Найкращий англомовний нон-фікшн

 

Вчора, 16 листопада, пізно ввечері журі найпрестижнішої премії у Великій Британії у сфері нон-фішн The Baillie Gifford Prize оголосили переможця 2017 року. Це – книжка Девіда Франса «Як вижити під час чуми» (How to Survive A Plague, David France (Picador), в якій ідеться про історію активістів у боротьбі зі СНІДом. Автора називають хронікером СНІДу і боротьби з ним з часу виникнення хвороби. Він використовує свій доступ до спільноти людей, що живуть із ВІЛ/СНІДом , щоб висвітлити життя десятків незвичайних персонажів, у тому числі закритого трейдера з Уолл-стріт, який став активістом у боротьбі з ВІЛ/СНІДом і домігся зниження цін на терапію; випускників середньої школи, які прицільно борються з фармацевтичними гігантами в Нью-Йорку та багатьох інших активістів, які намагаються покращити життя людей, що живуть зі СНІДом та загалом рухати цю проблему в напрямі важливого медичного прориву й соціальної справедливості. Це деталізований інсайдерський звіт про ключовий момент в історії ХХ століття, який змінив медичну науку в усьому світі. Автор майстерно переплітає наукові дослідження і людські історії.

640 сторінок «Як вижити під час чуми: внутрішня історія про те, як громадяни та наука приборкали СНІД» містять наукову, медичну та соціальну історію, пропонуючи читачеві одночасно особисте та глибоке розуміння кризи, пов’язаної з ВІЛ/СНІДом від появи хвороби й до середини 1990-х років, коли пацієнти отримали можливість порятунку завдяки появі комерційно доступної терапії. До речі, у 2012 році світ побачив однойменний документальний фільм, якій зібрав низку нагород. У роботі над фільмом Девід Френс продемонстрував вражаючі навички розслідувальної журналістики. Зібрані відомості та історії зрештою вилилися в майже 700-сторінкову книжку. На початку він нагадує, що глобальна пандемія СНІДу увійшла у свою четверту декаду, і кількість людей із таким діагнозом перетнула межу в 40 мільйонів, що вдвічі перевищує кількість жертв бубонної чуми. Звідси й назва книжки.

За словами членів журі, це «неймовірно важлива епічна історія, але водночас і детальна історія життя окремих людей. Це величезна боротьба людей зі складними обставинами, але водночас книжка детально пояснює нам прогрес хвороби, виникнення й розвиток активістських рухів тощо. А також це історія про наукові пошуки терапії для хворих на ВІЛ/СНІД, про боротьбу за паліативну допомогу та багато інших важливих речей».

Історія премії
The Baillie Gifford Prize – це щорічна британський премія за найкращу нон-фікшн книжку англійською мовою, опубліковану у Великій Британії. І найпрестижніша британська нагорода в цій сфері. Як вказано на офіційному сайті премії, конкурс відкритий для авторів будь-якої національності і охоплює документальні книжки широкої тематичної палітри: від політики й історії до спорту, мистецтва, подорожей, науки, а також біографії та автобіографії. Компетентне журі спочатку формує довгий список, потому – шорт-ліст, і нарешті оголошує переможця. Автор, чия книжка перемагає у The Baillie Gifford Prize, отримує винагороду у розмірі 30 тисяч британських фунтів стерлінгів (це майже 40 тисяч доларів), а кожен лауреат отримує по 1000 фунтів стерлінгів (близько 1300 доларів).

Минулого року перемогу здобула книжка юриста-правозахисника Філіпа Сендса «Східно-Західна вулиця» про видатних юристів-міжнародників Лаутерпахта та Лемкіна, чиї зусилля призвели до того, що терміни «злочин проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі. До речі, у Філіпа Сендса були сильні конкуренти, що так само претендували на перемогу в конкурсі. Наприклад, книжка Нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич «Час second-hand. Кінець червоної людини».

