Фотороботи літературних персонажів

Художник Браян Джозеф Дейвіс (Brian Joseph Davis) запустив проект «Фотороботи»: один раз на добу він викладає у своєму блозі портрети відомих літературних персонажів, створені з використанням тієї ж самої комп’ютерної програми, яка формує фотороботи для органів правопорядку. Усі зображення створено за оригінальними описами з книжок, – пише видання «Афиша».

Едвард Рочестер із роману Шарлотти Бронте "Джейн Ейр"

Під кожним новим портретом чергового літературного персонажа Браян Джозеф Дейвіс вміщує цитату з відповідного художнього твору, яка характеризує зовнішність героя.

Емма Боварі

«Попри свої дивацтва, як висловлювалися іонвільські дами, Емма все ж не справляла враження життєрадісної жінки, кутики її рота завжди були опущені, як у старої дівки або в бездарного шанолюбця. Вона завжди була бліда, біла як полотно, морщила ніс, дивилася на всіх невидющим поглядом. Знайшовши в себе на скронях три сивих волосини, вона заговорила про те, що починає старіти… Розріз її очей було наче створено для закоханих поглядів, під час яких її зіниці зникали, тонкі ніздрі роздувалися від глибокого дихання, а кутики повних губів, відтінені чорним пушком, добре помітним на світлі, відтягувалися догори».

Ґюстав Флобер, «Пані Боварі».

Аомаме з трилогії Харукі Муракамі

«5 футів 6 дюймів… ні унції зайвої ваги… Ліве вухо куди більше, ніж праве, неправильної форми, утім, цю ваду завжди приховує зачіска. Губи утворюють строго пряму лінію. Невеликий тонкий ніс, ледь випнуті вилиці, широке чоло і довгі прямі брови. Обличчя приємної овальної форми».

Гумберт Гумберт

Аомаме з трилогії «1Q84» Харукі Муракамі.

«У мене є всі ті риси, які, на думку експертів із сексуальних зацікавлень дітей, викликають відповідний трепет у дівчаток; чиста лінія нижньої щелепи, м’язиста п’ясть руки, глибокий голос, широкі плечі. Крім того, кажуть, що я схожий на якогось чи то актора, чи то гугнявця з гітарою, яким марить Ло… Але ж всього лишень Гумберт Гумберт, довготелесий, кістлявий, з шерстю на грудях, із густими чорними бровами й дивним акцентом і смітником, повним страховиськ і недогнилків, під маскою повільної хлоп’ячої усмішки».

Владімір Набоков, «Лоліта».

За матеріалами видання «Афиша», фото з сайту thecomposites.tumblr.com.

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики