Помер один із засновників «нової журналістики» Том Вулф

Tom Wolfe. (Jeff Lect, www.neh.gov)

Помер американський журналіст і письменник Том Вулф. Йому було 88 років. Він помер в лікарні на Мангеттені, куди був доставлений з інфекційним захворюванням. Про це повідомив його літературна агентrа Лін Несбіт.

Том Вулф вважається одним із засновників  «нової журналістики»: руху 1960-70-х років у США, учасники якого стирали кордони між журналістикою і літературою.

Вулф і його однодумці проповідували відхід від об’єктивно-фактологічного переказу у журналістиці, використання літературної композиції, діалогів і внутрішнього мовлення героїв в журналістських нарисах на будь-які теми: від війни у В’єтнамі до розваг сільських п’яниць.

У 1973 році Том Вулф упорядкував збірку під назвою «Нова журналістика», до якої увійшли і його власні тексти, і твори таких авторів, як Трумен Капоте, Гантер С. Томпсон, Норман Міллер, Джоан Дідіон та інших. Таким чином Вулф надав терміну «нова журналістика» саме того значення, який він має зараз. Зі смертю Тома Вулфа, говорять літературні критики, відійшла ціла епоха.

Популярність Вулфу принесла збірка есе The Kandy-Colored Tangerine Flake Steamline Baby  (1965). Далі були документальний роман  про американськbq андеграунд 60-х The Electric Kool-Aid Acid Test (1968) і роман Right Stuff (1979).

У своїх текстах Вулф активно використовував знаки окликів, курсив і неймовірні, вигадані ним слова.

З 1980-х років Вулф перейшов до писання художніх романів: на рубежі XX і XXI століть були виданіThe Bonfire of the Vanities (1987), I Am Charlotte Simmons (2004) та інші.

Вулф був знаменитістю Мангеттена, де жив останні півстоліття, пише видання The New York Times: «Високий, стрункий, блакитноокий, юно виглядає в бездоганному костюмі-трійці кольору ванілі від дорогого кравця, в шовковій сорочці в смужку з високим коміром, яскравим хусткою, що виглядає з нагрудної кишені, в білих туфлях. Коли його одного разу попросили одним словом описати свій образ, він відповів: «Неопретенціозний».

Вулф був відомий як автор влучних сатиричних образів і навіть мемів: наприклад, «радикальний шик»  і «десятиліття імені мене» (Me Decade).

Джерело: www.nytimes.com,  www.bbc.com

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики