Інтелектуальний карнавал із польським «підрядником»

Жанна Слоньовська
Жанна Слоньовська

Цьогоріч Польща вперше була почесним гостем Форуму видавців у Львові, і хоч у кулуарах подейкували, що насправді не вперше, що так уже було 2004-го, проте, як на мене, – хай би була хоч щороку. І не лише тому, що вона є «нашим адвокатом у Європі», як у промовах офіційних і не дуже не повторював хіба що лінивий. А тому, що цього разу польський «Інститут книги» разом із Польським інститутом у Києві привіз до Львова понад два десятки першокласних письменників, поетів, філософів та режисерів, до яких ще й долучилися ті, котрі якраз повертались із фестивалів «Meridian Czernowitz» чи брали участь у «Контексті-2».

Розлогий стенд «Інституту книги» не вміщав усіх охочих узяти в руки найкращі  видавничі новинки останнього року та послухати голоси старих львів’ян різних національностей мультимедійного проекту lwowprzedwojenny.eu. Закид, який постійно вислуховувала від гостей Ева Войцєховска з «Інституту книги», це «Чому жодне з видань не можна купити?»

«Ми – державна організація, що не займається продажем книжок, ми  популяризуємо польську літературу», – терпляче пояснювала Ева. Натомість приватні підприємці, які хотіли би постачати польські книжки до львівських книгарень, нарікають, що через багатоповерхову бюрократію в українському законодавстві ідея втрачає комерційний сенс.

На думку поляків, які загалом асортимент стендів вважали доволі бідним (порівнювали з книжковими ярмарками в себе й західніше), на львівському Форумі не стільки продають, скільки переживають, обдумують та обговорюють.

Виступ всесвітньо відомого польського філософа і соціолога Зиґмунта Баумана, який презентував переклад своєї книги «Плинні часи», зібрав повний актовий зал  Університету імені Франка. Зворушувало, що старенький мислитель підходив до кожного, щоби краще почути його чи її запитання. Не обійшлось і без класичного: «Як нам жити?». З таким екзистенційним болем приходили не лише до Баумана, а до кожного письменника чи поета – поляки були в захваті. У себе вони, мовляв, давно вже не відчували себе настільки значущими.

Зате Дануту Валенсу, яка привезла автобіографію «Мрії і таємниці», що в ній описано будні матері восьми дітей, чоловік якої руйнує тоталітарний режим, запитали чомусь про загрози, пов’язані із вступом до ЄС. Форум мусив забезпечити пані Валенсі приватного охоронця, бо інакше вона не продерлася би крізь натовп фанів та просто зацікавлених. Янушу Леону Вишневському охоронця не приділили, отже його поціновувачі попрацювали ефективніше і перевернули на письменника столик. Зустріч із автором таких бестселерів, як «Самотність у мережі», цілком логічно відбулася в супермаркеті «Ашан».

Славний режисер Кшиштоф Зануссі, який цього разу прилетів до Львова з Китаю і привіз свою книжку під іронічною назвою «Пора вмирати», поза планом завітав на показ свого фільму «Чвал» і поспілкувався там із прихильниками.

Величезне зацікавлення викликали дискусії під загальною назвою «Історія жінок і жінки в історії». Польські та українські письменниці і діячки культури говорили про альтернативні путівники по містах: «Краківський шлях жінок» та «Варшаву жінок», про українських заробітчанок, про польські і українські підручники, в яких дівчата протирають меблі, а хлопці завойовують світ.

Презентація «Антології сучасної польської драматургії» в театрі «Воскресіння» за участі Романа Павловського, Андрія Бондаря і Олександра Ірванця викликала справжній ажіотаж. Як кажуть очевидці: якби Ірванець не оголосив завершення, імпреза тривала би до ранку. «Таке неможливо собі уявити в нас», – шепотіли польські учасники.

Один із найбільш знаних польських поетів Ришард Криніцкі на тлі старого органу в трапезній колишнього домініканського собору виглядав, як достойний архиєрей, – і дуже сміявся, коли йому про це сказали.

А ще полякам сподобалось, що за всі їхні заходи українці проголосували не лише ногами, а й телекамерами, яких було дуже багато. І ще – якби підрахувати години синхронного і послідовного перекладу – то перекладачам, які працювали на Форумі, можна було би звести пам’ятник зі слухавок.  Насправді ж – і сподіваюсь, що всі зі мною погодяться – Форум із Польщею в ролі почесного гостя міг би обійтись без  жодних – хай професійних і чудових – перекладачів.

Львів-Краків