Дрогобицький Шульцфест і його паноптикум (ФОТО)

Віра Меньок презентує переклад літературознавчої спадщини Б.Шульца (Фото «Ґазета «Майдан», Дрогобич)

Академічний словник української мови в 11-ти томах тлумачить слово «паноптикум» як музей, або тимчасову виставку рідкісних речей, воскових фігур та іншого. Саме з таким словом у мене асоціюється «Міжнародний фестиваль Бруно Шульца» в Дрогобичі, що відбувся в середині вересня. Цьогорічний фест — ювілейний за всіма головними параметрами, які зазвичай застосовують до вшанування чийогось імені. П’ятий за рахунком (фест організовують щодва роки), відбувається у ювілейний рік: цього року минає 120 років від дня народження та 70 років від дня смерті, без сумніву геніального, проте незрозумілого широкому загалу письменника і художника Бруно Шульца.

Точкою відліку, коли Дрогобич почав мати справу з Фестивалем Бруно Шульца й усіма його гостями (переважно іноземними) з їхнім дещо «дивними» для місцевих жителів мистецькими діяннями, слід вважати рік 2004-й. Кожні наступні два роки мешканці Дрогобича доростали до Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца.

Відкриття виставки фотографій Ервіна Шенкельбаха (Ізраїль), Лолі Кантор (США) та малярства Б.Міхаловскі (Польща) у дрогобицькій синагозі (Фото «Товариство «Фестиваль Бруно Шульца у Любліні»)

Що ж до українських гостей, то першим 2008-го року до дрогобицького шульцфестівського паноптикуму долучився «патріарх» української літератури — Юрій Андрухович із вроцлавським музичним гуртом «Карбідо». Цей творчий тандем, як і сам авантюрний Патріах, дивували галицьке містечко: влаштували концерт із чотирма ноутбуками (замість інструментів!) та віршованим речитативом у дворику міської ратуші Дрогобича (3-й фестиваль, 2008 рік). Через два роки приймати «Цинамон-концерт» музикантів із «Карбідо» та Ю. Андруховича мали честь напівруїни дрогобицької синагоги. Цьогоріч, цей творчий тандем напоював всіх охочих «кіно-абсентом» у дрогобицькому театрі. Присутність Патріарха Андруховича була вагомим аргументом для інших душпастирів сучасної української літератури зробити честь Дрогобичу та фестивалю Бруно Шульца.  Серед них — Тарас Прохасько, Андрій Бондар, Софія Андрухович, Наталка Сняданко, Таня Малярчук, Андрій Любка, Сашко Бойченко, Юрій Винничук, Тарас та Іван Малковичі та Василь Махно. Поважне товариство із дискусією про постать Бруно Шульца цьогоріч приймала мармурова зала дрогобицької Ратуші.

А.Шраєр розповідає про Б.Шульца і міжвоєнний Дрогобич (Фото «Товариство «Фестиваль Бруно Шульца у Любліні»)

Уже двічі робить честь своєю присутністю на Фестивалі Бруно Шульца в Дрогобичі Адам Міхнік, відомий дисидент, засновник «Газети Виборчої», одного з основних опінєтворчих виданнь у Польщі. Долучилися до цьогорічного фестивального паноптикуму й інші знані культур-реґенти польської культури: Ярослав Ґодун (директор Польського Інституту в Києві) та Ґжеґож Ґауден (директор Інституту Книжки у Варшаві). Деякі очі і об’єктиви запримітили також Директора Польського Інституту в Нью-Йорку Єжи Онуха з дружиною.

Територія біля Палацу мистецтв (Вілла Б’янки) під час демонстрації авторського проекту Анни Кашуби-Дембської (Польща (Фото «Товариство «Фестиваль Бруно Шульца у Любліні»)

Навіть посланець українського Міністерства культури в особі Міністра Кулиняка Михайла Андрійовича виявився не таким уже геть далеким від того Шульца і того Дрогобича, бо у Дрогобичі народився і навчався у дрогобицькому музичному училищі імені В.Барвінського.

