Єлла Лепман: автобіографія місіонера дитячої літератури

«Дитячі книжки? О, таких майже ніде не лишилося.
А вони потрібні більше, ніж будь-які інші» (з розмови Єлли Лепман, ст. 26)
«Переконання, що дитячі книжки є ключем до мирного співіснування, поширилося країнами всього світу і дало поштовх розвитку світової мережі людей, що працюють в різноманітних середовищах і за різних умов. Глобалізація світової економіки сьогодні залишає деякі країни позаду, бідність і неосвіченість досі дуже поширені»
(Тайо Шіма, Вступ, ст. 5)

Lepman, J. (2002). A bridge of children’s books: the inspiring autobiography of a remarkable woman. Dublin, Ireland: The O’Brien Press, Ltd
Lepman, J. (2002). A bridge of children’s books: the inspiring autobiography of a remarkable woman. Dublin, Ireland: The O’Brien Press, Ltd

У цій автобіографії немає звичного хронологічного початку, середини й кінця, як і немає тут подорожі від дитинства до юності, дорослості та зрілості. Натомість тут є коротка й водночас вагома історія видатної людини, яка спромоглася в повоєнний час втілити ідею, що не давала їй спокою. Повертаючись до повоєнної Німеччини, щоб допомогти реформувати систему освіти, громадська діячка Єлла Лепман (Jella Lepman) вірила, що дитяча книжка може змінити світ на краще і стати «кур’єром» миру, а відтак надихати людей боротися з несправедливістю, расизмом і ксенофобією. Ніхто не зумів відмовити її від ідеї, яка багатьом здавалася неможливою і навіть недоречною. Дехто вважав, що було не на часі говорити про дитячі книжки, коли півсвіту переживало найтяжчі соціальні, культурні, політичні кризи. Утім, Лепман вірила, що дитяча книжка здатна попередити багато проблем на майбутнє. Тож вона зробила все можливе, аби ідея поширення і створення найкращих книжок для дітей реалізувалася в найтяжчий для світу час.

Книжка «Міст дитячих книжок: натхненна автобіографія видатної жінки» – це історія подорожі Лепман від моменту зародження ідеї інтернаціональної колекції дитячих книжок світу до офіційного заснування Мюнхенської дитячої бібліотеки. Лепман народилася в Стуттґарті 1891 року. З юності організовувала дитячі читання. Коли Лепман було 31, від отриманих поранень помер її чоловік. Лепман була членкинею Німецької демократичної партії, тому з приходом Гітлера до влади їй довелося виїхати до Лондона, аби врятувати своє життя і життя своїх дітей. Хоча Лепман і боялася повертатися до Німеччини 1946 року, вона відчувала, що змінити минулого вона вже не здатна, проте спроможна впливати на майбутнє: «Більше і ясніше я розуміла, що мушу озиратися не назад, а дивитися вперед, і що мені слід починати з дітей».

Книжка складається з семи розділів. У них Лепман оповідає про свої перші переживання після повернення до Німеччини і перші зустрічі з дітьми, які потребували не лише фізичної допомоги і психологічної підтримки, а й духовного живлення. Побачивши це, вона почала просити в усіх можливих комітетах фінансової підтримки для її ідеї. Також Лепман звернулася до урядів усіх країн надіслати примірники доступних дитячих книжок, які варто було перекладати, аби розпочати практику читання на повоєнній території справді з важливих тем.

Її менше цікавила класика, більше – тогочасні «сучасники». Також акцент ставився на книжки-картинки, бо саме вони давали змогу читати візуально, без знань тієї чи іншої мови. Мова книжок-картинок, як зазначала Лепман, це універсальна мова: «…книжки-картинки долають мовні бар’єри, і діти запам’ятовують їх просто і безпосередньо. Їхній світ оповідає про все знайоме для дитини: маму і тата, брата і сестру, собаку, кішку, яблуню чи пальму поблизу дверей, сонце, небо і зірки, пиріг на день народження з пшеничної, кукурудзяної чи соєвої муки та м’яч…». Лепман вважала, що книжки-картинки дають змогу дітям швидко проговорювати бачене без знання тієї чи іншої мови.

На шляху до реалізації своєї мрії Лепман зверталася до урядів різних країн із проханням надсилати дитячі малюнки, які могли б показати дітям Німеччини, що є в світі довкола. Вона розуміла, що дитяча творчість – це інтерпретація життєвих ландшафтів, це творення сенсів і бачення світу в певних кольорах.

В автобіографії Лепман подає витяги з листування з урядовими посадовцями, а також пише про моменти, коли вона занепадала духом або відновлювала свою віру. Лепман оповідає про свої подорожі до США з курсами лекцій про дитячу літературу й пояснює, чому саме література для дітей може допомагати врівноважувати конфлікти на зразок тих, свідком яких вона стала. Спершу ідеї Лепман зустрічали з певними скепсисом, та що довше займалася вона просвітництвом, то більшого значення набувала її колекція книжок для дітей, як і ідея загалом.

Фото з сайту mtholyoke.edu
Фото з сайту mtholyoke.edu

У США Лепман знайомиться з творчими людьми, що займаються дитячою літературою і дитячим читанням: Мілдред Л. Бетчелдер (провідним бібліотекарем, чиє ім’я носить медаль, якою в США з року в рік нагороджують за перекладну літературу) і Фредеріком Мелчером (засновником медалі імені Джона Ньюбері).

У книжці Лепман докладно описує відкриття виставки інтернаціональних книжок і реакцію на неї. Спершу локальну, а потім і міжнародну, в результаті чого була започаткована бібліотека та IBBY – Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги. Крім того, ці події дали поштовх заснуванню «малої Нобелівської премії» – Премії імені Ганса Крістіана Андерсена.

Книжка «Міст дитячих книжок: натхненна автобіографія видатної жінки» вийшла друком в Німеччині 1964 року. Її було перекладено англійською 1969 року за підтримки Американської асоціації бібліотек. У той час Лепман не могла собі й уявити, до яких масштабів розростеться проект. Проте з часом бібліотека вмістила найбільшу в світі колекцію інтернаціональних книжок для дітей. Утім, саме тоді, коли Лепман займалася втіленням своєї ідеї, вона не переймалася такими думками, бо, як вона зазначила в книжці, для неї в центрі будь-якої тяжкої «картини завжди лишалися діти».

Автобіографія про Лепман та провідну мету її життя має не лише інформаційну, а й ідейну цінність: вона показує, як доступ до книжки в потрібні моменти може змінити цілі покоління. «Міст дитячих книжок…» може прочинити двері до розуміння формування великих міжнародних організацій і допоможе більше дізнатися не тільки про Мюнхенську дитячу бібліотеку, а й про нелегкий час її заснування та причини популярності бібліотеки в багатьох країнах Європи і в США. Переклад цієї автобіографії мав би свій вплив на розвиток книжкових проектів у нашій країні, на організацію IBBY-Україна, а також надихав би ентузіастів дитячої літератури на різноманітні творчі проекти в середовищі авторів, ілюстраторів, видавців, бібліотекарів і вчителів.

Єлла Лепман – видатна діячка світової дитячої літератури (1891–1970). Автор ідеї та одна із засновників Міжнародної юнацької бібліотеки в Мюнхені, провідного світового центру з вивчення дитячої літератури. Ініціаторка міжнародної премії ім. Г.К.Андерсена, Міжнародного дня дитячої книги та Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (IBBY).