Олена Захарченко. Можливо, останній з’їзд Спілки письменників (УП Життя)

“У нас там війна! В нас там неможливо жити! Ми вигнанці! І всім нам Спілка має стати матір’ю! – емоційно говорить поетка, – Я з Луганська! Нас всіх там 50 буде! Розберіть нас, щоб кожна область відповідала хоч за двох. А київська організація може взяти 10”.

“Ага з Луганська… – коментує мені на вухо сусідка, – В Києві живе давно, а родом взагалі з західноукраїнської області…”

“В мене брат в АТО – каже інша молода поетка, поправляючи сумку – давайте про це не будемо говорити. В мене літа фактично не було. Весь час про нього думала. Давайте не говорити про це. Не хочу, щоб хтось тут знав”.

Повністю статтю читайте тут.

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики