Київський Comic Con: різноманітність власних облич

У 2018 році все менше і менше випадає говорити про необхідність, ба навіть правомірність поділу мистецтва на «елітарне» і «масове». «Розгерметизація» культурних феноменів дозволила їм вийти за межі власних ареалів існування й функціонування – і як об’єктам різноманітних досліджень (не лише в площині гуманітарних наук), і як елементам культури як таким. Спричинили її й поступовий вихід «елітарного» мистецтва у такий самий широкий доступ, як і «масового», і розмивання меж між різними видами мистецтв внаслідок їхньої взаємодії, і, власне, зміна «чорно-білого» підходу в оцінюванні цих феноменів. Дисертації про комікси й аніме, культурологічний аналіз образності відеоігор та мультфільмів і літературознавчі дискусії про фентезі – це реальність тепер, на щастя, в Україні також.

У серпні 1970 року в Південній Каліфорнії художник Шел Дорф, видавець Кен Крюгер та власник невеликої комікс-крамниці Річард Елф провели в Сан-Дієго захід під назвою Golden State Comic Book Convention. Один із найвідоміших художників студії Marvel Джек Кірбі, ікона світу наукової фантастики Рей Бредбері – і 300 відвідувачів першого фестивалю. Ставши спершу вигідним торгівельним майданчиком для видавців коміксів, вже за наступні 15 років цей захід став однією з ключових для популярної культури подій. «Підтягнулися» косплеєри, без яких неможливо уявити сучасний Comic Con (а так він офіційно почав називатися тільки з 1995 року), в 1975 році серед гостей конвенту «засвітився» Чак Норріс, а в 1985-му, коли навіть знаний інтроверт і мізантроп Алан Мур виступив на фесті перед фанатами своїх графічних романів, стало зрозуміло: все справді серйозно.

Рей Бредбері на першому Golden State Comic Book Convention. Фото Los Angeles Times.

Джек Кірбі та Алан Мур на Comic Con у 1985-му. Фото з anenglishmaninsandiego.com

На Comic Con «переїхала» найпомітніша в комікс-світі премія Айснера, в 2000 році на фесті презентували перший фільм «Люди Ікс» – і зрештою фестиваль об’єднав любителів усіх можливих сфер популярної культури: коміксів, фільмів, відео- та настільних ігор, наукової фантастики, косплею, аніме. А вже з середини 90-х свої Comic Con почали з’являтися і в інших американських містах, згодом поширившись і в інших країнах світу. Зокрема в Європі, попри наявність  власного потужного комікс-заходу – Ангулемського фестивалю коміксів – свій Comic Con, а то й не один, нині є майже в кожній країні. «Столицею» Comic Con продовжує залишатися Сан-Дієго, куди щороку з’їжджаються десятки тисяч фанатів популярної культури. Проте локальні Comic Con’и виявляються не менш цікавими і для власних культурних контекстів, і для зірок світу коміксів, кіно та відеоігор, які все охочіше відгукуються на запрошення організаторів європейських Comic Con’ів – і, на відміну від дещо «розбалуваної» американської публіки, їхня аудиторія на такі події реагує зі скаженим захватом.

Зірки франшизи «Люди Ікс» на Comic Con San Diego у 2015 році. Фото WordPress.com

Київ отримав власний Comic Con у 2014 році й цьогоріч, попри всі труднощі та критику, через які довелося пройти організаторам фестивалю, відбувся вже вчетверте. Локація, вже знайома більшості регулярних відвідувачів Kyiv Comic Con, – Український дім, логотип із типово українським «супергероєм» архангелом Михаїлом, безліч косплеєрів всіх вікових категорій – і хай поки до нас не приїжджають зірки фільмів Marvel чи «Гри престолів», як до найближчих сусідів із Варшави, у київського фестивалю за чотири роки вже зібралася своя доволі стала аудиторія поціновувачів (близько 10 тисяч відвідувачів щороку) та виробилися власні «фішки», які роблять його не схожим на жоден інший. Традиційно не оминає Kyiv Comic Con увагою й преса: щороку подію відвідують та висвітлюють журналісти центральних українських телеканалів. Чим дивували й тішили фанатів популярної культури організатори фестивалю 19-20 травня, зокрема, в літературному та навкололітературному аспектах (бо ж, попри поширену в ЗМІ думку, Comic Con – це далеко не лише «косплей-шоу»)?

Програма фестивалю щороку поділена на кілька тематичних кластерів – кіно, відеоігри та IT, косплей, настільні ігри, література, аніме й манга та дитяча програма. І, окрім ігрових зон, майстер-класів, автограф-сесій та дефіле косплеєрів, значна частина заходів кожної з тем програми зосереджується навколо двох лекційних локацій – так званих лекційних Світлої та Темної сторони. Власне, лекції, які не почуєш в університетах – про популярні серіали та комікс-всесвіти, персонажів аніме та фентезі, українську та іноземну наукову фантастику – стали однією з візитівок київського Comic Con. І, попри поширену думку, що на Comic Con люди ходять просто розважитися і пофотографуватися з улюбленими персонажами в яскравих костюмах, вільне місце в лекційних можна знайти вкрай рідко. Як і, власне, будь-де на фестивалі.

Загальне фото косплеєрів на Kyiv Comic Con-2016. Фото apostrophe.ua

Кіно. Якщо в минулі роки кінозала Українського дому під час Comic Con «заманювала» глядачів у свої затишні крісла прем’єрами світових блокбастерів, то цьогоріч програма блоку «Кіно» була зосереджена головно навколо знайомства аудиторії з українським продуктом. Зокрема 19 травня відбулася презентація фантастичних мультфільмів українського виробництва від студій «Червоний собака» та Bluebeard Animation (це не епітет, а характеристика сюжету – втім, подивитися справді є на що). Чи не більший ажіотаж викликав захід від студії Animagrad, яка працює над анімаційним фільмом «Мавка. Лісова пісня» – атмосферний тизер із саундтреком від ДахаБраха вже багато хто встигли оцінити. Режисерка «Мавки» Олександра Рубан разом із продюсерками Іриною Костюк та Анною Єлісєєвою показали свої робочі матеріали та розповіли, яких трансформацій зазнав сюжет класичної поеми Лесі Українки, як розроблявся всесвіт мультфільму та які амбітні плани має студія.

Фото Дар’ї Юрченко

Чи не найбільш цікавими для аудиторії з «навкололітературного» світу стали презентації екранізацій класичних творів української літератури. Так, того-таки 19 травня режисер Ярослав Лодигін та продюсер Володимир Яценко поділилися деталями щодо роботи над фільмом «Дике поле», кіноадаптацією роману Сергія Жадана «Ворошиловград», на яку українська публіка чекає з 2010 року. А наступного дня, 20 травня, про свої плани стосовно екранізації повісті Івана Франка «Захар Беркут» розповіли творець «Кіборгів» Ахтем Сеітаблаєв та команда студії Kinorob, яка минулого року успішно презентувала фільм «Сторожова застава». Робочі матеріали, ескізи костюмів та перші кадри зі зйомок надихають – сподіваємося, що кінцевий продукт не розчарує публіку (можливо, презентації чи покази готових фільмів відбудуться на якомусь із наступних Comic Con’ів).

Фото авторки

Був у відвідувачів цьогорічного Kyiv Comic Con і привід поностальгувати. Одним із завершальних заходів програми блоку «Кіно» стала фан-зустріч із справжніми легендами української анімації – Давидом Черкаським, який працював над знайомими з дитинства великій частині аудиторії мультфільмами «Пригод капітана Врунгеля», «Лікаря Айболить» та «Острова скарбів», а також Євгеном Сивоконем та Едуардом Кіричем — творцям серії мультфільмів «Як козаки…».

Втім, і традиційно «хайпових» кінотем не оминули в програмі. 19 травня наукова співробітниця Інституту космічних досліджень Тетяна Скороход у «Зоряні Війни VS Реальність. Який космос очікує нас поза екраном» в образі не кого-небудь, а Дарта Вейдера прочитала лекцію про зв’язок із космологічною реальністю одного з найпопулярніших космічних кіновсесвітів. Під завісу цього ж дня літературознавиця Тетяна Калитенко розповіла про світ одного з найпопулярніших серіалів, персонажів яких цьогоріч косплеїли навіть найменші учасники, у лекції «Сови те, чим здаються. Як розуміти «Твін Пікс»?» А наприкінці фестивалю в кінозалі анонсували найочікуваніші голівудські новинки, зокрема спіноффу «Зоряних Воєн» про Хана Соло (організатори провели також розіграш, присвячений фільму, та встановили на території фесту тематичну фотозону).

Фото Нати Коваль

Комікси, аніме. Функцію «оригінального» Comic Con київський фестиваль зберіг і виконує на ура: стендів із коміксами – як класичними й давно всіма улюбленими (а то й раритетними), так і новинками від незалежних видавництв – не бракувало. Проте з 2017 року «підComicCon» з’явилося дещо нове: видавництво «Рідна мова» з ініціативи редакторки Марії Шагурі, однієї з організаторок Kyiv Comic Con, запустили проект перекладів коміксів DC українською мовою. На Kyiv Comic Con 2017 року було презентовано перші чотири переклади: «Бетмен. Рік перший» (переклад Олени Оксенич), «Убивчий жарт» (переклад Євгена Музиченка), «Загін самогубців» (переклад Яніни Лимар) та «Ліга справедливості» (переклад Родіона Буреніна). Новину фанати сприйняли із захватом, але й не без критики. Виходу кожної новинки фан-спільнота очікувала з нетерпінням, проте й часто доречною прискіпливістю – до зауважень своїх читачів, втім, команда традиційно дослухається. Станом на травень 2018 року в рамках проекту вже було перекладено 15 коміксів – зокрема на Форумі видавців минулого року було анонсовано переклади графічних романів видавництва Vertigo. Саме їх (перші дві частини «Пісочного чоловіка» Ніла Ґеймана в перекладі Олени Оксенич та «Проповідника» Гарта Енніса, над яким ще триває робота перекладача Олександра Красюка), а також довгоочікуваних «Вартових» Алана Мура в перекладі Ярослави Стріхи та з коментарями Михайла Назаренка 19 травня презентували на Kyiv Comic Con.

Історії про переклади коміксів DC читачі (як і незмінна модераторка) найбільше люблять за те, наскільки багато серед них межових ситуацій, нестандартних рішень і ризикованих ходінь над прірвою у, здавалося б, дрібних речах: переклади й транслітерації імен персонажів, назв локацій, написів на плакатах… Або, скажімо, потреби перекладу цілого віршика чи колискової. Або моментів на кшталт того, коли потреба адекватного перекладу слогану «Who watches the Watchmen?» тягне за собою зміну назви коміксу в українському варіанти (так, тепер про «Хранителів» доведеться забути). І коли раніше перекладачам коміксів часто доводилося якщо не взоруватися, то бодай брати до уваги переклад екранізацій, то нині студії озвучування самі контактують із видавництвом і консультуються стосовно правильності перекладу. Взаємовплив пластів культури як він є.

Фото Андрія Максімова

Чимало заходів, присвячених коміксам, відбувалося і в лекційних. Так, літературознавець Михайло Назаренко, автор приміток до «Вартових» та обох перших видань «Пісочного чоловіка», прочитав лекції в обидва дні фестивалю: і про сюрреалістичний світ графічних романів Ґеймана, який насправді не такий вже й відірваний від реальності (««Пісочний чоловік»: путівник країною снів»), і про «Вартових» із численними закодованими в них символами та культурними алюзіями («Чого вартують «Вартові»?»). Він же разом із перекладачкою «Вартових» Ярославою Стріхою та блогеркою Ксенією Сокульською взяв участь у дискусії під назвою «Вартові vs Ліга справедливості: де межа між суперзлодієм та супергероєм?» про розмивання меж між «поганими» та «хорошими» героями та власне переосмислення героїки в коміксах DC. Крім того, на Kyiv Comic Con в межах заходу, присвяченому незалежним українським коміксам, відбулася і чергова презентація експериментального проекту – альманаху української комікс-поезії «Ком-По» від Goethe-Institut та Олени Павлової. Не бракувало й практики: на графічних столах протягом двох днів безперервно проводили майстер-класи знані ілюстратори та коміксисти.

Хотілося б зачепити в цьому блоці й тему аніме, бо хоча тематичних заходів, від косплей-дефіле до графічних майстер-класів, щороку більш ніж достатньо на Kyiv Comic Con, поза цей аспект візуальної присутності до 2018 року аніме-манґа практично не виходили. Цього ж року тема аніме нарешті частково перемістилася й до лекційних. 19 травня письменниця Любов Базь у своїй лекції «Ярослав Мудрий і тінь Золотого дракона: аніме в жанрі фентезі і світова фентезі-традиція» розповіла про жанрові особливості фентезі-аніме та про перспективність традиційних українських сюжетів для створення аніме в жанрі фентезі. А 20 травня літературна критикиня Тетяна Петренко в буквальному сенсі «вклала» персонажів аніме на Фройдову кушетку, показавши фанатам усі їхні явні комплекси та таємні страхи в лекції «Атака підлітків: як герої аніме наближають кінець світу».

Фото Нати Коваль

Фото авторки

Фото Нати Коваль

Література. Окрім презентацій (більше, на жаль, перекладних, аніж українських книжок), лекцій та дискусій про різновидову фантастичну літературу, на Comic Con у її любителів та читачів є унікальна можливість побачити її персонажів та персонажок «вживу», а то й самим на ці два дні «приміряти» улюблені образи. Тому і у всіма улюбленому косплей-дефіле окремою номінацією є літературна – і там завжди є на що подивитися.

Що ж до більш «традиційних» заходів, то їх, як і блоки коміксів та аніме, теж намагалися цьогоріч «розбавити» практикою. Так, Єфрем Ліхтенштейн на своїй лекції поділився знаннями про «кухню» штучних мов – артлангів. А співорганізатор конкурсу фантастичного оповідання, письменник, журналіст Олег Сілін, письменник та перекладач Євген Лір, спеціалістка з масових комунікацій Світлана Тараторіна та головна редакторка журналу «Світ фентезі» Вікторія Токарєва в рамках дискусії «Коротко, але важливо: майстерність фантастичного оповідання» розповіли не лише про те, як написати справді вдале оповідання з фантастичним сюжетом, а й де його краще опублікувати й на який конкурс податися.

Не бракувало й аналізу жанрових особливостей та міркувань про перспективи різних жанрів фантастичної літератури. На дискусії «Нестримна харизма хтонічних мацаків» Олексій Жупанський, Олесь Петік, Олексій Гедеонов та Марина Смагіна розмірковували про те, чому вінтажні горорні сюжети продовжують лишатися для читачів цікавими. Про те, як і в яких напрямках розвивається і які теми зачіпає підліткова фентезійна література, розповіли Наталя Щерба, Тетяна Стус, Олександр Продан та Світлана Фельдман в рамках дискусії «Хлопці й дівчата, які виживуть: сучасне підліткове фентезі в Україні». Під час дискусії під назвою «Дві голови Фантазоса: літературна темрява у серіалах» сліди різних літературних творів, про які нам підступно не розказують сценаристи, відшуковували в популярних серіалах. А теоретиків та практиків міського фентезі зібрали на дискусії «Урбанізовані мавки та безробітні ельфи: міфи сучасного мегаполісу».

Фото авторки

Не обійшлося й без аналізу знаних і давно улюблених сюжетів. Про пастки та скарби українського «Дискосвіту» розповіли перекладачі творів Террі Пратчетта Ольга Любарська, Олесь Петік та Бурштина Терещенко. На лекції літературознавиці Ірини Борисюк фанати книжкового циклу «Пісні льоду та полум’я» Джорджа Мартіна, його серіальної адаптації чи ті, хто колекціонує аватари Свого й Чужого в мистецтві, могли побачити цю класичну дихотомію в образах упізнаваних персонажів саги. А про візіонерство Вільяма Ґібсона розповіла Ольга Любарська, яка переклала його роман «Нейромант».

Фото авторки

Літературна програма на цьогорічному Comic Con була чи не найнасиченіша. І, з одного боку, велика кількість лекцій та дискусій вже стала чимось невід’ємним в уявленні про київський фестиваль. З іншого ж чимало відвідувачів закидають організаторам, що ті «закривають» лекціями ті місця в програмі, де мали би бути фанатські зустрічі з іноземними гостями. Те, що робиться акцент на українських продуктах та перекладі – безумовно, хороший знак: велика кількість непрофесійної аудиторії отримує таким чином можливість узагалі про неї дізнатися. Проте для того аби підтримувати імідж київського Comic Con як міжнародного фестивалю, необхідно реалізовувати більш амбітні плани. Думками про те, що дав Comic Con Києву та Україні за чотири роки його існування, та про те, куди рухатися далі, поділилися професійні відвідувачі київського фестивалю.