Мармурова зала Дрогобицької Ратуші вгощає «Українську відкриту шульцівську дискусію» і її учасників (Фото «Ґазета Майдан»)

До паноптикуму Шульцфесту постійно включено тих, хто досліджував, досліджує і збирається досліджувати літературну творчість Б. Шульца, або хто пов’язаний родинними, подружніми чи всякими іншими зв’язками з дослідниками творчості генія літератури ХХ століття. Імена Генрик Сєвєрський (Бразилія), Єжи Яжембський  (Яґелонський університет, Краків),  Шалом Лінденбаум (Університет Бар-Ілан, Ізраїль), Ельжбєта Фіцовська (дружина покійного першого польського дослідника творчої спадщини Щульца Єжи Фіцовського), Марта Панас (дочка люблінського екзеґета Шульцових текстів Владислава Панаса),  Давид Ґросман (відомий ізраїльський журналіст та письменник), польські шульцезнавці Ян Ґондович Станіслав Росєк, Малґожата Сморонґ-Ґольдберґ промовисті навіть для знаних українських науковців. Одне слово, рідкісний паноптикум дрогобицького Шульцфесту.

На сцені Ю. Андрухович під час музично-літературного спектаклю «Абсент» у дрогобицькому драматичному театрі (Фото «Ґазета Майдан»)

Хто ж зібрав колекцію цих незвичайних постатей у Дрогобичі? Хто започаткував Шульцфест?  Хто конструює паноптикум?

Започаткував фестиваль дрогобичанин і філантроп театру Ігор Меньок (трагічно помер 2005 року), а продовжує конструювати – Віра Меньок,  літературознавець, шульцезнавець, перекладачка польської літератури, директор Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі, керівник Полоністичного науково-інформаційного центру імені І.Менька при Дрогобицькому педагогічному університеті імені І. Франка. До речі, 2012 року за плідну роботу для польської культури та сприяння міжнародній співпраці її було нагороджено відзнакою «Заслужений для культури Республіка Польща». Допомагає в конструкції – Ґжеґож Юзефчук,  польський журналіст, культурний менеджер,  арт-директор Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі.  Всіма можливими шляхами сприяє конструюванню дрогобицького Шульцфесту неурядова організація «Товариство Фестиваль Бруно Шульца у Любліні» у співпраці з осередком «Брама Ґродська. Театр NN».

Актор театру «Альтер» Олександр Максімов у грі (Фото «Театр «Альтер»)

Хто ще у паноптикумі? Театр «Альтер», назва якого з давньогрецької перекладається як «інший». Театр «Альтер» розташувався в невеличкому приміщенні на вулиці Малий Ринок у Дрогобичі із чорно-білою театральною вивіскою та помальованими графіті дверими. Молодіжний театральний колектив театру налічує 30 акторів-аматорів основного складу та ще 30 волонтерівним, співпрацює з відомими перформерами «Академія Руху» з Варшави та дивує мешканців Дрогобича у більшості  незбагненими для них вуличними виставами-акціями «Зодіак міста, або Історія однієї весни», «Басейн», «Провінція».

Альфред Шраєр, 90-річний музикант, співак, дириґент Тріо Альфреда Шраєра, учень Бруно Шульца у  гімназії Короля Яґелли (нині — головний корпус Педуніверситету).

Міжнародна наукова конференція «Б.Шульц – філософ та теоретик літератури» у Дрогобицькому педуніверситеті» (Фото Ґазета «Майдан»)

Добрі духи Дрогобицького Шульцфесту – художник-пейзажист Бартоломій Міхаловський із Любліна, режисер театру Анджей-Марія Марчевський із Варшави, фотограф Лолі Кантор зі США, поет Дем’ян Фаншель із Німеччини, львів’яни Влодко Кауфман  й Андрій Павлишин та інші постаті паноптикуму дрогобицького Міжнародного фестивалю Бруно Шульца. Всіх не перелічити, бо, хоч як не крути, паноптикум поволі розширюється, долучаються нові учасники.

Ведуть розмову Л.Фінберг, Е. Фіцовська та засновник дрогобицької «Ґазети Майдан» Леонід Ґольберґ (Фото «Товариство «Фестиваль Бруно Шульца у Любліні»)

А чи є матеріальний пам’ятник Шульцу в Дрогобичі  — бронзове чи гранітне засвідчення поваги? — думалося мені під час фесту… Бруно Шульц немає пам’ятника в Дрогобичі, місті, яким наскрізь просякнуті його твори. Тут Шульц заслужив собі лише на плиту пам’яті на місці своєї загибелі, заспонсоровану, на жаль, не мешканцями Дрогобича. Бруно Шульц немає пам’ятника у Дрогобичі, зате він має цілий «Живий Паноптикум» і Міжнародний Фестиваль свого імені.

Місце фото – Дрогобич навколо Ратуші («Ґазета «Майдан»)

Кому потрібен увесь цей паноптикум і Шульцфест? Усім, хто вміє і хоче думати, цінує добру літературу, цікавиться художнім мистецтвом, ходить у театр. Тобто мені, тобі, нам усім.