Забужко назвала своїх літературних «батьків»

Оксана Забужко. Фото: Anita Schiffer-Fuchs зі сторінки письменниці на Facebook

Оксана Забужко поряд із «Людиною без властивостей» Роберта Музіля і «Життям і долею» Васілія Ґроссмана назвала літературним попередником свого «Музею покинутих секретів» роман-епопею «Сестри Річинські» Ірини Вільде. Попри те, що грандіозний роман про життя п’ятьох дочок греко-католицького священика нічого не знають на Заході, письменниця вписала його в анкету, що її вона подала піар-відділу інтернет-крамниці Amazon. Про це Забужко розповіла на літературному вечорі «Жінка. Пам’ять. Література», присвяченому 105-річчю української письменниці Ірини Вільде.

«Коли у 2008 році відзначали 100-річчя Ірини Вільде і виявилося, що в Україні не знають цієї письменниці, я сприйняла це як особисту образу», — зізнається Оксана Забужко. На думку письменниці, найвідоміший роман Ірини Вільде (авторка почала роботу 1937 року, видала в 1960-х) — «Сестри Річинські», за який вона 1965 року отримала Шевченківську премію, — досі не був належно прочитаний. Головною причиною такої ситуації Забужко вбачає те, що роман – жіночий, написаний жінкою і такий, що послідовно, впродовж понад тисячі сторінок, показує жіночі позиції й жіночий погляд на життя.

Редактором роману в радянські часи був Павло Загребельний; саме він «проштовхнув» «Сестер Річинських» у друк, одначе він, на думку О. Забужко й літературознавця Віри Агеєвої, став причиною того, що в романі з’явився центральний образ комуніста, який зашкодив загальній композиції книги. Крім того, у внутрішній рецензії на «Сестер Річинських» Загребельний назвав п’ятьох доньок священика «бездіяльними», чим викликав палкий протест Оксани Стефанівни: «У своєму ґендерному ідіотизмі Загребельний був абсолютно щирий», — відрізала Забужко. Утім, попри всі цензурні вставки роман так і не вдалося зіпсувати, — констатують Агеєва і Забужко.

За словами Оксани Забужко, ситуація «Сестер Річинських» більш ніж житейська й досі актуальна. Конфлікт у романі нагадує письменниці про кризу 2008-2009 рр., коли світом прокотилися масові хвилі чоловічих самогубств. І долі «дєвочєк-котят, вихованих на шопінгах-шейпінгах», переданих у руки грошовитих бізнесменів, ще чекають на своїх Вільде, — зазначає Забужко.

Джерело: «ЛітАкцент».

Читайте також: Жінка, пам’ять, мова.

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики