Частина третя. Із правильною біографією

Фото з сайту zaxid.net

Фото з сайту zaxid.net

Олексій Чупа (народився 1986 року) – український поет, письменник, музикант. Навчався філології в Донецькому університеті та на спеціальності хіміка-технолога в Макіївському металургійному технікумі. Працював машиністом на заводі. На якому на заводі – тут уже різняться дані: на металургійному чи коксохімічному, в якому сенсі було би краще за великим рахунком, немає великої різниці, адже стати Олексій Чупа завжди хотів письменником і саме для цього дуже багато «пахав». Така трудова біографія вважалася цілком правильною за совка, коли до спілки радянських письменників воліли приймати робітників від станка та комбайна, однак у 2010 х схема вже не спрацьовувала, тож Чупа ходив на завод, писав вірші, випускав самвидавні поетичні збірки, заснував Донецький слем, зробивши тим усім певний внесок у формування альтернативної української культури на Донбасі, – і наполегливо намагався пробитись у велику сучасну українську прозу.

Його роман, який першим побачив світ 2014 року у видавництві «Клуб сімейного дозвілля», змушував схрестити пальці, аби не зурочити появу хорошого молодого прозаїка. «10 слів про Вітчизну і стільки ж про любов» є текстом, який хочеться читати. Він написаний стильно у всіх значеннях цього слова (звідки, звідки, запитувала я себе, макіївський хлопчина взяв це міцне відчуття української мови, знання людської психології, уміння змалювати характери?..). Небанальна love story – любовний трикутник на тлі усвідомлення головним персонажем себе як українця – відіграна автором із несподіваним смаком і легкістю, без блазенської іронії, управлянь у містиці чи натуралізмі, а головне – без псевдо-патріотичного пафосу.

Безмежно наївні українські літературні критики… Вони завжди сподіваються, що молодий талант, опублікувавши першу хорошу книжку, напише наступну ще кращу, адже буде розвиватися, удосконалювати манеру письма, глибше пізнавати життя й людську природу… Даремно. На момент виходу друком першого роману в Чупи, як і в Олександра Михеда, «с собой было». Повна шухляда рукописів, які він просто не міг там лишити, ні, адже хіба можна так знедолити українського читача?! Усе написане має бути надруковане – здається, приблизно так розмірковує сучасний український графоман, якого вже час якось красиво перейменувати, бо ж, окрім нездоланного потягу писати, він має ще один, подібний до майже сексуальної девіації, – потяг публікувати свої тексти.
5

Не знаю, наскільки добре продавалися «10 слів про Вітчизну» (а саме це, як стверджує вождь і вчитель сучукрліту Андрій Кокотюха, мало би стати головним критерієм значущості автора для вічності) і які були б шанси вийти друком у роману «Бомжі Донбасу», що з нього в дивовижний спосіб безслідно зникли всі ті позитивні, на мій погляд, риси, котрі відзначали дебютну книжку Олексія Чупи. Не знаю і вже не дізнаюся, адже, хоч би як некоректно це звучало, події на Сході України стали для письменника карт бланшем у великій грі підкорення літературного Олімпчика. Байдуже, що всі опубліковані на сьогодні книжки було написано задовго до воєнних подій: ми вже бачили, як удалося знайти прив’язку до виграшних тем Олександрові Михеду, то що ж говорити про Чупу, котрий буквально під обстрілами покидав Макіївку в серпні 2014-го, маючи в руках лише «валізу з найнеобхіднішими речами та корзинку з котом»!

Не сподіваючись уникнути звинувачень на кшталт «людина втратила домівку, а вона радіє», мушу все-таки констатувати, що у світлі нового повороту біографії Олексія Чупи видавничі перспективи його творів заграли обнадійливими барвами. Текст із нейтральною назвою «Рукопис слюсаря Вагнера» перетворився на промовистих «Бомжів Донбасу», а сам автор – на головного експерта з питань регіону, який став їздити в презентаційні тури та доносити свою думку до читача.
6

«“Бомжі Донбасу” – мікс реалізму та утопії, – пояснює Чупа. – Альтернативна історія, книга про державу, яка існувала тисячу років тому і яка зникла. Це намагання вписати Донбас в контекст української історії з часів Хрещення Русі, щоби ні в кого навіть не виникало питань – чий він». Шляхетна спроба, але не надто переконлива. Всупереч твердженням автора, реалізм у його романі відсутній настільки, що макіївські безхатьки говорять винятково українською, тому сприймаються не як вихоплені з життя образи, а як ідеологічно вивірена метафора, котра стосується «україномовних жителів Донбасу, які почуваються в цьому реґіоні бомжами», – справедливо вважає Богдан Ославський. Соціальне в романі постає цілковитою алегорією, а не справдешнім зануренням у похмурий світ суспільного дна в дусі Олеся Ульяненка, що було би сподіваним та доречним і, можливо, справді увиразнило б наші уявлення про Донбас.

Але, підозрюю, Чупа не мав ні часу, ні бажання занурюватися в такі малоестетичні сфери, курсуючи від заводу до письмового столу зі спорадичними візитами на поетичні слеми. Та й то: значно простіше й приємніше вигадати «альтернативну історію» – фантастичну протоукраїнську державу Яроград, яка нібито колись існувала на місці Макіївки, про що читач разом із бомжами дізнається зі старовинного рукопису (як на мене, запліснявілий прийом «випадково знайденого» предмету віджив своє ще в народній казці й потребує окремої читацької анафеми). Далі – справа доброзичливості рецепції: ви можете вірити в цю знахідку, у запальний потік авторської псевдоісторичної свідомості, який б’є фонтаном у «Бомжах» незгірш від іншого феєричного опусу «альтернативної історії» – «Химер Дикого поля» Владислава Івченка, а можете – ні; можете сприймати це як добрий приклад жанрової літератури, а можете – як класичне переливання з пустого в порожнє.

Хай там як, а приблизно в той самий час, коли я дочитувала, як об’єднані львівсько московські війська зруйнували Яроград, Олексій Чупа з котом переїхали до Львова і життя одного з них суттєво пожвавилося. До кінця 2014 року світ побачив іще один дбайливо збережений автором текст – збірка оповідань «Казки мого бомбосховища», яку іноді називають романом. Як «Бомжі Донбасу» були, по суті, текстом без бомжів і без Донбасу, так дія оповідань про мешканців одного з під’їздів будинку у спальному районі Макіївки могла відбуватися в будь-якому іншому місті України, до того ж не лише на Сході. Облишмо, знову ж таки, питання довіри, чи спрааааавді мешкали в одному з автором будинку алкоголічка Вєрка Лабуга, беркутівець Бембі, глуха баба Клава, привид німецького військовополоненого Герхарда Фрая, який убиває дітей із квартири №14, та вчителька української мови Ольга Микитівна Рояльчук, котру переслідують видіння гайдамацьких повстань «із панами, повішеними на вишнях, косами, липкими від польської крові, зґвалтованими і розтерзаними молодими паннами» та «кущі калини з неодмінним співучим соловейком на найтоншій гілочці» (як бачимо, українство на Донбасі є різним, і не всіх Чупа включає до ідеальної спільноти романтичних бомжів, декого можна й потролити).

Додавши до збірки оповідань актуальну післямову «Ще кілька слів із підвалу», автор легітимізував і вдаваний реалізм книжки (пацан сказав, що всі персонажі зустрілися з ним у підвалі під час бомбардування, значить, реалізм!), і свій особливий статус у сучукрліті: «Моя місія сьогодні – презентувати український Донбас. Натомість моя роль – допомогти людям розібратися в тому, що відбувається. Якщо мої книги знаходять відгук, то значить ними цікавляться». Текст дещо плутано записаний, але суть ви зрозуміли.

Отож, протягом останніх двох років Олексій Чупа видав друком три книжки, став стипендіатом програми Gaude Polonia та фіналістом премії Джозефа Конрада – одне слово, за власним зізнанням, став жити набагато активніше, ніж у Макіївці, і головне – зміг прилаштувати, напевне, найбезнадійніший свій текст із глибини шухляди. Роман «Акваріум», який був написаний іще 2011 року, письменник надсилав «до кількох видань, проте скрізь звучала одна й та ж відповідь: “Книга хороша, але для друку необхідне ім’я”. На той час у мене були лише самвидавні збірки віршів. Завдяки минулорічному буму я зміг закріпитися у літературному середовищі. Тож видати “Акваріум” стало набагато простіше», хоча все одно довелося надсилати рукопис на «Коронацію слова» – вічну надію зневажених видавництвами українських авторів. Після отримання спеціальної відзнаки «Коронації слова» опублікувати «Акваріум» ризикнуло харківське видавництво «Віват», стурбоване відсутністю у своїх каталогах інших зірок, крім блогера Горького Лука та соловейка України Ніни Матвієнко.

Писати про новий роман Олексія Чупи важко, сумно й майже неможливо, коли знаєш, наскільки сучасні українські письменники ображаються на спойлери, ставлячи цим критика в нестерпні умови. Ситуація складається приблизно так: якщо ти пишеш про твір позитивно й переказуєш зміст – ти здійснюєш фаховий аналіз; якщо ж негативно – ой леле! засвідчуєш брак власних думок і ставиш під загрозу продаж накладу (хто ж купуватиме книжку, якщо це не «Анна Кареніна», знаючи, чим вона закінчиться?!.).
Akvarium_obl_8_2_2

Далі – справа доброзичливості рецепції. Звісно, за невеликі гроші будь-який добрий літературознавець зможе знайти глибинні філософські пласти та високий ідейний зміст у будь якому графоманському опусі, хай і з великими зусиллями. Народна прикмета: що виразніше помітні зусилля літературознавця, то гірше справи з аналізованим твором. Наскільки все погано з «Акваріумом», свідчить уже те, що добрий літературознавець Ростислав Семків у передмові до роману не вигадує нічого переконливішого, аніж розшифровувати літери, з котрих складається прізвище автора, як коди основних елементів його поетики: Ч = чорнуха, У = убивства та інші «ужаси», П = пофігізм, А = антиутопія (Іван Величковський би плакав…).

Утім, літературознавцям можна особливо й не старатися, адже, як це заведено в золотих хлопчиків сучукрліту, Олексій Чупа сам підводить солідну світоглядну базу під власний текст: «“Акваріум” – це книга про людину з покаліченою свідомістю, яка дорвалася до влади. У “Акваріумі” більше аналогій з Олександром Лукашенком, ніж із тодішнім президентом Януковичем. Все це писалося після виборів в Білорусії, коли була розгромлена опозиція 2010 року». Звісно, наділений пророчим даром, як і всі українські письменники від Бояна й Тараса Григоровича, письменник «вже мав передчуття того, що Янукович може і хоче зробити з України Білорусь». На початку книги ми бачимо «…звичайну людину. Далі вона деформується, її погляди змінюються, вона прагне влади», що дає авторові змогу дослідити «механізми формування і функціонування системи тоталітаризму». Приблизно з цього місця можна кликати Крюгера й Дністрового на круглий стіл, присвячений проблемам тоталітаризму, коротенько години на дві з половиною, після чого ніхто не повірить Тетяні Трофименко, ніби про «Акваріум» нічого сказати більше, окрім як переповісти зміст!

Зізнаюся: я також цього не прагну, бо тоді мені доведеться озвучити, що роман Олексія Чупи вторинний і нецікавий… Що проблему тоталітарної свідомості розкривали до нього багато представників жанру антиутопії і нічого нового він не сказав. Що прийом із «касетою-на-якій-записано-звіряння-божевільного-маніяка-яка-випадково-потрапляє-в-руки-оповідачеві» змушує тільки позіхнути. Що мовлення маніяка й оповідача нічим не відрізняються, є стандартними розважаннями на тему нелюбові до людей і небезпеки для держави скотитися в провалля диктатури. Що, крім цих балачок, розвиток дії майже відсутній і пробуксовує приблизно на чотири станції метро, а на шостій уже доводиться перегорнути декілька розділів, аби дізнатися, чи буде все-таки маніяк Шенколюк займатися сексом із тими істотками, на яких він перетворив зменшених за допомогою чудо препарату людей, чи вони зберуться на силах, вилізуть із акваріума і займуться сексом із ним скинуть тирана.

Оk, є в романі кілька жвавеньких та бридкеньких сцен – приміром, коли головний персонаж тероризує свою стару товсту дружину, яку він уже давно розлюбив (не знаю, як із цим справи в Лукашенка): «Коли мені важко було заснути, а за вікном скаженів вітер, я вдягав старий військовий костюм, … брав пластмасовий іграшковий автомат і, виносячи з носака двері в її занедбану спальню, …голосно й агресивно цитував Генріха Гейне в оригіналі». Або фінальна замальовка, коли оповідач знаходить труп маніяка, під ногами якого «безсило плазувало шість чи сім на вигляд дорослих людей», котрі «повзали підлогою із засохлими на ній плямами крові й трупами колишніх своїх товаришів по нещастю». Але щоб аж «зразковий трилер, котрий не відпускатиме до останніх сторінок книжки»?!

Тут нам доведеться відволіктися від власне літературознавства і спробувати зазирнути в душу сучасному українському критикові, аби не знайти там відповіді на питання, для чого він іноді вводить в оману читача відшукує глибинні філософські пласти й високий ідейний зміст у творах, які щонайбільше «засвідчують достатній рівень письма». Як поважний чоловік, Ростислав Семків зрештою використовує цей пасаж, що ним зазвичай завершують відгуки на кандидатські дисертації, мовляв, принаймні «не шкодуватимемо, що прочитали цей текст». А от колись великий й жахливий критик Ігор Бондар Терещенко, без сорому казка, підносить «Акваріум» на захмарні висоти: «На самом деле, это Кафка вперемешку с Оруэллом, социально-психологический триллер и расчленение реальности… Читателя, соответственно, ждут два ведра адреналина, три куба ужаса плюс кромешная мистика. Это когда сидишь и не можешь выключить компьютер, потому что с монитора тебе говорят, чтобы ты не смел его выключать, поскольку все равно ничего не получится». Тож коли, прочитавши «Акваріум», ви не отримаєте два відра та три куба, ідіть із претензіями до ІБТ – людина, певно, досі сидить із увімкненим монітором…

Не знаю, чим іще пояснити такий ефект, як не ніяковінням читача/літературознавця перед правильною біографією автора: хіба ж міг письменник, який вирвався з самого пекла, написати не геніальний твір?.. «Булькабельність» усієї історії полягає в тому, що за станом на сьогодні правильна біографія Олексія Чупи грає з ним поганий жарт. Потрапивши до літературної тусовки у статусі третього (разом із Жаданом і Любою Якимчук) виразника голосу Донбасу, він так поспішає заповнити дискурс усіма написаними досі текстами, що рухається від кращого до гіршого. Можна припустити, що, не почнись війна, вимушений писати у стіл Чупа відшліфував би й удосконалив свій письменницький талант (про його наявність свідчать «10 слів про Вітчизну», якщо, звісно, письменник, подібно до своїх персонажів, не знайшов десь цей рукопис цілком випадково…). Наразі ж, перетворюючись із нормального макіївського пацана на золотого хлопчика сучукрліту, Олексій Чупа ризикує піти стандартним шляхом – продукування неякісного літературного продукту, самопіару, позиціонування себе навчителем і пророком. А звідси, як відомо, один крок до манії величі та спроби стати диктатором і богом. Я знаю, так і в «Акваріумі» написано.

Коментарі

  1. Тимофій Р. коментує:

    Стаття, як і перші дві, звичайно, оригінальна. Щоправда, на моє суб’єктивне переконання, О. Чупа поряд із О. Михедом і А. Любкою – все-таки третій зайвий.
    Стиль навіть у тих же “Бомжах…” вирізняється з-поміж багатьох недавніх книжок, як, між іншим, і мова Олексія в цілому. А ось асоціативні зв’язки між Вано Крюґером, А. Дністровим та круглим столом вдало підмічено)))

  2. Хтось коментує:

    Було б цікаво дізнатися, що авторка думає про Лазуткіна, Кідрука, Чапая…

  3. Читач коментує:

    Пані Тетяно. Ви казали, що кілька років були експертом “Коронації слова”. Можете назвати авторів та їх твори, які ви прочитали і що надалі потрапили у видавництва (завдяки участі у цьому конкурсі)?

  4. Сердюк коментує:

    Якщо бахнути Кременчуком з Ізюмом (санскрит “izu” – кремінь, а там – Кремінна гора чи то “Шеломянь”) по Таврії (“tau” – скеля, камінь), то посипляться іскри і спалахне палання Юзівки, Лугані, Таганрогу. Запалає світанок. Цей образ належить Січі. Вона, Січ, відкриває рік і світанок кожного дня. Тому на постаменті в Києві Мати Січ з мечем обернена до Сходу. Дівчата і юнаки! Вивчайте географію і історію України! Вона того варта.

  5. на відміну від коментує:

    лазуткін полегшено видихнув.
    (напрошувалося: частина третя. спортивний).
    а чупа молоток, норм зреагував.
    на відміну від.

  6. Свинья Хавронья коментує:

    И про  здравый смысл тоже помните !

  7. Ольга коментує:

    Третій фейлетон зовсім дохлий. Початок був таким впевненим. Один «вигризав мозок», «висмоктував душу». У другому нестерпно пахло карбідом і фекаліями. В третьому зовсім ні про що говорити. Пшик. Як у героїв Любки. Якби Чупа не надрукував свій ранній роман, то і не став би золотим хлопчиком. Говорити не було б про що. А так «булькабельний». Бо який жах: «ризикує піти стандартним шляхом – продукування неякісного літературного продукту, самопіару, позиціонування себе навчителем і пророком. А звідси, як відомо, один крок до манії величі та спроби стати диктатором і богом». Яким диктатором, яким богом? Треба ж якось розрізняти автора і його героїв. Вигризли мозок зовсім.
    А в підсумку?  Вилила ушат грязі на молодих письменників, бо побачила манію величі? Диктаторів і богів? «Неякісний продукт», «самопіар»? Чи не є це «манькою» навчительки? 
    А якби не задумані ЛітАкцентом «бульки», якби доброзичливий і скільки-небудь шанобливий до таланту погляд на творчість молодих, могли бути цікаві статті. А так одні бульки і претензії.

    • JulyKo коментує:

      Загалом я погоджуюся з вами в тому, що треба бути добрішими до людей:)
      Але ж критика має право бути різною – і такою теж. На “ЛітАкценті” є й позитивні рецензії на творчість згаданих авторів, ось нещодавно був відгук Бойченка на “Карбід” Любки.
      Авторка статей про “золотих хлопчиків”, як на мене, має бездоганний літературний смак, але не гальмує на поворотах, вдаючись до такого тону.
      Хай там як, а подібні статті нагадують молодим авторам про відповідальність за написане і про те, що треба вміти “держать лицо” і в таких ситуаціях. 
      А от про “дівчаток” я б не хотіла читати. Досить і цього “уроку”.

  8. Oleksander коментує:

    три частини – то мало. ))) Хлопчиків та дівчаток укрсучліту більше, далебі! Не полиште їх напризволяще! бо як остогиділи рецензенти зі своїми стандартними” це геніально…це нове слово…це et cetera”!

  9. Анна коментує:

    Підтримую пані рецензентку! Ваші статті чудові! Дякую за сміливість. Ваші статті дуже сподобались, особливо про Любку та його “шукати європейська майбутнє, зариваючись під землю” (фу-фу-фу, яка скаредна метафора!)… 

  10. Ольга коментує:

    JulyKo  Ніколи не думала, що я буду пояснювати комусь, якою має бути критика. Знаю напевне: Ось такою вона не повинна бути. Критика, по-перше, (я входжу у незвичну роль, тому даруйте, якщо щось наговорю) має оцінювати твір, якісь погляди автора – ідейні, естетичні і т.д. Але ні в якому разі не займатись оцінкою особистості творця: куди він їздить, на що живе, байстрюк він чи син законних батьків… Це його життя, не лізь туди з немитим рилом.  По-друге, критика – це не колекціонування і поширення пліток, це вже зовсім беспредєл. Ви можете говорити про радянську критику гору нісенітниці, що зараз роблять, Але ви рідко знайдете там особисті дорікання. 3-тє. Я в попередньому дописі зауважила – треба розрізняти автора і героя. Це ж аксіома, про яку в школі говорять. Ви кажете: не гальмує на поворотах, але має смак – та ще й  Бездоганний. Бракує цього, як і тону.  Одне слово,  критика – не вулиця.

  11. Микола славинський коментує:

    За тими золотими  хлопчиками стоять так само золоті дядьки, які також вважають себе геніями… Нарешті про  золоті бульки хоч одна жінка відважилася сказати правду, бо чоловіки лише гімни можуть співати. М.С.

  12. Читач коментує:

    (с) ” За тими золотими хлопчиками стоять так само золоті дядьки, які також вважають себе геніями…”

    Так, існує альтернативне бачення україномовної літератури, пане Миколо.
    Спробую це показати на прикладі дитячих книжок (адже з дитинства все починається).

    На блозі “Книжкова скриня” наразі є рецензії з аргументованими оцінками понад 340 книжок, у тому числі й перекладних. Розглянуті там книжки можна умовно поділити на три категорії:

  13. Читач коментує:

    Категорія перша – вища: “Отримаєте позитив та пізнаєте щось нове”.

    Аврамов Іван. Дорослі ігри. – К.: Зелений пес, 2004. – 192 с.
    Андрусяк Іван. Зайчикова книжечка. – К.: Грані-Т, 2008. – 48 с.
    Арєнєв Володимир. Дикі Володарі. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.
    Арєнєв Володимир. Магус. – К.: Зелений пес, 2007. – 382 с.
    Арєнєв Володимир. Бісова душа, або Заклятий скарб. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2013. – 220 с.
    Бабічин Юрій. Дефект генерації. – Ужгород: Патент, 2010. – 128 с.
    Бабкіна Катерина. Гарбузовий рік. – K.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 48 с.
    Бачинський Андрій. Неймовірні пригоди Остапа і Даринки. – К.: Грані-Т, 2010. – 152 с.
    Бердт Валентин, Яна Бердт. Марципан Пломбірович. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2009. – 176 с.
    Бердт Валентин. Мій друг Юрко Циркуль та інші. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2010. – 272 с.
    Бічуя Ніна. Шпага Славка Беркути. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2010. – 174 с.
    Бусенко Ольга. Паперовий янгол. – К.: Грані-Т, 2007. – 64 с.
    Васильчук Віктор. Мандри темно-вишневої Самописки. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 24 с.
    Васильчук Віктор. Пригоди Сновиди та його друзів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 72 с.
    Вдовенко Сергій. Помилка Безсмертного. – К.: Зелений пес, 2005. – 368 с.
    Вдовенко Сергій. Острів неприємностей. – К.: Зелений пес, 2006. – 368 с.
    Вдовенко Сергій. Щоденник ваговозика. – К.: Зелений пес, 2007. – 112 с.
    Волосевич Інна. Про хлопчика. – К.: Грані-Т, 2008. – 80 с.
    Волошин Сергій. Подорож “Пройдисвіта”. – К.: Гамазин, 2012. – 128 с.
    Воронина Леся. Хлюсь та інші. – К.: Грані-Т, 2008. – 56 с.
    Воронина Леся. Нямлик і Балакуча Квіточка. – К.: Грані-Т, 2008. – 136 с.
    Воскресенська Ніна. Дивовижні пригоди Наталки в країні Часу. – К.: Грані-Т, 2007. – 112 с.
    Воскресенська Ніна. Першокласні історії. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009. – 96 с.
    Гаврош Олександр. Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2007. – 192 с.
    Гаврош Олександр. Пригоди тричі славного розбійника Пинті. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2008. – 280 с.
    Герасименко Микола. Політ на черешні. – К.: Грані-Т, 2008. – 48 с.
    Герланець Валерій, Галина Рогінська. Новорічні пригоди. – Х.: Ранок, 2004. – 64 с.
    Горбачевський Юрій. Зоряна Казка. – ТОВ «Майстерня Книги», 2010. – 40 с.
    Григорук Анатолій. Волелюбний Вітер. – К.: Грані-Т, 2008. – 56 с.
    Гридін Сергій. Федько, прибулець з Інтернету. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2011. – 152 с.
    Гридін Сергій. Федько у віртуальному місті. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2012. – 208 с.
    Гридін Сергій. Федько у пошуках чупакабри. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2012. – 176 с.
    Гридін Сергій. Не такий. – K.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 176 с.
    Грузін Юрій. Країна Літа. – К.: Зелений пес, 2008. – 360 с.
    Дев’ятко Наталія. Скарби Примарних островів. Книга 1. Карта і компас: Роман. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 304 с.
    Дев’ятко Наталія. Скарби Примарних островів. Книга 2. Кохана Пустельного Вітру: Роман. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012. – 320 с.
    Дев’ятко Наталія. Злато Сонця, синь Води. – Луцьк: Твердиня, 2014. – 140 с.
    Дев’ятко Наталія. Легенда про юну Весну. – К.: Кассіопея, 2015. – 92 с.
    Дерманський Сашко. Володар Макуци, або Пригоди Вужа Ониська. – Вінниця: Видавництво «Теза», 2004. – 160 с.
    Дерманський Сашко. Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги. – Вінниця: Видавництво «Теза», 2005. – 160 с.
    Дерманський Сашко. Бабуся оголошує війну. – Вінниця: Видавництво «Теза», 2006. – 160 с.
    Дерманський Сашко. Царство Яблукарство. – Вінниця: Видавництво «Теза», 2008. – 192 с.
    Дерманьский Сашко. Танок Чугайстра. – Вінниця: Видавництво «Теза», 2008. – 157 с.
    Дерманський Сашко. Корова часу, або Нові пригоди вужа Ониська. – Вінниця: Видавництво «Теза», 2010. – 160 с.
    Есаулов Олександр. Антивірус. – К.: Зелений пес, 2006. – 384 с.
    Есаулов Олександр. Вихідний формат. – К.: Зелений пес, 2007. – 240 с.
    Есаулов Олександр. Канікули для Інформи. – К.: Зелений пес, 2007. – 376 с.
    Есаулов Олександр. Канікули для Інформи. – Х.: Фоліо, 2013. – 235 с.
    Есаулов Олександр. Антивірус. – К.: Фоліо, 2013. – 208 с.
    Есаулов Олександр. Чорні археологи. Справа №2. – Вінниця: Видавництво «Теза», 2012. – 154 с.
    Жолдак Богдан. Гаряча Арктика. – К.: Грані-Т, 2010. – 64 с.
    Заржицька Еліна. Три сходинки голодомору. – Дніпропетровськ: Пороги, 2009. – 83 с.
    Заржицька Еліна. Як черепаха Наталка до школи збиралася. – Дніпропетровськ: Пороги, 2011. – 32 с.
    Заржицька Еліна. Великий Луг над Дніпром. – Луцьк: Твердиня, 2013. – 160 с.
    Зубченко Олександр. Перемагаючи долю. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 560 с.
    Іванова Катерина. Мандрівка Максі-Смугастика. – К.: АВІАЗ, 2013. – 80 с.
    Ільченко Олесь. Як коник співати навчився. – К.: Грані-Т, 2008. – 58 с.
    Ільченко Олесь. Як крокодилу зуби лікували. – К.: Грані-Т, 2009. – 48 с.
    Климчук Віталій. Рутенія. Повернення відьми. – Вінниця: Теза, 2011. – 382 с.
    Ковальська Ксенія. Канікули прибульців із Салатті. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2010. – 264 с.
    Кокотюха Андрій. Клуб Боягузів. – К.: Грані-Т, 2008. – 144 с.
    Кокотюха Андрій. Колекція гадів. – К.: Грані-Т, 2008. – 144 с.
    Кокотюха Андрій. Мисливці за привидами. – К.: Грані-Т, 2008. – 80 с.
    Кокотюха Андрій. Полювання на Золотий кубок. – К.: Грані-Т, 2008. – 80 с.
    Кокотюха Андрій. Страшні історії. – К.: Грані-Т, 2008. – 144 с.
    Кокотюха Андрій. Таємниця Зміїної Голови. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. – 256 с.
    Кононенко Євгенія. Неля, яка ходить по стелі. – К.: Грані-Т, 2008. – 80 с.
    Кононенко Євгенія. Неля сходить зі стелі. – К.: Грані-Т, 2009. – 80 с.
    Костецький Анатолій. Незвичайні пригоди і таємниці. – Х.: Белкар-книга, 2010. – 288 с.
    Костиря Іван. Казка про сонячних братів. – Донецьк: Донбас, 2012. – 114 с.
    Крижанівська Олена. Пригоди в Чарліссі. – Л.: Міські інформаційні системи, 2014. – 174 с.
    Лапіна Лілія. Дуже довга казка. – К.: Грани-Т, 2008. – 72 с.
    Лукащук Христина. Казка про Майдан. – K.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 36 с.
    Луньова Тетяна. Усі ми будемо королевами або Казка про Маринку та Мишенятко. – К.: АВІАЗ, 2012. – 64 с.
    Лущевська Оксана. Втеча. – К.: Грані-Т, 2011. – 24 с.
    Люлько Анна. Загублене цуценя. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 48 с.
    Малетич Наталка. Про Зайчика-Забудька та інші історії. – К.: Грані-Т, 2009. – 56 с.
    Малик Галина. Пригоди в зачарованому місті. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 48 с.
    Малик Галина. Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії: Вінниця, Теза, 2005. – 128 с.
    Малик Галина. Подорож Алі до країни сяк-таків: Вінниця, Теза, 2006. – 123 с.
    Малик Галина. Вуйко Йой і Лишиня. – К.: Грані-Т, 2007. – 56 с.
    Малик Галина. Вуйко Йой і Страшна Велика Кука. – К.: Грані-Т, 2011. – 136 с.
    Мальчина Ольга. Чудеса повсякденного життя. – К.: Грані-Т, 2009. – 72 с.
    Мартинюк Микола. Під мурами твердині. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2012. – 128 с.
    Матіяш Богдана. Казки Різдва: Книга перша. – K.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 48 с.
    Матіяш Дзвінка. Казки П’ятинки. – К.: Грані-Т, 2010. – 112 с.
    Матіяш Дзвінка. День Сніговика. – Брустурів: Дискурсус, 2014. – 228 с.
    Мельниченко Тамара. Чим пахне дитинство. – К.: Грані-Т, 2008. – 40 с.
    Мензатюк Зірка. Казочки-куцохвостики. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2006. – 32 с.
    Мензатюк Зірка. Київські казки. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2006. – 96 с.
    Мензатюк Зірка. Таємниця козацької шаблі. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2006. – 160 с.
    Мензатюк Зірка. Як до жабок говорити. – К.: Грані-Т, 2007. – 64 с.
    Мензатюк Зірка. Макове князювання. – Х.: Школа, 2008. – 48 с.
    Мензатюк Зірка. Зварю тобі борщику. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2012. – 58 с.
    Мензатюк Зірка. Зелені чари. – Чернівці: Букрек, 2012. – 178 с.
    Мовчун Леся. Кактусове королівство – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 48 с.
    Мовчун Леся. Арфа для павучка. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2011. – 48 с.
    Морозенко Марія. Іван Сірко, великий характерник. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2010. – 168 с.
    Морозенко Марія. Незвичайні пригоди Чока, який шукав Країну Щастя. – К.: Преса України, 2010. – 32 с.
    Небесна Оксана. Ойкумена. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 48 с.
    Ніцой Лариса. Страшне страховисько. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 24 с.
    Ніцой Лариса. Ярик і рогатий Мі. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 24 с.
    Оксеник Сергій. Лісом, небом, водою. Книга 1. Лисий – К.: Коник, 2012. – 200 с.
    Павленко Марина. Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських. – Вінниця: Теза, 2005. – 224 с.
    Павленко Марина. Русалонька із 7-В та Загублений у часі. – Вінниця: Теза, 2007. – 249 с.
    Павленко Марина. Півтора бажання: казки з Ялосоветиної скрині. – К.: Грані-Т, 2007. – 128 с.
    Павленко Марина. Домовичок з палітрою. – К.: Грані-Т, 2007. – 112 с.
    Павленко Марина. Миколчині історії. – К.: Грані-Т, 2008. – 104 с.
    Павленко Марина. Русалонька з 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу. – Вінниця: Теза, 2011. – 286 с.
    Павленко Марина. Русалонька з 7-В. В тенетах лабіринту. – Вінниця: Теза, 2011. – 276 с.
    Павленко Марина. Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів? – К.: Грані-Т, 2011. – 72 с.
    Полтава Леонід. Маленький дзвонар із Конотопу. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2006. – 40 с.
    Пономаренко Марія. Дядечко Лось і зайчик Федик. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 48 с.
    Пономаренко Марія. Весела квампанія. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 80 с.
    Потапова Алла. Зуар Безстрашний. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.
    Прилуцький Олександр. Здрастуй, моя Басю. – Черкаси: Відлуння-Плюс, 2011. – 48 с.
    Прохасько Тарас і Мар’яна. Як зрозуміти козу. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2015. – 80 с.
    Проць Тереза. П’ять дарів – К.: Грані-Т, 2008. – 152 с.
    Прудник Світлана. Казки Затишного лісу. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 48 с.
    Прудник Світлана. Стрибаюче місто. Міські казки. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 48 с.
    Птіцин Анатолій. Ельфи з Поперечки та Чаша Щастя. – Х.: Ранок, 2004. – 96 с.
    Рєпіна Ольга. Діткам на дрімки. – Дніпропетровськ: Журфонд, 2014. – 24 с.
    Рибалко Марина. Подорож туди, де сніг. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 272 с.
    Рис Галина. Намалюй мене пташкою. – Брустурів: Дискурсус, 2014. – 212 с.
    Роздобудько Ірен. Пригоди на невідомому острові. – Вінниця: Теза, 2010. – 158 с. Перевидання у подарунковому форматі: Роздобудько Ірен. Пригоди на острові Клаварен. – К.: Грані-Т, 2011. – 120 с.
    Романишин Романа, Лесів Андрій. Війна, що змінила Рондо. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2015. – 40 с.
    Росич Олекса. Отто, Принц Львівський. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2009. – 266 с.
    Росич Олекса. Джовані Трапатоні. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2010. – 372 с.
    Росіцький Роман. Мешканці старого двору. – К.: АВІАЗ, 2012. – 48 с.
    Русіна Оля. Сестричка. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2011. – 192 с.
    Рутківський Володимир. Джури козака Швайки. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2009. – 430 с.
    Рутківський Володимир. Джури-характерники. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. – 448 с.
    Рутківський Володимир. Сторожова застава. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. – 304 с.
    Рутківський Володимир. Ганнуся – Л.: Видавництво Старого Лева, 2012. – 256 с.
    Рутківський Володимир. Потерчата – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2013. – 256 с.
    Сайко Оксана. Новенька та інші історії. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2012. – 192 с.
    Сайко Оксана. Кав’ярня на розі. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 176 с.
    Слов’янова Марина. Як у казці. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 48 с.
    Соколян Марина. Вежі та підземелля. – К.: Грані-Т, 2008. – 168 с.
    Тучинська Наталія. Спілка рудих. Скарби. – К.: Зелений пес, 2008. – 384 с.
    Хаткіна Наталія. Про дівчинку Машу та мухомора Яшу. – Х.: Ранок, 2004. – 80 с.
    Ходос Світлана. Династія Жужиків. – Х. : Ранок, 2010. – 130 с.
    Ходос Світлана. Світові перегони. – Х. : Ранок, 2011. – 132 с.
    Читай Володимир. Історії Чарівного Лісу. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2011. – 80 с.
    Читай Володимир. Нові історії Чарівного Лісу. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 92 с.
    Чухліб Василь. Неслухняний Гарбузик. – К.: АВІАЗ, 2009. – 32 с.
    Шевченки Наталія та Олександр. Команда Мрії. Все в шоколаді. – К.: Грані-Т, 2009. – 168 с.
    Шевченки Наталія та Олександр. Як не скарб, то пожежа. – К.: Грані-Т, 2009. – 168 с.
    Штанко Катерина. Дракони, вперед! – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014. – 272 с.
    Юрій Тарабанчук. Ховайся, хто може! – К.: Зелений пес, 2005. – 112 с.
    Юрій Тарабанчук. Хто не заховався… – К.: Зелений пес, 2006. – 224 с.
    Юрій Тарабанчук. Небезпечні хованки. – К.: Зелений пес, 2007. – 224 с.
    Ющук Іван. Троє на Місяці. – К.: Грані-Т, 2010. – 240 с.
    Ярмолюк Микола. Сусіди, а між ними Василько. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 144 с.
    Ярмолюк Микола. Хутір Сторожа. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 144 с.
    Ярош Вікторія. Королівство в небезпеці – К.: Зелений пес, 2008. – 112 с.

