Друга світова війна — найулюбленіша тема історичної прози

Нещодавній аналіз переможців Премії Вальтера Скотта (нагороди за історичну прозу) показав, що події Другої світової стали найпліднішим ґрунтом для романів.

Премія Вальтера Скотта (Walter Scott Prize for historical fiction) — це британська літературна нагорода, започаткована в 2010 році. Розмір винагороди — £25,000 (близько 33 тис. доларів США), тому ця премія є однією із найгрошовитіших у Британії. Сама премія була заснована родичами Вальтера Скотта, який вважається засновником жанру історичної прози.

Цього року було проаналізовано весь корпус текстів, що були представлені до премії Вальтера Скотта за всі 8 років її існування — разом 650 текстів. За результатами цього аналізу, події 38% текстів, поданих до премії, відбувалися в ХХ столітті, а 19% — у Вікторіанську епоху (між 1837 і 1901 роками). Друга світова війна була місцем дій для 14% поданих текстів, за ними мають по 9% Георгіанська епоха (період британської історії між 1714 і 1830) і Перша світова війна. Ще низка романів відбувається в давніші періоди.

Щодо книжок, які стали лауреатами Премії Вальтера Скотта, то серед них події майже чверті (23%) відбувалися протягом Першої світової війни, а 14% — протягом Другої.

Незважаючи на очікування, що, мовляв, історичну прозу пишуть переважно чоловіки, гендерний розподіл
учасників був досить загальним: 47% заявок було від чоловіків і 53% — від жінок. Проте, помітні певні зміни: частка жінок в історичній фантастиці зросла, адже в 2010 році чоловіки перевищували кількість жінок-письменниць, коли ж у 2017 році 61% заявок було від жінок.

Аналітики премії Вальтера Скотта вважають, що інтерес сучасних письменників до Вікторіанської епохи зумовлений тим, що можна провести паралелі із сучасним суспільством: окрім технологічних змін, які треба було осмислювати, люди Вікторіанської епохи щоденно стикалися з різким контрастом між багатими та бідними та жорстокими аргументами про те, хто заслуговує на допомогу, а хто ні. Сьогоднішнє аргументування тих же питань великою мірою ґрунтується на тодішньому.

За матеріалами The Guardian.

 

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики