Поетичні конкурси на Заході

В Україні небагато літературних конкурсів, а поетичних – іще менше. Звісно, сам цей факт не може безпосередньо вплинути на якість поетичних текстів, бо література – це все ж таки не змагання. Але наявність великої кількості конкурсів, безумовно, покращує якість середнього рівня літератури, а серед освічених людей ймовірність появи талановитих вища.

В країнах, які умовно можна назвати «західними», дуже багато літературних конкурсів, як державних так і приватних. Американський журнал «Poets&Writers» навіть пропонує цілий перелік для бажаючих взяти участь. І нагороди іноді бувають просто захмарними, тому цілком логічно побудувати класифікацію конкурсів саме на них.

FIl Prize in Romance Languages – $150 000

Ця нагорода вручається щорічно з 1991 у Мехіко літераторам, які пишуть вірші, художню літературу або нон-фікшн каталанською, французькою, галісійською, італійською, португальською, румунською або ж іспанською мовами. Фінансується премія мексиканськими державними структурами, банками та університетами.

Номінувати автора можуть заклади освіти або будь-які літературні угрупування. Від автора вимагають резюме та лист підтримки від номінаторів. Серед лауреатів премії багато авторів, про яких українці не мають жодного уявлення, але є й досить відомі, наприклад Хуан Гойтісоло, Фернандо Вайєхо, Фернандо дель Пасо, Рафаель Каденас і Томас Сеговіа. Останню нагороду видали італійському науковцю, перекладачу та поету Клаудіо Магрі.

Kingsley & Kate Tufts Poetry Awards – $100 000

Щорічно Claremont Graduate University (Каліфорнія) видає Kingsley Tufts Poetry Award. Її грошова частина складає сто тисяч доларів за кращу книжку віршів поета середнього віку. Крім того, переможець отримує можливість протягом одного тижня жити в резиденції цього університету.

Kate Tufts Discovery Award пропонує $10 000 за першу книжку віршів, написану “дійсно багатообіцяючим поетом”. Поети можуть номінуватися на цю нагороду самостійно або ж за допомогою видавців, літагентів чи друзів. Для цього їм потрібно подати в журі резюме та вісім екземплярів першої книжки.

На сайті премії її організатори повідомляють, що їхня нагорода є найбільшою у світі, яку може отримати поет за одну збірку віршів. “Кожен поет скаже вам, що у світі є лише одна річ, рідша, ніж справжнє визнання, – це справжня платня, – пишуть вони. – Для більшості поетів, які щойно видали свою першу збірку, 10 тисяч доларів – це достатня сума, аби підтримати їхню жагу до творчості”.

Цього року лауреатом Kate Tufts Discovery Award став поет із Лос Анджелеса Брендон Сом. Ось, для прикладу, уривок з його вірша “Якщо би Святой Августин був мясником, як мій дідусь”:

Він зайшов би у холодильник,
де на ланцюгах висять шматки
молодих бичків – червоне м’ясо,
із білими проміжками жиру,
прозорими, мов віск свічки, –
і почав би наточувати свій ніж
аж до того, коли сталь леза
перетворюється на пустоту
і вже може прагнути плоті.

He would walk into the meat locker
where the side of a steer hung
from chains—the red meats separated
by white fats, lucent as candle
wax—and begin sharpening, cleaver
to rod, getting the blade down
to the fine edge where steel tapers
into nothing and so can tend to
flesh.

Серед лауреатів минулих років українці могли почути щось хіба що про Юсефа Комуняку: у наших соцмережах деякий час були популярні жарти щодо його прізвища, яке, втім, не має жодного стосунку до лівої ідеології.

Vice-Chancellor’s Poetry Prize – $15 000

Ця австралійська літературна премія була заснована Університетом Канберри лише минулого року і вручається вона у національній валюті, а отже її реальний еквівалент у американських доларах дорівнює $11 700. Гроші може отримати тільки автор вірша довжиною до 50 рядків. Існує також премія і за друге місце $5 000 AUD (приблизно $3 900 USD). Поеми переможці будуть опубліковані у поетичній антології, яку у вигляді електронної книжки викладуть в інтернеті.

Особливість цього конкурсу в тому, що кожен його учасник зобов’язаний сплатити внесок за участь розміром в $30 AUD. Таким чином, премія отримує фінансування від самих авторів.

Цікаво, що в журі цієї премії є індус Сабхаш Джерет (Subhash Jaireth), який прожив 9 років у Москві, тому володіє російською мовою. Минулого року у конкурсі переміг Девід Адес. Нагороду він отримав за вірш “Засліплений” (Dazzled)

Пісня напнулася, упіймавши вітер, немов тремтяче вітрило.
Я вчився холоду знов: свіжому, пробираючому до кісток. Дихання зими.
Я вдихав та видихав його, відчував його на своєму носі, щоках,
сьорбав його крізь рукавички. Прогулюючись навколо Форбса
до твого будинку у Південному Даласі я бачив, як вітер уносить та роздмухує хмаринки теплого повітря від дихання.

A song swelled, caught the wind like a sail, billowing.
I was learning the cold again: brisk, penetrating. Winter’s breath. I breathed it in and out,
felt it on my nose, my cheeks, seeping through my gloves. Walking along Forbes
and South Dallas to your house little clouds of breath drifted and dispersed.

Rattle Poetry Prize – $10 000

Фундація “Rattle” (Лос-Анджелес, Каліфорнія) об’єднує понад дві тисячі англомовних поетів. “Наша мета – популяризувати практику поетичної творчості, – пишуть організатори конкурсу на його сайті, – На нашу думку, поезія протягом ХХ сторіччя стала настільки химерною та езотеричною, що звичайні читачі вже забули, наскільки хвилюючою може бути сама мова. В результаті, більшість людей задовольняють своє почуття прекрасного музикою, фільмами та романами, у той час як поезія скніє у самотності на полицях книжкових крамниць”.

Кожен учасник конкурсу має сплатити $20. За це він може надіслати до розгляду журі не більше чотирьох віршів будь-якої довжини. Окрім головного призу у 10 тисяч доларів, існує також і премія Вибір Читачів, яка складає 2 тисячі доларів.

Лауреатом минулого року став поет Крейг ван Руен (Craig van Rooyen). “Я пишу вірші з тієї самої причини, з якої жаби квакають, – каже він про себе, – Я хочу стати рок-зіркою, але не вмію співати. Це дуже прикро. Мій вірш “Марне очікування” (Waiting in Vain) – про спокуту. Вірш почав звучати всередині мене, коли я повністю занурився у музику Боба Марлі, у його “Слово стає плоттю”. Це так само, коли промовець знаходить свій голос та намагається йти за ним, аби відшукати сенс крізь звуки музики. Релігійні люди можуть вважати це богохульством, але для жаби та поета сам цей процес є священним”.

Марне очікування

Коли моя дочка спитала мене,
чи це не Бог зображений на моїй футболці,
я збрехав, відповівши їй “так”,
хоча насправді це був Боб Марлі. Ну то й що?
Їх можна сплутати. Витончений німб. Очі пророка.
Саме так виглядають ті, кого можуть розіп’яти або
відправити у вигнання у будь-який час.

Waiting in vain

When my daughter asked if it was God
on my T-shirt, I lied and said yes,
though it was really Bob Marley. So what?
He could pass. The natty halo. The prophetic eyes.
The righteous look of someone who might be
crucified or go into exile at any time.

Pulitzer Prizes in Letters – $10 000

Варто загадати, що Пулітцерівську премію дають не лише за журналістику, а й за літературу. За вірші є окрема нагорода, і вона складає 10 тисяч доларів. Номінант має представити в журі, яке складається із двох університетських професорів з літератури та одного колумніста із The New York Times, збірку віршів, надруковану у США протягом року. Окрім цього, потрібно надіслати біографію, фото та заплатити внесок $50.

Минулого року лауреатом Пулітцерівської премії за поезію став Грегорі Пардло (Gregory Pardlo), який представив на розгляд збірку “Digest”. Журі зауважило, що вона містить “прозорі вірші, в яких читач знаходить новини Америки ХХІ сторіччя, сповнені думок, ідей, громадських та приватних історій”.

Пардло – лауреат the American Poetry Review/ Honickman Prize-2007, стипендіат різноманітних фондів. Зараз він пише докторську дисертацію в Університеті Нью-Йорка. Ось уривок з його вірша “Крейдяний пил повітря” (Chalk Dust on the Air)

Наш герой пояснює, що рядки, які поводяться, мов хвилі,
можуть також мати властивості часток, залежно від присутності
спостерігачів, ринку прихильників і таке інше. Думай про просіяний
пісок, Тибетські монахи місяцями вчаться змахувати хвилини:
це їхня атака на ностальгію. Думай про Чумацький Шлях
водних розводів на стелі спальні.