    Переклади українською цієї категорії:

    Болото Аліна. Краще сидіти вдома. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.
    Болото Аліна. Твоя Марія… і Кіб. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.
    Брезан Юрій. Пригоди котика Мікоша. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2011. – 56 с.
    Вестлі Анне-Кат.. Восьмеро дітей, тато, мама і вантажівка. – К.: Махаон, 2007. – 312 с.
    Вілсон Джаклін. Дитина-валіза. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 152 с.
    Вілсон Джаклін. Історія Трейсі Бікер. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 192 с.
    Владимирські Ганна і Петро. Хлопчик, якого подарували цуцику. – К.: Грані-Т, 2011. – 80 с.
    Герланець Валерій. Дивовижні пригоди Каркуші та Олівця. – Х.: Ранок, 2003. – 80 с.
    Герланець Валерій. Неймовірні пригоди Ведмедика, Гагагава і Молі. – Х.: Ранок, 2003. – 96 с.
    Герланець Валерій. Як туман на трамваї катався. – Х.: Ранок, 2004. – 96 с.
    Герланець Валерій. Чудовисько з озера. – Донецьк: Донбасінформ, 2011. – 64 с.
    Ґаланіна Юлія. Пригоди кухарчука Бублика. – Винниця: Теза, 2011. – 288 с.
    Ґузєєва Наталя. Петрик П’яточкин і веселий гармидер. – К.: Махаон-Україна, 2010. – 64 с.
    Ґузєєва Наталя. 23 образи Петрика П’яточкіна. – Вінниця: Видавництво «Теза», 2011. – 154 с.
    Ґузєєва Наталя. Жила собі Оленка. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2007. – 176 с.
    Ґузєєва Наталя. Капітошка і Буррченя. – К.: Час майстрів, 2014. – 32 с.
    Дойл Дебра, Джеймс Д. Макдональд. Дочка великого короля. – Х.: Ранок, 2004. – 160 с.
    Дойл Дебра, Джеймс Д. Макдональд. Замок Дзвона. – Х.: Ранок, 2004. – 160 с.
    Дойл Дебра, Джеймс Д. Макдональд. Змова в палаці. – Х.: Ранок, 2004. – 160 с.
    Дойл Дебра, Джеймс Д. Макдональд. Таємниця старої вежі. – Х.: Ранок, 2004. – 160 с.
    Дойл Дебра, Джеймс Д. Макдональд. Чарівна статуетка. – Х.: Ранок, 2004. – 160 с.
    Дойл Дебра, Джеймс Д. Макдональд. Школа чародійства. – Х.: Ранок, 2004. – 160 с.
    Дяченко Марина і Сергій. Габріель і сталевий Лісоруб. – Вінниця.: Теза, 2005. – 96 с.
    Екгольм Ян Улоф. Людвигові Хитрому – ура, ура, ура!. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2009. – 96 с.
    Кін Наталія. Мандрівка з блакитним котом. – Х.: Ранок, 2004. – 80 с.
    Конопніцька Марія. Про краснолюдків та сирітку Марисю. – Видавництво Старого Лева, 2004. – 176 с.
    Крюкова Тамара. Гордівниця. Закляття гномів. – Х.: Ранок, 2012. – 416 с.
    Крюкова Тамара. Зоряний лицар. – Х.: Ранок, 2012. – 448 с.
    Крюкова Тамара. Кубок чарівника. В’язень дзеркала. – Х.: Ранок, 2012. – 384 с.
    Крюкова Тамара. Кришталевий ключ. – Х.: Ранок, 2013. – 460 с.
    Курков Андрій. Пригоди пустомеликів та інші історії. – К.: Махаон, 2003. – 112 с.
    Лань Олена. Бурдебач. – Л.: Апріорія, 2012. – 156с.
    Мазур Яна. Кіберкоманда “Смайлик”. – Х.: Ранок, 2011. – 132 с.
    Мазур Яна. Михайлик-поспішайлик. – Х.: Ранок, 2013. – 132 с.
    Махотін Сєргій. Страшна зброя. – К.: Грані-Т, 2008. – 144 с.
    Мілошевський Зиґмунт. Зміїні гори. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2010. – 176 с.
    Несбіт Едіт. Книга драконів. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2010. – 208 с.
    Нордквіст Свен. Полювання на Лиса. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009. – 24 с.
    Парр Марія. Тоня Ґліммердал. – Вінниця: Теза, 2012. – 251 с.
    Потаніна Ірина. Ну чисто янгол! – К.: Зелений пес, 2007. – 192 с.
    Функе Корнелія. Iграїна безстрашна. – Вінниця: Теза, 2011. – 256 с.
    Функе Корнелія. Володар драконів. – Х.: Ранок, 2013. – 512 с.
    Чорний Саша. Щоденник Фокса Міккі. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2011. – 120с.

  14. Читач коментує:

    Категорія друга – середня: “Можна читати, коли кращого немає, але краще не читати”.