Свої призові 30 тисяч фунтів стерлінгів Сендс віддав на благодійність – розділив між трьома громадськими організаціями, що опікуються біженцями. А вже цього року книжка Сендса вийшла в українському перекладі у «Видавництві Старого Лева» під назвою «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова», а сам Філіп був почесним гостем Форуму видавців у Львові. Його книжка, лекції та зустріч із ним викликали чималий інтерес в українських читачів.

Можливо, ви вперше чуєте про цю премію, і цьому є пояснення. З 1999 до 2015 року вона називалася Samuel Johnson Prize – на честь англійського письменника і лексикографа ХVIII століття Семюеля Джонсона. У 2015 році організатори конкурсу знайшли нового спонсора – компанію Baillie Gifford, яка активно й послідовно фінансово підтримує письменство і літературу Великої Британії, зокрема Единбурзький книжковий фестиваль. Так нагорода отримала нове дихання й фінансові надходження, а відтак і нове ім’я. І це її третє ім’я, бо з 1987 по 1997 рік це була премія NCR Book Award у сфері нон-фікшину. Попри зміни назви, за суттю ця премія ніколи не мінялася, її мета протягом 30 років лишається тією самою: вибрати найкращу документальну літературу, яку англомовний світ може запропонувати читачам.

Тож любителі якісного й небанального нон-фікшину можуть одразу копіювати собі лонг-ліст премії і братися за читання. Сподіваюся, що і видавці, що спеціалізуються на цьому жанрі, не обходять своєю увагою довгі й короткі списки премії, обираючи собі книжки, на які варто купити права. Ну, а для авторів та читачів нон-фікшину, цей конкурс пропонує вже відібрані прискіпливим журі найкращі англомовні книжки, заодно показуючи, наскільки різноманітними можуть бути теми і сюжети, і як небанально і неочікувано їх можна подати.

Шорт-ліст – 2017
Цього року до короткого списку увійшло шість назв, обраних суддівською комісією, до якої належать літературознавці, наукові журналісти, автори нон-фікишу та репортери. Ці книжки охоплюють історію, популярну науку, подорожі та мемуари і торкаються кількох важливих тем, зокрема, теми ідентичності, віри, медицини, смертності, кордонів тощо. Ось так виглядає короткий список:
• The Islamic Enlightenment: The Modern Struggle Between Faith and Reason, Christopher de Bellaigue (The Bodley Head)
• How to Survive A Plague, David France (Picador)
• Border: A Journey to The Edge of Europe, Kapka Kassabova (Granta Books)
• An Odyssey: A Father, A Son and an Epic, Daniel Mendelsohn (William Collins)
• To Be A Machine: Adventures Among Cyborgs, Utopians, Hackers, and the Futurists Solving the Modest Problem of Death, Mark O’Connell (Granta Books)
• Belonging: the Story of the Jews, 1492-1900, Simon Schama (The Bodley Head)

Розглянемо коротко кожну з книжок, що увійшли до цьогорічного короткого писку.

1. Історик Саймон Шама занотував понад чотири століття єврейської історії через неймовірні історії різних людей у книжці «Приналежність: історія євреїв, 1492-1900» (Belonging: the Story of the Jews, 1492-1900). Це другий том із запланованої трилогії, перша книжка The Story of the Jews, Volume I: Finding the Words вийшла в 2013 році).

Як пише колумніст видання The Guardian Джонатан Фрідланд, це 800 сторінок параду життєствердних персонажів з усього світу: різних науковців і шарлатанів, рабинів та імпресаріо, містиків та дисидентів, які зображені у світлих тонах. На сторінках книжки ми, наприклад, зустрічаємо Леоне де Соммі з Мантуї, артиста-менеджера-імпресаріо у XVI столітті, який вважається автором першої книжки зі сценарної майстерності і якого Шама називає першим єврейським шоуменом, про якого хоч щось відомо. Ми знайомимося з Даніелем Мендозою, професійним боксером, чемпіоном Англії у 1790-х роках, та капітаном Урієм Леві, який став власником Монтічелло, покинутого дому Томаса Джефферсона, і який провів 1840-і роки у боротьбі за те, щоб в американському флоті відмовилися від тілесних покарань.