Our hero explains what lines behave as waves
also behave as particles depending upon the presence
of observers, a market of admirers, etc. Think of sifted
sands Tibetan monks spend months to whisk in minutes:
their attack on nostalgia. Think of Milky Ways of water
damage on the bedroom ceiling.

National Poetry Competition – £5,000

Британський Національний поетичний конкурс був заснований у 1978 році Поетичним Товариством. Кожен поданий на розгляд журі поетичний твір може отримати 5 тисяч фунтів стерлінгів. До того ж, приймаються вірші англійською мовою без обмежень за країною походження. Остання умова призводить до того, що кожного року журі просто завалюють поезією: на адресу конкурсу приходить понад 10 000 віршів. Зауважуючи, що розгляд творів триває всього лише півроку, а журі складається із трьох поетів, кожен з них розглядає не менше 20 віршів щодня. Але воно того варте, бо цей конкурс вважається таким собі поетичним Уімблодоном – кожен мріє виграти його. Переможець не лише отримує приз, але й публікацію у провідному британському поетичному журналі “Poetry Review”.

Переможцем 2014 року став поет Роджер Філіп Деніс. Він отримав нагороду за вірш “Фотографія Коркскрю Хіл”.

По обіді вона рахувала звуки,
доки сповнена мух кімната не хруснула тишею.
Навіть пісня дрозда позбавлена музики.
Щільний дощ струмує та періщить у вікно,
розмиваючи відстані серед полів та незашторених пагорбів.

All afternoon she counts the sounds
until the fly-specked room crackles with silence.
Even the song thrush noteless. A thick drizzle
trickles rivulets down the window pane,
smears distance on fields, curtains-off hills

На цей вірш сам поет виготовив цікавий відеоряд.

The Joyce Kilmer Memorial Bad Poetry Contest

Цей жартівливий поетичний конкурс найгіршого вірша придумали студенти Колумбійського університету у 1986 році. В назві премії увічнене імя одного з випускників університету Джойса Кілмера, який у 1913 році написав вірш “Дерева”, що дотепер вважається зразком поганої поезії. Головними недоліками вірша Кілмера вважають його поверховість, сентиментальність та банальність форми. Дійсно, воно виглядає, мов віршики третьокласника або поезію, що друкують у брошурах, які протестантські проповідники роздають на вулицях, а висновок “Вірші пишуть такі дурні, як я, лише Бог може створити дерево” виглядає зовсім не дотепним.

I think that I shall never see
A poem lovely as a tree.

A tree whose hungry mouth is prest
Against the earth’s sweet flowing breast;

A tree that looks at God all day,
And lifts her leafy arms to pray;

A tree that may in summer wear
A nest of robins in her hair;

Upon whose bosom snow has lain;
Who intimately lives with rain.

Poems are made by fools like me,
But only God can make a tree.

Конкурс не проводиться з 2010 року, а його останнім лауреатом став поет із Пенсільванії Джерард Леоне (Gerard Leone). Він отримав свою нагороду за вірш “ПРАВДА, Америка”. У ньому зовсім немає сентиментальності та простоти Кілмера, а сам текст схожий на параноїчне марення в оточенні кошмарів ХХІ сторіччя.

TRUTH, America

Where is the TRUTH America?
Where is the Truth Moose America?
Where is the Silly Goose America?
WASHINGTON- The truth moose comes from the country
And dies stabbed by Masonic Pentagrams Inscribed into Capital Map
BY FRENCH PEOPLE
Meanwhile the Silly Goose comes from Harvard
And lays golden eggs that are not golden eggs but chocolate eggs in gold foil
Which is not even American-style chocolate
But Turkish Delight which comes from the Narnia Books
But it’s Turkish so its MUSLIM!
WHY DO YOU LET YOUR GOOSE KILL YOUR MOOSE AMERICA?

Звісно, цей перелік не можна вважати навіть побіжним оглядом всього розмаїття поетичних конкурсів, але він дає, принаймні, уявлення про те, як саме вони влаштовані та які вірші мають шанси на перемогу, бо відповідають найсучаснішим смакам компетентного журі.