    Андрусяк Іван, Запорожець Валентина, Гриценко Микола. Три дні казки. – К.: Грані-Т, 2008. – 96 с.
    Андрусяк Іван. Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2009. – 144 с.
    Андрусяк Іван. Хто боїться зайчиків. – К.: Грані-Т, 2010. – 72 с.
    Андрусяк Іван. Вісім днів із життя Бурундука. – К.: Грані-Т, 2012. – 67 с.
    Андрусяк Іван. Пінгвінік. – К.: Грані-Т, 2013. – 82 с.
    Балух Люба. Мартусині уроки. – Л.: Мульті-Арт, 2014. – 60 с.
    Булах Катерина. День кота. – К.: Грані-Т, 2011. – 104 с.
    Вдовиченко Галина. Ліга непарних шкарпеток. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 128 с.
    Виноградов Олег. Пригоди маленького мурашки Геші. – К.: АВІАЗ, 2013. – 56 с.
    Воронина Леся. Таємниця пурпурової планети. – Винниця: Теза, 2005. – 176 с.
    Воронина Леся. Прибулець з країни Нямликів. – К.: Грані-Т, 2007. – 127 с.
    Воронина Леся. Слон Ґудзик та Вогняна Квітка. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 36 с.
    Воронина Леся. Слон на ім’я Ґудзик. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2011. – 36 с.
    Воронина Леся. Різдвяна казка. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 36 с.
    Ганулич Володимир. Білий Камінчик Щастя. – Луцьк: Твердиня, 2011. – 170 с.
    Герман Олег. Сто потайних дверей, або Пригоди джури Михайлика. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 208 с.
    Григорук Анатолій. Праправнук барона Мюнхгаузена. – К.: Зелений пес, 2008. – 112 с.
    Гром Едуард. Казки Грома. – Херсон: Графіка, 2013. – 54 с.
    Гуменюк Надія. Чупакабра і чотири «мушкетери». – К.: Грані-Т, 2013. – 192 с.
    Денисенко Лариса. Ліза та Цюця П. – К.: Грані-Т, 2007. – 112 с.
    Денисенко Лариса. Ліза та Цюця П. зустрічаються – К.: Грані-Т, 2008. – 128 с.
    Денисенко Олександр. Межник. На грані світла й тіні. – К.: Грані-Т, 2010. – 176 с.
    Дереш Любко. Дивні дні Гані Грак. – К.: Грані-Т, 2008. – 112 с.
    Дорошенко Вадим. Пригоди Солі та Олі. – К.: Мамине Сонечко, 2013. – 36 с.
    Дяченко Марина і Сергій. Повітряні рибки. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2000. – 24 с.
    Дяченко Марина і Сергій. Жирафчик і Пандочка. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2004. – 24 с.
    Есаулов Олександр. Кіднепінг. Справа №4. – Винниця: Теза, 2011. – 128 с.
    Ільченко Олесь. Загадкові світи старої обсерваторії. – К.: Грані-Т, 2008. – 96 с.
    Ільченко Олесь. Мандрівка Дощинки. – К.: Грані-Т, 2008. – 64 с.
    Ільченко Олесь. Пригоди неприбраних іграшок. – К.: Грані-Т, 2008. – 56 с.
    Ільченко Олесь. Де живуть тварини? – К.: Грані-Т, 2009. – 48 с.
    Ковальська Ксенія. Тятіка і Патіка. – К.: Зелений пес, 2008. – 112 с.
    Ковальська Ксенія. Хто врятує Тірлі-Беатрису-Берту? – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012. – 120 с.
    Кузьменко Дмитро. Аеніль. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012. – 304 с.
    Курков Андрій. Казка про пилососика Гошу. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 48 с.
    Курков Андрій. Маленьке левеня і львівська мишка. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 36 с.
    Лапікури Валерій і Наталія. Детектива! – К.: Грані-Т, 2010. – 80 с.
    Луговик Марійка, Малкович Іван. Вовченятко, яке запливло далеко в море. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2002. – 36 с.
    Лущевська Оксана. Дивні химерики, або Таємниця старовинної скриньки. – К.: Грані-Т, 2009. – 80 с.
    Лущевська Оксана. Друзі за листуванням. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2011. – 186 с.
    Лущевська Оксана. Сева і К°. Шкільні історії. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, Лущевська 2011. – 126 с.
    Лущевська Оксана, Світанкова Лана. Солька і кухар Тара-пата. – К.: Грані-Т, 2012. – 80 с.
    Лущевська Оксана. Мені не потрапити до «Книги рекордів Гіннеса». – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2014. – 112 с.
    Макаров Олександр. Монети з дідусевої скриньки. – К.: Грані-Т, 2010. – 80 с.
    Малик Галина. Злочинці з паралельного світу. – Вінниця: Теза, 2008. – 220 с.
    Малик Галина. Бабусина книжка. – K.: Видавництво Старого Лева, 2012. – 32 с.
    Малкович Іван. Золотий павучок. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2009. – 32 с.
    Мартинов Володимир. Пригоди Блискунчика. – Х.: Ранок, 2004. – 80 с.
    Мартинов Володимир. Фаїна-фантазерка. – Х.: Ранок, 2004. – 96 с.
    Новак Ілля. Сонячна магія. – К.: Зелений пес, 2006. – 368 с.
    Павленко Марина. Домовичок повертається. – К.: Грані-Т, 2007. – 176 с.
    Пагутяк Галина. Лялечка і Мацько. – К.: Грані-Т, 2008. – 96 с.
    Пасічник Наталя. Терезка з Медової Печери. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 62 с.
    Прохасько Тарас і Мар’яна. Хто зробить сніг. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 72 с.
    Прохасько Тарас і Мар’яна. Куди зникло море. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 88 с.
    Прудник Світлана. Острів Балакунів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 48 с.
    Птіцин Анатолій. Лопухасте щастя. – К.: Зелений пес, 2008. – 112 с.
    Радушинська Оксана. Щоденник Славка Хоробрика. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 88 с.
    Роздобудько Ірен. Коли оживають ляльки. – К.: Грані-Т, 2007. – 60 с.
    Рута Оляна. Брати-котигорошки. – К.: Лелека, 2003. – 64 с.
    Соколова Валерія. Лісові музиканти. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 24 с.
    Холоденко Сергій. В іншому вимірі. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.
    Холоденко Сергій. Щоб ніхто не здогадався. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.
    Шевченки Наталія та Олександр. Привид у Домі Гукала. – К.: Грані-Т, 2009. – 144 с.
    Щербаченко Тетяна. Пуп Землі, або як Даринка світ рятувала. – К.: Грані-Т, 2007. – 56 с.
    Щербаченко Тетяна. Біла, Синя та інші. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 36 с.

    Переклади українською цієї категорії:

    Амфт Діана. Як полюбити павучка? – К.: Час майстрів, 2014. – 24 с.
    Болото Аліна. Вдова узурпатора. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.
    Вестлі Анне-Кат.. Бабуся і восьмеро дітей у лісі. – К.: Махаон, 2007. – 128 с.
    Воскресенська Ніна. Останнє бажання короля. – К.: Зелений пес, 2006. – 224 с.
    Гольмберґ Оке. Туре Свентон, приватний детектив. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 136 с.
    Ґузєєва Наталя. Божевільний Новий рік. – К.: Час майстрів, 2014. – 40 с.
    Дале Ґру. Хтозна-що, або Свято першого зуба. – К.: Махаон, 2007. – 112 с.
    Дяченко Марина і Сергій. Пригоди Марійки Михайлової. – Вінниця.: Теза, 2005. – 160 с.
    Кириченко Віталій. Веселі історії. – К.: Час майстрів, 2014. – 72 с.
    Кириченко Віталій. Різдво. Книга, в якій сховалася душа. – К.: Час майстрів, 2014. – 48 с.
    Масло Олена. Новий рік у хрещеної. – К.: Час майстрів, 2014. – 40 с.
    Нордквіст Свен. Петсон, Фіндус і торт на іменини. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 24 с.
    Старицька Ірина. Дванадцять казок про Машу і Тюпу. – Х.: Ранок, 2010. – 130 с.
    Ячейкін Юрій. Небреха. The best. – К.: Зелений пес, 2004. – 208 с.
    Ячейкін Юрій. Війна троянд. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.
    Ячейкін Юрій. Мої та чужі таємниці: повість-казка. – К.: ТОВ «Гамазин», 2007. – 112 с.

  15. Читач коментує:

    Категорія третя – нижча: “Не пий з цих книжок, бо нелюдом станеш”.

