Прихована машинка Венцлових

1
Виставка малюнків Йосифа Бродського

На робочому столі Антанаса Венцлови досі стоять дві капсули з нітросорбідом. Це ліки від серцевої недостатності. Він їздив до Москви із проханням приєднати Литву до СРСР, написав слова національного гімну, де вихваляв Сталіна, був відзначений Сталінською премією, орденом Леніна і помер у статусі офіційного лідера ідеологічно вірної литовської літератури у 1971 році. Через шість років його сина Томаса вислали з Литви, позбавивши перед тим громадянства.

Ліки від серцевої недостатності
Ліки від серцевої недостатності

«Національний гімн, – писав Томас Венцлова у своєму листі до Чеслава Мілоша через рік після вигнання, – суворо заборонений під час першої окупації, знов виконували на вільнюських парадах після війни, але потім його все ж таки замінили на новий, слова якого написав мій батько. Тут я маю сказати декілька слів про мого батька. Я не можу його засуджувати і не буду цього робити. Знаю, що життя в нього склалося важко».

Шарж на Антанаса Венцлову
Шарж на Антанаса Венцлову

Про що розмовляли батько і син, коли останній вже почав усвідомлювати причетність першого до катастрофи, яка спіткала їхню батьківщину? Тепер цього вже не дізнатися. Сам Томас тактовно мовчить, стіни родинного будинку-музею на вулиці Паменкальньо у Вільнюсі теж уникають цієї теми. На одній із полиць я помітив шарж, де він на коврі-літаку мчить над Парижем та Пекіном. Якось це не в’яжеться із образом відданого сталініста. Мабуть, все дійсно складалося непросто. Чи у валізі в його руках — бомба?

Письмове приладдя Антанаса Венцлови
Письмове приладдя Антанаса Венцлови

«Томас буває тут приблизно тричі на рік, і це досить часто, враховуючи, що він мешкає у США», – каже мені співробітниця музею Юстина. Мабуть, ці візити зовсім символічні, і в тому немає нічого дивного, адже будинок, в якому він прожив понад двадцять років, тепер — музей. Це означає, що час в ньому назавжди зупинився. Ось біля входу виставка копій малюнків Йосифа Бродського, якого так само вигнали із СРСР за п’ять років до Томаса. Таке враження, що він намалював їх щойно, і немає жодної різниці поміж 1972 та 1977 роками. Справді, кого це тепер дійсно хвилює? Розкриваю одну з книжок і бачу заголовок: «Бродский любил говорить, что “для русского человека Литва — это всегда шаг в верном направлении”». Зупинений час жартує: тепер ці слова мають справді загрозливий сенс.

Двозначна фраза Йосифа Бродського
Двозначна фраза Йосифа Бродського

На письмовому столі Антанаса — машинка Erika Naumann з російською розкладкою. Я посміхаюся, думаючи про те, що він, мабуть, міг би просто переключити розкладку на литовську комбінацією клавіш ctrl+shift. Тільки де вони? Він що — писав гімн Литви російською мовою? Чи десь є прихована литовська машинка?

Робочий стіл Антанаса Венцлови
Робочий стіл Антанаса Венцлови

Прямо перед машинкою — великий шматок Янтаря, як амулет, оберіг литовського письменника від російського алфавіту? В янтарі, здається, помітно башту Гедімінаса на холмі. Значить, у лівого сталініста Антанаса Венцлови все ж таки були націоналістичні сентименти? Чи цей янтар поставив на стіл вже його син після смерті батька?

Книжкова полиця в кабінеті Антанаса Венцлови
Книжкова полиця в кабінеті Антанаса Венцлови

На книжковій полиці бачу видання 1964 року «Шевченко и мировая культура». В СРСР сподівалися перетравити всі національності у котлі комуністичної ідеології, яка промовляла до «малих народів» російською, але Антанас Венцлова переклав поеми Шевченка «Кавказ», «Сон» та «Катерина» литовською. Цікаво, чи перекладав він їх із російської?

Тарас Шевченко в бібліотеці родини Венцлових
Тарас Шевченко в бібліотеці родини Венцлових

На дверях спальної кімнати, де тепер — робочий кабінет співробітників музею, досі висить постер із лютневої презентації Сергія Жадана. На ньому класик укрсучліту романтично вдивляється у непевне майбутнє української нації. Сподіваюся, він там бачить дещо значно привабливіше, ніж примарилося мені в романі «Кагарлик».

Двері у спальню родини Венцлових прикрашає постер презентації Сергія Жадана
Двері у спальню родини Венцлових прикрашає постер презентації Сергія Жадана