Блукання пармськими лабіринтами, або Як перекладають італійську літературу в Україні

Італійський видавець Франко Марія Річчі у провінції міста Парма на площині у сім гектарів, збудував лабіринт, де розмістив бібліотеку, яка нині поки що налічує лише 1200 найменувань. Ідея побудувати такий лабіринт прийшла до видавця після співпраці з автором і його хорошим другом Хорхе Луїсом Борхесом. З літа минулого року лабіринт відкритий для відвідувавчів.

Ситуація з італійською перекладною літературою в Україні така ж заплутана, як і структура а-ля борхесівської бібліотеки в романі Умберто Еко «Ім’я рози», а після відходу цього великого автора ускладнюється ще більше. І тут річ не тільки в українському книжковому ринку, який тільки розбудовується, набирає своїх рис і тяжіє до заходу, річ і в самому італійському книжковому ринку, який дуже мляво викидає на міжнародну літературну арену нові імена. А після скандалу з національною літературною премією Strega, яку звинуватили у надмірних симпатіях до авторів, які видаються у видавництвах Mondadori та Rizzoli (14 із 16 останніх літературних премій дісталися саме цим авторам), складно оцінити, хто ж справді заслуговує бути перекладеним та прийняти естафету від Еко. Хоч би яким заплутаним був цей лабіринт, стараннями поодиноких провідників-власників клубка Аріадни, україномовними стали і продовжують ставати головні титани сучасної італійської літератури.
cover

Найбільше клубочків Аріадни до свого кошика назбирало видавництво «Фоліо», яке у різні роки опублікувало у перекладі Мар’яни Прокопович і тексти головного італійського титана Умберто Еко — «Ім’я рози» (2006), «Маятник Фуко» (2004), й інших не менш відомих — Італо Звево «Самопізнання Дзено» / «La coscienza di Zeno» (2009), Чезаре Павезе «Місяць і вогнища», «Диявол на пагорбах» / «La luna e i falo», «Il diavolo sulle colline» (2010), Джузеппе Томазі ді Лампедуза «Гепард» / «Gattopardo» (2010). Видавництво «Фоліо» наштампувало переклади й решти романів Умберто Еко, їх можна знайти у серії «Всесвіт». Видавництво «Laurus» у 2013 році видало дитячу книгу Еко «Три оповідки» у перекладі Мар’яни Прокопович. «Самопізнання Дзено» є одним із канонічних прикладів європейського модернізму, зокрема літератури потоку свідомості, воно і не дивно, адже Звево брав уроки англійської у самого Джеймса Джойса і відвідував сеанси психоаналізу у самого Зіґмунда Фройда. Автор одного роману — Джузеппе Томазі ді Лампедуза створив сюжет «Гепарда» на основі історії власного аристократичного роду, який поволі почав занепадати в часи розпаду королівства Двох Сицилій та війни за об’єднання Італії військом Гарібальді у 1860 році. У 1963 італійський режисер Лукіно Вісконті отримує Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю за екранізацію роману «Гепард», у якому знялися блискучий Барт Ланкастер та молоді Ален Делон і Клаудіа Кардінале. Одна з найкрасивіших танцювально-бальних сцен у кінематографі, в якій старий князь Саліна (Барт Ланкастер) танцює з молодою вродливою, хоча і дещо по-сільки вульгарною, Анжелікою (Клаудіа Кардінале) і уособлює ті невідворотні зміни, які чекають на Італію після становлення нового державного устрою.
Іtalo_Zvevo__Samopіznannya_Dzeno

Видавництво «Фоліо» у 2009 році також опубліковувало переклад роману «Чочара» італійського письменника Альберто Моравія у перекладі Петра Соколовського. Роман Моравії теж став основою для кіносценарію до відомого фільму з Софією Лорен та Жаном Полем Бельмондо, відзнятого геніальним італійським режисером Вітторіо Де Сіка. За втілення на екрані образу героїні Чезіри, Софі Лорен отримає Оскара та Золоту пальмову гілку. Назва роману «Чочара» походить від назви італійського регіону Чочаріа, куди з окупованого Риму втікає вдова з донькою.
e1de0f33293b45cdb805c53c8eff0e73

Теж саме «Фоліо» за співпраці Італійського інституту культури в Україні та НАН України у 2007 році видали тексти італійського літературного Нобеля 1934 року письменника та драматурга, який скурпульозно досліджував безжальну глобальну кризу свідомості людини у ХХ столітті, — Луїджі Піранделло. До збірки увійшов роман «Блаженної пам’яті Маттіа Паскаль» та три п’єси, чи не найвідоміша — «Шість персонажів у пошуках автора», яку вдало поставив у Києві театр «Дах», «Генріх IV» та «Як раніше, краще, ніж раніше» — всі три у перекладі Мар’яни Прокопович. Окремо у літературних журналах та збірниках були опубліковані й оповідання Піранделло. У тій самій серії у 2014 році у перекладі Віктора Шовкуна вийшов роман Гарбіеле Д’Аннунціо «Насолода».

Скандальний роман Роберто Савіано «Гоморра» вийшов в Україні у 2011 році тихо й непомітно. «Гоморра» став основою для сценарію як і фільму режисера Маттео Гарроне, представленого в Каннах та висунутого на Оскар, так і однойменного серіалу. Це найвідоміша книга Савіано, щоб написати її, він особисто став членом мафіозної неаполітанської структури «камори», та після публікації сам став мішенню мафіозі. З 2006 року Савіано живе під міліцейським наглядом, який, обмеживши його у діях, і спричинив, мабуть, спад його літературної активності.
Untitled-1

Конкуренцію «Фоліо» в літературних перегонах італійськими лабіринтами складає львівське видавництво «Видавництво Старого Лева», завдяки співпраці з перекладачем з італійської Андрієм Маслюхом. ВСЛ, натомість, розмотує клубки сучасної італійської літератури — минулого року був опублікований переклад дитячої книги «Мій дідусь був черешнею» італійської авторки Анджели Нанетті. Днями до книгарень доїде і свіжий текст «Самотність простих чисел» Паоло Джордано — лауреата вищезгаданої національної літературної премії Strega — 2008. У журналі «Всесвіт» за травень-червень 2011 року виходив також переклад Маслюха оповідання Андреа Каміллері «Почерк митця» зі збірки «Місяць з Монтальбано». Андреа Каміллері — автор персонажу комісара Сальво Монтальбано, який нещадно бореться з сицілійською мафією, як своєрідний наступник героя «Спрута» — комісара Катані. Італійська глядацька аудиторія вже який сезон підряд спостерігає за пригодами Монтальбано у виконанні чудового Лука Дзінгеретті, як колись у давні часи за пригодами Катані-Плачідо.
images

У журналі «Всесвіт» було публіковано роман Діно Буццаті «Татарська пустеля» у перекладі Юрія Педана та найвідоміший роман Італо Кальвіно «Якщо подорожній однієї зимової ночі», знову ж таки у «Фоліо» в 2008 році виходив роман Кальвіно «Наші предки» в перекладі Анатоля Перепаді. «Якщо подорожній однієї зимової ночі» Італо Кальвіно – один із найулюбленіших романів, які люблять цитувати літературознавці, читаючи лекції про літературну школу формалістів. Кальвіно вигадує десять початків десяти різних романів, які доведеться перечитати Читачеві та Читачці у пошуках того єдиного роману, який так і називається «Якщо подорожній однієї зимової ночі».

Клубки Аріадни складає до своїх кошиків не тільки італійська перекладна література, а й італійська літературна критика українських авторів. Восени 2016 року у видавництві «Академперіодика» в серії Міжнародна Сковородіана світ побачить книга літературознавця Марії Ґрації Бартоліні «Introspice mare pectoris tui» — дослідження аспектів релігійної думки Григорія Сковороди. Погляд на національну літературу ззовні світовими дослідниками часто допомагає тверезо й без особливого патріотичного биття в груди, розібратися у її особливостях та характеристиках.

Eкраїнські видавництва і далі продовжують торувати свій шлях у лабіринті італійської літератури. Хотілося, щоб у заплутаних коридорах їм вдалося віднайти шлях до перекладів текстів італійського літературного Нобеля 1997 року — драматурга Даріо Фо, якому днями виповнилося 90 років; останньої книги-збірки колонок для L’Espresso Умберто Еко «Pape Satan Aleppe»; неаполітанської саги Елени Ферранте «Геніальна подруга» /L’amica geniale/, про яку говорить увесь літературний світ, не тільки через якісний текст, а й через таємницю особи авторки; романа-переможця премії Strega-2014 — Франческо Пікколо «Бажання бути таким, які ВСІ» /Il desiderio di essere come TUTTI/, завдяки якому український читач зрозумів би відмінність між італійським комунізмом й іншими світовими комунізмами; тексти Нікколо’ Амманіті, Дачіі Мараіні, Паоло Соррентіно.

Читайте також:

 Ірина Забіяка. Чеські hranice: про ватри й кордони

Вадим Мірошниченко. Pardon my French
Мар’яна Прокопович: «Бракує системності» (Коментар перекладача до теми перекладів сучасної зарубіжної літератури на українську)

 

Ярина Груша-Поссамай

викладачка української мови та літератури в Міланському державному уіверситеті, кураторка культурних проектів, перекладачка, членкиня Італійської Асоціації Українських студій — AISU.