Олена Оксенич, перекладачка, не пропустила жодного Kyiv Comic Con:


Помітно, що фестиваль розвивається. Логістика стала зручнішою, з’явилися нові цікаві події – Geek Quiz, заходи та презентації в кінозалі, завдяки яким навіть люди, далекі від індустрії, дізнаються про новинки та прогрес в українському анімаційному та кіновиробництві. Костюми теж тішать, якість і різноманітність росте з року в рік – окрім власне косплею персонажів відеоігор, коміксів, мультфільмів, бачимо й чимало абсолютно оригінальних образів, котрі створюються людьми власноруч. Відвідувачів на лекціях теж помітно побільшало, й вільний стілець у лекційних знайти все складніше. Наступного року хотілося би більш деталізовану програму, а ще розширення меж – і просторішу локацію, й іноземних зіркових гостей.

Єлізавета Коренко, журналістка, піарниця, відвідувала Comic Con’и у Києві та Варшаві:

На Kyiv Comic Con щороку більшає людей – і це не може не тішити. Так, якщо в перші роки косплеєри становили радше окрему професійну «касту», то зараз все більше «звичайних» відвідувачів намагаються придумати собі цікавий образ. Частіше беруть із собою й дітей: перший київський Comic Con був радше заходом для дорослих фанатів, а нині на всіх локаціях безліч дітей та підлітків. Що важливо, діти не сприймають захід як «копію» оригінального американського Comic Con – для них він цілком «свій». А ще у підлітків найкреативніші костюми – зокрема надзвичайно вразили 12-13-річні відвідувачі в костюмах персонажів із «Механічного апельсина» чи «Твін Піксу». Для дітей і підлітків ці книжки та фільми так само актуальні, як для покоління наших ровесників, а ще для того щоби обрати такий образ замість більш популярного та яскравого персонажа аніме чи відеогри, треба мислити справді нестандартно – і це в 13!

Що ж до можливих змін, то Comic Con явно переріс Український дім, і нова локація з більшою корисною площею стає з кожним роком все більш необхідною. Це саме стосується й іноземних гостей – так, цей етап свого часу пройшов варшавський Comic Con, де спочатку були лише польські актори, потім – голівудські актори польського походження, а нині туди приїздять зірки «Гаррі Поттера» й «Гри Престолів». Хотілося б побажати організаторам Kyiv Comic Con сміливості – хто стукає, тому відчиняють!

Тетяна Петренко, літературна критикиня, не пропустила жодного Kyiv Comic Con:

Цьогоріч я брала участь у аніме-секції (прочитала лекцію «Атака підлітків: як герої аніме наближають кінець світу» – І.Н.), а в попередні роки не відбулося фактично жодної лекції на цю тему.  Цього ж року все значно різноманітніше й краще. Я гадаю, що відсутність теми аніме в університетському та публічному культурному дискурсі виключає можливість у широкого загалу говорити про це – так, ви уявляєте собі, як школярі наводять цитати з аніме в творах на ЗНО? У фанатів аніме складається враження, що ця тема не є повноцінним культурним продуктом, а радше чимось несерйозним, примітивним. Ці стереотипи, як щодо аніме, так і щодо інших сегментів популярної культури, необхідно розвінчувати, і саме це, як на мене, має бути одним із головних завдань Comic Con.

Kyiv Comic Con відрізняється від своїх іноземних аналогів: оскільки у нас немає змоги привозити відомих акторів чи інших зіркових гостей, ми натомість читаємо багато лекцій. І якщо у київської публіки найближчими роками навряд чи з’явиться шанс побачити вживу зірок рівня Тома Гідлстона, то лекційну програму завжди є чим урізноманітнити.

Михайло Назаренко, літературознавець, літературний критик, відвідав Kyiv Comic Con вперше:


На Kyiv Comic Con особливо приємно бачити таку кількість людей із такими різнобічними зацікавленнями. Заходи, присвячені, скажімо, фантастичній літературі, найчастіше не збирають такої аудиторії. В країнах, де фендоми більш розвинені й досягають десятків тисяч людей – від США до Польщі – їхнє формування великою мірою відбувалося саме на локальних Comic Con’ах.

Звісно, мені хотілося б більше акценту на літературі – заходи для любителів фантастичної літератури мають і можуть бути не менш цікавими, ніж зони настільних чи відеоігор. Але вже нині можна сказати, що аналогів в Україні Kyiv Comic Con не має. Завдяки йому люди долають свій скепсис стосовно певних форм мистецтва чи й просто мають нагоду дізнатися про них більше. Зокрема й на своїх лекціях про комікси Ніла Геймана та Алана Мура я демонстрував, що це не просто «картинки про супергероїв». Та й сам я, прийшовши на передпрезентацію фільму Ахтема Сеїтаблаєва «Захар Беркут» налаштованим вельми скептично, змінив свою думку.

Що ж до можливих напрямків змін самого фестивалю, то маю надію, що українська, «київська» специфіка – тексти, твори, антураж, традиції – відіграватимуть усе більшу роль і на Kyiv Comic Con. Українська масова культура має «піти в маси», і де, як не тут, можна найкраще це зробити.

Марина Дубина, кураторка косплей-дефіле Kyiv Comic Con, належить до команди організаторів фестивалю впродовж 3 років:

Я не вигадуватиму велосипед: Kyiv Comic Con, як ми написали на фірмовій рамці для аватарок у Facebook – це дім дивних людей, місце, де вони можуть побути собою, не боячись упереджень. Анімешники й фанати наукової фантастики, перекладачі й люди, яких вони перекладають, косплеєри й куратори косплеєрів – всі вони тут.

За роки свого існування Kyiv Comic Con помітно покращився. Все вищим стає рівень організації, як би це парадоксально не звучало від людини з команди організаторів – ми чуємо критику, прислухаємося до неї, змінюємося та намагаємося щороку вигадувати щось нове. Можливо, цьогоріч міжнародних подій та іноземних гостей не так багато, як хотілося б – минулого року були прем’єри «Короля Артура», «Чужого»… З іншого боку, якщо є якась справді масштабна подія, то відвідувачі фестивалю просто збавляють час у її чеканні замість оцінити інші «фішки» програми.
Ясна річ, всім, і передовсім організаторам, хочеться зіркових гостей – і віримо, що наступні роки дадуть нам змогу це реалізувати. Це ж Comic Con – тут нема нічого неможливого.

Марія Шагурі, редакторка, організаторка Kyiv Comic Con:

За чотири роки ми справді виросли й зросли. Цього року у фестивалю з’явилося кілька власних рекордів: точно найбільшою за всі роки стала кількість відвідувачів, ми одержали рекордну кількість заявок на косплей-дефіле (понад 200), а ще в програмі жодного ранішого Kyiv Comic Con не було так багато подій, присвячених літературі та коміксам. Основна подія цього року в кіноблоці – це зустріч із легендами української анімації, які створили «Козаків», «Лікаря Айболитя» та безліч інших мультфільмів, на яких виросло не одне покоління наших співвітчизників.

Хедлайнерка літературної програми – Наталя Щерба, справжня кумирка підлітків: черга за автографами та книжками письменниці, «Часодії», «Чароділ» і «Лунастри», в обидва дні була шаленою. Не меншою популярністю користувалась і фотозона, а ще більше вражала кількість косплею на персонажів цих книжок – навіть сама письменниця прийшла у власноруч створеному костюмі за мотивами своїх творів.

Ключова подія комікс-програми – це презентація «Вартових», перший наклад яких частково завдяки збігу обставин, частково завдяки добрій долі було надруковано перед самим Kyiv Comic Con. 532 сторінки, переклад Ярослави Стріхи, коментарі Михайла Назаренка – абсолютне видання і моя власна редакторська гордість.

Наймасовішими заходами, як і в минулі роки, є косплей-дефіле в різних номінаціях. Зростає й кількість настолок та відеоігор, ігрові зони все більші та комфортніші – бо ж чимало відвідувачів приходять на фестиваль просто відпочити та розважитися.

Ясна річ, ми мріємо про те, щоби в наступні роки запросити ще більше крутих гостей, а ще презентувати на Kyiv Comic Con ще більше книжок та коміксів, бо ж тематичний захід – чи не найбільш ідеальний майданчик для таких презентацій. За межі локації хочеться теж вирости, хоч і це й непросто з різних технічних причин. Втім, виходити за межі зони комфорту ніколи не буває просто.