«Для тих, хто виріс на традиційних єврейських історіях, особливо поданих у численних підручниках, такий підхід видаватиметься досить радикальним. Замість абстракцій та «-ізмів» Шама використовує індивідуальні розповіді, часто «виловлені» зі збережених спогадів та автобіографій, щоб виразніше окреслити вихри та течії, що панували в єврейському світі. Великі інтелектуальні рухи – Каббала, Хасидизм, Просвітництво, комунізм або ранній сіонізм – тут усе це є. Але і вони вкорінені в розповідях справжніх людей, які працюють і люблять, оплакують і вмирають, як і будь-хто інший, – пише Джонатан Фрідланд у рецензії на книжку на сайті The Guardian. – Це глибше питання, ніж просто питання наративного стилю. Пропонуючи таку пульсуючу кавалькаду персонажів, Шама виступає проти ряду ключових припущень, навіть стереотипів, про історію євреїв та самих євреїв. По-перше, він старанно розповідає історію всього єврейського світу, а не лише про ашкеназьку чи європейську частини цього світу, що домінують у більшості наукових досліджень. «Приналежність» приведе нас до Туреччини, Сирії, навіть до Китаю, а також до більш знайомої місцевості – Німеччини, Польщі та Франції. До речі, Шама розповідає, що третій і останній том розпочнеться з євреїв Ефіопії.».

2. «Кордон. Подорож до краю Європи» (Border: A Journey to The Edge of Europe) письменниці болгарського походження Капки Кассабової, це приклад якісного художнього репортажу, в якому майстерно і дуже органічно поєднані елементи тревел-блогу, історичних екскурсів, мемуаристики та, власне, репортажу. Емігрувавши з родиною з Болгарії у 1990-х, вона повертається на батьківщину, щоб описати побачене й почуте сьогодні і співставити все це зі спогадами про дитинство.

Коли Капка Кассабова була дитиною, погранична зона між Болгарією, Туреччиною та Грецією, за чутками, була простішою точкою перетину для тих, хто тікав на Захід, ніж Берлінська стіна, тому вона аж кишіла солдатами, шпигунами та втікачами. Капка пам’ятає, як на канікулах, які її родина проводила на узбережжі Чорного моря, вона гралася на пляжі лише за кілька миль від огорожі зі струмом, чиї зубчики були спрямовані не назовні, а всередину, вказуючи на ворогів: на людей, що відпочивали на морі, на потенційних втікачів.

Через кілька десятиліть після еміграції Капка Кассабова повертається сюди і вирушає в подорож, щоб зустріти людей цього потрійного кордону – болгар, турків, греків, а також останню хвилю біженців, які тікають від воєн углиб Європи. Вона крок за кроком розкриває регіон, який був сформований послідовними силами історії: міграційними кризами, комунізмом, двома світовими війнами, Османською імперією та – якщо йти ще глибше – спадщиною міфів і легенд. Капка Кассабова досліджує цей загадковий регіон у компанії прикордонників та мисливців за скарбами, підприємців та ботаніків, цілителів, біженців та контрабандистів, вона досліджує фізичні та психологічні кордони, що перетинають його села та гори, і йде в пошуках історій, які розкриють секрети цієї місцевості.

«Кордон» – це різко окреслений портрет маловідомих куточків Європи та захоплива медитація на кордонах між країнами, культурами, між людьми та всередині кожного з нас, – ідеться на офіційному сайті премії.

«Винятково: книжка про кордони, що змушує читача почуватися вільним», – так охарактеризував книжку британський журналіст, телевізійний продюсер та письменник Пітер Померанцев.

