Примітивне чтиво

Доки батьки нарікають, що діти втрачають інтерес до книжки через модні ґаджети, письменники створюють книжки, які й самі є досить модними і не меншою мірою ґаджетами. Книжка-фільм, книжка-демотиватор, книжка-комп’ютерна гра – у сьогоднішньому бліц-огляді.

Анджей Малешка. Магічне дерево. Червоний стілець

А. Малешка. Магічне дерево / Пер. з пол. Б. Антоняк. - Львів: Урбіно, 2017
А. Малешка. Магічне дерево. Червоний стілець / Пер. з пол. Б. Антоняк. – Львів: Урбіно, 2017

Останнім часом екранізація – рідкісна можливість гарної реклами книжки. Не даремно все більше видавництв оформлюють свої книжки «кіношними» обкладинками. Безліч книжок, починаючи від «Шерлока Холмса» Артура Дойла, і закінчуючи «Голодними іграми» Сюзанни Коллінз, отримали в Україні (і не лише в Україні) нові вдяганки за мотивами постерів актуальних фільмів, чим зайвий раз заявили про себе. Інші книжки, як от серіал Люка Бессона про Артура і мініпутів, видані українською майже водночас із виходом однойменного фільму, взагалі від відео невіддільні, будучи по-суті романізованим сценарієм, у якому під час читання майже фізично відчуваєш межі кадрів.

Нова книжка львівського видавництва «Урбіно», яке вже багато поспіль років тішить українського читача знаковими книжками, пеебуває на межі форматів, органічно поєднуючи кіношне пригодницьке фентезі з традиційною казковою повістю, а її автор Анджей Малешка, як і Люк Бессон, виступає і автором повісті, і режисером фільму. І то так вдало, що повість цілком могла би читатися і захоплювати без прив’язки до фільму – тільки от творці книжки мали кращий задум.

В центрі оповіді – красива і щаслива польська родина з батьками-музикантами, які шалено люблять своїх трьох діток. Навіть опинившись у скруті, вони шукають заробітку, залишаючи головним пріоритетом аж ніяк не гроші, а родину. Так само братики й сестричка в цій історії є дружною командою, якій цілком під силу зберегти чарівний артефакт – червоний стілець,– що виконує будь-яке бажання тих, хто на ньому сидить, тобто може принести дітям здійснення всіх їхніх мрій, врятувати батьків, перевиховати лиходіїв… До речі, навіть лиходії у книжці не страшні, а кумедні. Багата тітонька у стилі Долорес Дурслі чи Круели Де Віль, отримує завдяки червоному стільцю шанс почати все спочатку (буквально), а примітивний злодюжка, який прагне заволодіти стільцем – зробити найпершу в житті добру справу.

З цього зрозуміло, що у повісті буде справжній «кіношний» хепі-енд. Але це ще не все. Бажаючи підкреслити кінематографічність, видавці ілюструють книжку численними кадрами з фільму. Для цього довелося все видання друкувати на щільному красивому папері, але воно того варте. Справді численні кадри створюють ефект екрану, а фізично важка через папір книжка приємно обтяжує руку. Сподіваюся, таке солідне оформлення, поруч із легким стилем оповіді, припаде до душі юним кіноманам не менш, ніж книгогризам.

Дж. Кіні. Щоденник слабака. Зоряний час Родрика

Дж. Кіні. Щоденник слабака. Зоряний час Родрика / пер. з англ. В.Ракуленко. - Київ: КМ, 2017
Дж. Кіні. Щоденник слабака. Зоряний час Родрика / пер. з англ. В.Ракуленко. – Київ: КМ, 2017

Після нетривалої паузи у видавництві «КМ-books» вийшла очікувана друга частина світового бестселера – «Щоденника слабака» Джефа Кіні. До речі, одночасно з третьою, що стало для вже численних українських фанатів справжнім подарунком. Як завжди, звісно, прагнеться більшого, адже серія про «слабака» Ґреґа Ґефлі – це вже ціла індустрія, серіал, численні книжкові наслідування і книжки для творчості. Поки українська «Слабакіана» поступається більшості європейських, але хочеться вірити, що це тимчасово. Запал і рівень виконання, який демонструє «КМ», вселяє оптимізм.

