) у мій «вільний час», після повного робочого дня, отже, самозрозуміло, іноді виникають вагання і суміви. Але відгуки, такі як Ваш, це велика моральна підтримка. Дякую!
Виправте, будь ласка, “Когородського” на “Корогодського”.
Так, В. Домонтович – це той про кого варто говорити. Один із моїх найулюбленіших письменників. Його романи та есе – це щось із-за межі. )
чи можна десь надибати згадану в передачі статтю д. Івана Фізера ”Український Фуко чи французький Петров? Разюча схожість двох історіософів”? буду вельми вдячний.
Ось бібліографічна інформація: Іван Фізер. «Український Фуко чи французький Петров? Разюча схожість двох історіософів». Національний університет «Києво-Могилянська Академія». Наукові записки. Том 17. Філологія. Київ: Стилос, 1999. (сторінки десь біля 40-45). На жаль, не маю в себе файла ПДФ, а то й би Вам вислав. Та надіюся, що зможете знайти Наукові записки НАУКМА…
Отут є збірка, що її наів вище пан Марко, – разом із статтею д. Івана Фізера: http://www.ukma.kiev.ua/ua/nauka/pratsi_vidan/nz/index.php?option=com_content&task=view&id=189&Itemid=3
Дякую, пане Марку, за Вашу передачу: про Домонтовича чув і раніше (навіть придбав книжку його творів), а тепер точно вже й перечитаю його роботи.
Дорогий Артеме! Щиро Вам дякую! І за адресу статті, і за позитивний відгук. Маю надію, що знайдете в прозі Петрова багато цікавого.