3. Історія ісламу є предметом дослідження Крістофера де Беллеґа у книжці «Ісламське просвітництво: сучасна боротьба між вірою та розумом» (The Islamic Enlightenment: The Modern Struggle Between Faith and Reason). У ній автор розглядає постаті візіонерів та радикалів історичних ісламських цивілізацій від Каїру до Тегерану. В описі книжки на офіційному сайті премії йдеться про те, що «мусульманський світ часто звинувачують у неможливості модернізації, реформування та адаптації. Але, починаючи з дев’ятнадцятого століття і до наших днів, ісламське суспільство на Близькому Сході, насправді, було трансформовано сучасними ідеалами та практиками, включаючи прийняття сучасної медицини і розвиток демократії.

Починаючи з драматичного зіткнення Сходу та Заходу після прибуття Наполеона до Єгипту, і через 200 бурхливих років історії Близького Сходу Крістофер де Беллеґ приводить нас до ключових діячів і реформаторів; від шанувальника влади Єгипту Мухаммада Алі до сміливих радикалів, таких як перша феміністка Ірану Куррат-уль-Айн і письменник Ібрагім Сінасі. Ця книга розповідає про забуту історію ісламського Просвітництва. Вона показує нам, як вийти за межі сенсаційних заголовків у ЗМІ, щоб сприяти справжньому розумінню сучасного ісламу та мусульманської культури».

4. Даніель Мендельсон «Одіссея: батько, син і епос» (An Odyssey: A Father, A Son and an Epic) – нон-фікшн, що об’єднує в собі одразу кілька жанрів. В основу сюжету покладені стосунки автора зі своїм батьком крізь призму Гомерівської поеми.

81-рінчий Джей Мендельсон (батько автора) вирішує прийти в коледж на семінар, присвячений «Одіссеї» Гомера, який веде його син Даніель. Ця ситуація стала глибоко емоційною для батька й сина. Джей Мендельсон піддає сумнівам синову інтерпретацію «Одіссеї», яку він розповідає студентам. Джей, професор математики на пенсії, вбачає у відвідуванні занять, які веде його син, останній шанс дізнатись про велику літературу, якою він знехтував у юності, але ще більш – останню можливість зрозуміти власного сина.

Незабаром батько з сином вирушають у подорож Середземним морем, практично йдучи міфічними шляхами Одіссея, і мова не лише про буквальну мандрівку човном. Коли вони подорожують, Даніель зі здивуванням відкриває для себе іншу сторону свого батька – товариську, особливу, якої ніколи в ньому раніше не помічав. Йому є чого повчитися в Джея, а Джею – в нього.

Деніаль Мендельсон, письменник і викладач класичної літератури в Бард-коледжі, талановито поєднав літературну критику й сімейні мемуари. Книжковий критик видання The New York Times Двайт Гарнер пише, що книжка Деніеля Мендельсона поєднує в собі щонайменше чотири жанри: це тревел-блог, що описує подорож батька і сина, це талановита мемуаристика, що включає в себе «розкопування» різних обставин життя Джейа – батька автор, це шкільна драма – в тому моменті, коли батько вирішує прослухати курс сина з античної літератури, і нарешті – це цікава літературна критика, що вибудовується довкола античного твору в досить оригінальний спосіб.

5. Марк О’Коннелл у своїй праці «Бути машиною: пригоди серед кіборгів, утопістів, хакерів та футуристів, які вирішують скромну проблему смерті» (To Be A Machine: Adventures Among Cyborgs, Utopians, Hackers, and the Futurists Solving the Modest Problem of Death ) досліджує технологічу та філософську течії трансгуманізму через зустрічі з деякими його ключовими гравцями.


А любителям якісного нон-фікшину радимо проглянути і довгий список премії – тут.

Джерела інформації: Офіційний сайт премії, The Guardian, сайт lithub.com, The New York Times, The Paris Review, Wikipedia

Марія Семенченко

Марія Семенченко – журналістка, репортерка, кураторка конкурсу художнього репортажу імені Майка Йогансена «Самовидець». Закінчила Могилянську школу журналістики. До 2016 року працювала редактором відділу «Суспільство» щоденної всеукраїнської газети «День». Пише для низки українських видань. Серед професійних зацікавлень – суспільна тематика, а відтак – людські історії.