Герой Джефа Кіні за замовчуванням не росте і не еволюціонує. У нього не з’являється нових інтересів, він не відмовляється від уподобань і не змінює своїх максим. Це все той самий егоїстичний, захланний і невдатний парубійко, якого ми знаємо і любимо по першій книжці. Книжку як і раніше оформлено у вигляді щоденника хлопця з його власними малюнками і специфічним, подібним на рукописний, шрифтом. І хоча книжка має стрижень – а саме ЖАХЛИВУ ТАЄМНИЦЮ про Ґреґа, яку знає і може виказати його брат Родрик – як такої головної події, яка би тягнула за собою оповідь, книжки ці не мають. За аналогією з відомим персонажем близькосхідного епосу, серію про «слабака» можна було б назвати «Анекдоти про Ґреґа Ґефлі». Але ж які то анекдоти! Чи не кожен із них може справді перетворитися в анекдот з тих, які школярі як правило розказують «за школою» чи біля вбиралень, інші – сміливо можуть претендувати на звання інтернет-мема або стати демотиваторами. Блискучий у своїй простоті стиль ілюстрацій Кіні тому запорука.

Цікаво, що другу книжку серії переклав не Дмитро Шостак, який блискуче впорався з першим і третім томами, а інший уже знаний перекладач Віталій Ракуленко. Одразу варто сказати, що неозброєним оком відмінності в підходах майже непомітно. Що зробив Віталій, то це прибрав із ужитку підлітка слово «блін» і додав до його лексикону слово «ґвалт». Читачу це нічим не зашкодить, а ось науковців та дослідників літератури, вірю, підштовхне до організацій етнографічних експедицій у глибинку загальноосвітніх шкіл та вироблення нарешті гідного бурсацького жаргону, вкоріненого в традиціях і позбавленого русизмів і вульгаризмів.

А тим часом чекаємо на продовження дивовижної серії і даруємо знайомим дітям «не-читачам» світовий бестселер рідною.
Фабіан Ленк. 1000 пригод з динозаврами

Фабіан Ленк. 1000 пригод з динозаврами /пер. з англ. М.Воронова. - Харків: Талант, 2017
Фабіан Ленк. 1000 пригод з динозаврами /пер. з англ. М.Воронова. – Харків: Талант, 2017

Сучасний німецький журналіст та письменник Ленк Фабіан – автор так званої масової літератури, або ж літературного поп-корну для дітей та підлітків. У його книжках годі шукати глибинних підтекстів, моральних настанов чи далекосяжних висновків. Їх функцію можна було б звести до розважальної, якби не одна важлива, на мій погляд, деталь. Вони допомагають висмикнути дитину з комп’ютера, спонукають бодай на якийсь час покинути світ «Counter-Strike» і взяти до рук книжку. Ще б пак, адже ця книжка – квест, ідеальна комп’ютерна гра.

Книжки серії «1000 пригод» (а ще є пригоди на піратському човні, у замку з привидами і ще багато де) мають цікаву особливість – читач може сам обирати, якого повороту набуде сюжет. Пірнете у глибини за іхтіозавром? Вам на сторінку 25! Вирішите занурюватися далі? Прошу на 47! На вас хтось суне – ви швидко підніметесь на поверхню? Упс – надто швидко, на сторінці 98 ви втратите свідомість від перепаду тиску і втонете…

Отже книжка – класична комп’ютерна гра з можливістю вибору. Тільки цікавіша, бо тут ви маєте лише одне «життя» і велику кількість можливостей налажати і не впоратися з завданням, або ж просто вийти з гри, опинитися на незаселеному острові, назавжди покинути світ динозаврів – нудно, зате ви живі! І раптом виявляється, що звичайна майже забута книжкова закладинка виконує функцію кнопки «зберегти гру»! Можна повернутися на «збережений» рівень і почати заново.

Отже, книжка теж може бути захопливою грою! Оце так відкриття для геймерів! Більше того, книжка має інтерфейс, з яким не зрівняється жодна найкраща комп’ютерна гра. А що вже казати про графіку, яка – завдяки силі уяви – виглядає супер-реалістично, а ефект пристуності захопленого читача настільки досконалий, до жодні 3D-окуляри не потрібні.

Для справедливості треба відзначити, що це не перший подібний експеримент на наших теренах. Уже досить давно було видано «Сто потайних дверей або Пригоди джури Михайлика» Олега Германа. На жаль, чи то промоції, чи то необхідної такому формату легкості оповіді цій книжці не вистачило. Тим більше радісно за серію видавництва Талант, яка, сподіваємось, буде поповнюватись.

Володимир Чернишенко

Перекладач з англійської мови книжок Р. Кіплінґа, Дж. Вілсон, С. Кулідж та ін. Кандидат біологічних наук. Незалежний критик.