«Середня стать»: наші страхи як на долоні

 

Книга американського письменника Джеффрі Євгенідіса «Середня стать» побачила світ 2002 року, а вже 2003-го автор отримав за неї Пулітцерівську премію. У цьому багатогранному романі ключовою постає дуже болюча тема – пошук самоідентифікації людиною, яку не можна віднести ані до чоловічої, ані до жіночої статі. Про такі інтимні речі зазвичай не говорять відкрито, тому що суспільству важко осягнути й прийняти те, чого воно не розуміє, те, що виходить за межі його затишного світу з чітким розподілом на чорне і біле.

Євгенідіс Джеффрі. Середня стать. / Джеффрі Євгенідіс ; пер. з англ. Анна Вовченко. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2018.

Священний акт народження

Книга починається словами: «Я двічі з’явився на світ: спершу дівчинкою, у Детройті, напрочуд ясного січневого дня 1960 року; потім, у серпні 1974-го, – хлопцем-підлітком у приймальному відділенні лікарні в Пітоксі, штат Мічиган». Це перше речення роману одразу і шокує, і зацікавлює читача. Виникає бажання дізнатися, що все це означає. У голові проноситься безліч уточнювальних запитань: «Він зробив операцію? Навіщо це у підлітковому віці? Можливо це було необхідно?» І тут таки автор дає відповіді, роз’яснює нам суть цієї дивної історії. Калл Стефанідіс (в дитинстві Калліопа) з’явився на світ із синдромом дефіциту 5-альфа-редуктази. Він народився гермафродитом, тобто людиною з жіночими і чоловічими статевими ознаками одночасно. Але при народженні лікар провів поверховий огляд, тому не зауважив очевидного. І ніхто в сім’ї цього теж не помічав. Принаймні до певного часу.

Здавалося б, що може бути в романі ще такого, що здатне здивувати читача, якому одразу розкрили головну інтригу. Але з кожним новим поворотом, з кожною перегорнутою сторінкою, стає зрозуміло, що це тільки початок історії. Все куди глибше й заплутаніше, але не як у дешевій мильній опері, а як у звичайному людському житті. Ми тільки потягнули за краєчок ниточки шовкопряда, яка ще має розмотатися і з кожним обертом якої, не лише на читача, а й на самого головного героя, чекає разюча, зовсім неоднозначна родинна історія.

Вагомий пласт тексту зосереджено на підлітковому віці головного героя. Адже саме в цей час формувався не лише його світогляд, а й тіло, яке почало зазнавати зовсім не звичних для дівчини-підлітка трансформацій. Саме в цей період у Калла остаточно утверджується думка про власну нетиповість. Тоді він ще не знав, що саме відбувалося з ним, проте вже інтуїтивно розумів, що дуже сильно відрізняється від дівчат-одноліток.

«Середня стать» не автобіографічна книга, про що варто пам’ятати під час читання. І хоч тут і наявні певні збіги у біографії Джеффрі Євгенідіса і створеного ним персонажа, як от рік народження чи грецьке коріння, це все ж вигадана історія. Історія, у якій гармонійно поєднані реальні факти і авторська фантазія.

Прийняття власного тіла

На щастя «Середня стать» позбавлена гіпертрофованого натуралізму. Тут звісно ж є описи фізіологічних особливостей головного героя, деталей, які дозволяють краще зрозуміти специфіку життя гермафродита, проте увага зміщена у бік його моральних переживань. Про внутрішні трансформації Калла ми часом дізнаємося більше, аніж про його зовнішні зміни. Перед нами постає історія людини, яка має прийняти своє незвичайне тіло, навчитися жити з ним, усвідомлюючи себе самодостатньою ланкою суспільства, а не калікою, над якою зовсім не дотепно пожартувала природа.

