Тетяна Трофименко. 7 типів жіночих образів сучасної української літератури: у чому сила, сестро? (Повага)

Незаперечною є думка про те, що сучасна українська література пережила потужну феміністичну революцію в 1990-х – на початку 2000-х років завдяки появі великої кількості письменниць, які на повний голос заявили про жіночі права й потреби в професійній, с сексуальній, культурній та інших сферах.

Поза сумнівом, суспільна ситуація за цей час суттєво змінилася: гендерні стереотипи стають менш поширеними, маємо багато прикладів успішної самореалізації жінок, нормальним є опір насильству чи виявам сексизму. Разом із тим, говорячи про типи жінок у сучасній українській літературі, мусимо визнати, що феміністичні тенденції представлені тут у доволі своєрідний спосіб. Для того, щоб розгледіти в текстах сучукрліту образ сильної й реалізованої жінки, потрібна спеціальна оптика, налаштована дуже лояльно.

Увага до теми історичного минулого, переживання постколоніальної травми, намагання вибудувати нову ідентичність українського суспільства зумовлюють ситуацію, за якої ми говоримо про жінку – історичну героїню майже так само часто, як і про жінку-сучасницю. Запропонований далі огляд не претендує на всеохопність, але включає обрані на розсуд авторки образи героїнь — таких, що ввійшли до культурного дискурсу і стали знаковими, або таких, що відбивають типові тенденції пошуку жінкою свого місця в суспільстві.

Продовження – тут.