    Андрусяк Іван. Стефа і її Чакалка. – К.: Грані-Т, 2007. – 56 с.
    Андрусяк Іван. Кабан дикий – хвіст великий…. – К.: Грані-Т, 2010. – 72 с.
    Андрусяк Іван. Сонячні дні домовичка Мелетія. – К.: Час майстрів, 2014. – 36 с.
    Арєнєв Володимир. Місто тисячі дверей. – К.: Зелений пес, 2004. – 192 с.
    Бєлянська Людмила. Чарівні скельця Магніффера. – Донецьк: Донбас, 2013. – 156 с.
    Бойко Ігор. Цукерки для людожера. – К.: Зелений пес, 2005. – 112 с.
    Бойко Ігор. Золотий меч троля. – К.: Зелений пес, 2006. – 112 с.
    Бойко Ігор. Полювання на царя. – К.: Зелений пес, 2006. – 112 с.
    Бойко Ігор. Як стати царем. – К.: Зелений пес, 2006. – 112 с.
    Бойко Ігор. 10 овечих хвостів. – К.: Зелений пес, 2008. – 112 с.
    Бригинець Олександр, Птіцин Анатолій. Принцеса Анжеліка. Нові історії. – К.: Зелений пес, 2009. – 224 с.
    Виженко Олександр. Історія запорізьких козаків для веселих дітлахів. – Л.: Світ, 2011. – 112 с.
    Воронина Леся. Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру. Дитячий детектив. – Вінниця: Видавництво «Тезис», «Соняшик», 2004. – 192 с.
    Воскресенська Ніна. Руда Ворона. – К.: Грані-Т, 2008. – 136 с.
    Гаврош Олександр. Галуна-Лалуна або Іван Сила на Острові Щастя. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2010. – 376 с.
    Григорук Анатолій. Триста бочок із медами. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 96 с.
    Даренська Лариса. Бабусин букет, або Квіткові казки для Ганнусі. – К.: Грані-Т, 2008. – 56 с.
    Жолдак Богдан. Капосні капці. – К.: Грані-Т, 2008. – 80 с.
    Жолдак Богдан. Коли генії плачуть. – К.: Грані-Т, 2009. – 280 с.
    Івасько Михайло. Яловохус. – Брустурів: Дискурсус, 2014. – 260 с.
    Ільченко Олесь. Козак, король, крук. – К.: Грані-Т, 2007. – 96 с.
    Ільченко Олесь. Таємниця старої обсерваторії. – К.: Грані-Т, 2007. – 96 с.
    Ільченко Олесь. Смертельний круїз. – К.: Грані-Т, 2008. – 128 с.
    Ільченко Олесь. Медгоспіталь. – К.: Грані-Т, 2008. – 56 с.
    Ільченко Олесь. Пастка для геймера. – К.: Грані-Т, 2008. – 64 с.
    Ільченко Олесь. Чорне озеро кохання. – К.: Грані-Т, 2009. – 120 с.
    Копецька Олеся. Мандрівка у книжковий світ. – К.: Імекс-ЛТД, 2013. – 28 с.
    Ландсбергіс Вітаутас В. Мишка Зіта. – К.: Грані-Т, 2009. – 120 с.
    Лебедєва Катерина. Птаха Корабель. – К.: Грані-Т, 2007. – 128 с.
    Майборода Олег. Не зовсім казки. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2012. – 60 с.
    Мартинов Володимир. Як Колобок визволяв принцесу з лап дракона Ковтай-не-Жувавши. – Х.: Ранок, 2004. – 96 с.
    Маслова Мирослава. Пригоди Туп-Тупів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012. – 48 с.
    Мухарський Антін. Легенда про квітозавра. – Х.: Фоліо, 2015. – 208 с.
    Незвичайні пригоди звичайних дітей. – К.: Атрамент, 2013. – 112 с.
    Нестайко Всеволод. Чорлі. – К.: Час майстрів, 2012. – 64 с.
    Павлишин Галина. Унікальна картоплина. – К.: Грані-Т, 2008. – 72 с.
    Паньо Катерина. Полювання на сліпса. – К.: Грані-Т, 2009. – 104 с.
    Паньо Катерина. Сонечко для мами Лу. – К.: Грані-Т, 2009. – 152 с.
    Поваляєва Світлана. Вррум-чарівник – К.: Грані-Т, 2007. – 112 с.
    Процюк Степан. Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика. – К.: Грані-Т, 2008. – 64 с.
    Процюк Степан. Залюблені в сонце. – К.: Грані-Т, 2008. – 64 с.
    Процюк Степан. Марійка і Костик. – К.: Грані-Т, 2008. – 64 с.
    Птіцин Анатолій, Ільєнко Ігор. Не гальмуй! – К.: Зелений пес, 2006. – 208 с.
    Птіцин Анатолій. Ниточка і Ложкін. – К.: Грані-Т, 2009. – 96 с.
    Птіцин Анатолій. Посмішка азовського крокодила. – К.: Грані-Т, 2010. – 160 с.
    Симоненко Олег. Хочу, хочу подарунків! – К.: Час майстрів, 2014. – 32 с.
    Сняданко Наталка. Країна поламаних іграшок та інші подорожі. – К.: Грані-Т, 2008. – 80 с.
    Ткачук Галина. Вікно до собаки. – К.: Грані-Т, 2011. – 120 с.
    Чаклун Олег. Іскра. – К.: Фонтан казок, 2014. – 86 с.
    Ярош Вікторія. Чаклун, чаклунка та стара валіза. – К.: Зелений пес, 2005. – 112 с.

    Переклади українською цієї категорії:

    Гаґеруп Клаус, Ганна Гаґеруп. У страху великі очі. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009. – 144 с.
    Кіркеґор Оле Лун. Отто – носоріг. – К.: Грані-Т, 2010. – 80 с.
    Костьо Валентина. Відчуття щастя. – К.: Час майстрів, 2014. – 28с.
    Куклін Валерій. Місячний дракон. – К.: Грані-Т, 2008. – 80 с.
    Микицей Марія. Будинок, який умів розмовляти. – К.: Грані-Т, 2012. – 68 с.
    Нікітінський Юрій. Життя та зазвичайні пригоди Тамарочки Павлівни. – К.: Час майстрів, 2012. – 56 с.
    Нікітінський Юрій. Дівчатка, які в мене закохані. – К.: Час майстрів, 2014. – 64 с.
    Нікітінський Юрій. Діди Морози цілий рік. – К.: Час майстрів, 2014. – 40 с.
    Нікітінський Юрій. Про Юру і Юлю. – К.: Час майстрів, 2014. – 48 с.
    Шведер Оса Ган. Сни шовкопряда. – К.: Грані-Т, 2009. – 136 с.
    Ячейкін Юрій. Агент візантійської секрети. – К.: Зелений пес, 2004. – 192 с.
    Ячейкін Юрій. Люди без тіні. – К.: Зелений пес, 2004. – 192 с.

  16. Читач коментує:

    Аналізуючи ці списки, можна самому зробити висновки, хто (видавництва, автори), коли (по роках видання книжок), як (настирливий піар книжок другої і третьої категорій та замовчування книжок першої категорії) намагається вплинути на українського читача.

новини
анонси
книга дня
© Літакцент, 2007-2017. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції.
тел.: , , е-маіl: redaktor(вухо)litakcent.com
Двигунець – Wordpress
Дизайн – Юрій М. Барабаш