Ті ж описи деталей тіла гермафродитів, які зрідка наводить письменник, особливості їхнього інтимного життя не викликають відрази, а сприймаються радше як констатація факту. Читач усвідомлює, що подібне час від часу трапляється і для того, хто стикається з цим єдиний вихід побудувати нормальне життя – це не просто змиритися, а прийняти себе таким, яким ти є. Дозволити собі жити, а не існувати. У Калла це виходить не завжди настільки досконало, наскільки б він того сам хотів. Навіть перевдягаючись чи приймаючи душ після занять у спортзалі, він ховається від чужих очей. І це не тому, що він не навчився жити з власними особливостями, а тому що він не готовий до реакції оточуючих, і до можливої відрази, що промайне в їхніх очах. До цього, вірогідно, не готові і самі оточуючі.

Історичне тло книги

Події роману охоплюють майже все буремне ХХ століття з його історичними зрушеннями, війнами й катастрофами. Спочатку це війна між Грецією та Туреччиною, від якої 1922 року тікають в Америку Лефті і Дездемона – дід і бабця Калла. Далі йдуть США з його активним розвитком автомобільної промисловості, повстаннями працівників, сухим законом, Великою депресією і, врешті решт, Друга Світова Війна, яка не оминає й родину Стефанідісів.

Книга сповнена реалістичних описів не лише глобальних світових зрушень, а й соціального життя самого Детройту, в якому мешкає сім’я героя. Це і заповнення міста переселенцями, і активізація автомобільних концернів, і загострення відносин між білими і чорними і, як результат, масові заворушення. Суть расових конфліктів і бунтів, які спалахнули в Детройті 1967 року, виражається в одному короткому діалозі між батьком Калла – Мільтоном Стефанідісом і чорношкірим чоловіком на ім’я Моррісон, що мешкав по сусідству з закладом Мільтона:

— Люди! Що з вами за біда?!

Моррісон кілька секунд помовчав і, перш ніж піти, відповів:

  — Наша біда – це ви.

Гра з жанром

Роман «Середня стать» – це сімейна сага.  У ньому є багато від класичної форми цього жанру: історія однієї родини на тлі важливих історичних подій, оповідь долі трьох поколінь сім’ї Стефанідісів і виведення на перший план його різних представників у різних частинах оповіді. Але разом із тим, ключовою залишається саме історія Калла Стефанідіса. Його блукання лабіринтами сімейної пам’яті постійно уриваються, повертаючи читача у сьогодення, в якому герой постає вже дорослим чоловіком середнього віку, що обіймає посаду в дипломатичній службі і живе, з першого погляду, звичним життям середньостатистичного американця.

На відміну від багатьох класичних сімейних саг, тут немає опису доль безлічі родичів головного героя і історії всіх десятиюрідних братів і сестер з однаковими іменами. Автор концентрує увагу на прямій родинній лінії Калла, оскільки саме вона ховає в собі відповіді на хвилюючі запитання: «Чому Калл є тим, ким він є? Як так склалося, що серед мільйонів людей на планеті, саме він народився гермафродитом?»

Сімейні саги допомагають нам осягнути, наскільки мало ми насправді знаємо про історію власної родини. За стіною у вигляді норм і правил поводження в родинному колі, чемності, поваги і любові ми нерідко так і залишаємося жити в незнанні. Ми можемо розповісти про біди і радощі, страждання і успіхи друзів, але часто не в змозі відповісти на ті ж самі запитання відносно власних батьків, братів та сестер, не кажучи вже про більш віддалені родинні зв’язки. Це не говорить про те, що ми їх менше любимо, це лише постає черговим свідченням того факту, що без нагальної потреби, ми не хочемо копирсатися в родинних шафах, витягаючи звідти все нові й нові скелети. Так і Калл Стефанідіс певний час не цікавився історією своєї родини, допоки вона сама про себе не нагадала.

Сюжетні особливості

«Середня стать» рясніє алюзіями до грецької міфології і загалом до грецької культури. Є тут і легенда про Мінотавра – чудовиська з тілом людини і головою бика, що був замкнений у лабіринті і вбивав кожного, хто там опинявся. Цей міф, що несе у собі ідею про тяжку розплату за гріхи, постає яскравою алюзією до сімейної історії Калла. Вповні дотично згадується тут і міф про Гермафродита – юнака надзвичайної вроди, сина грецьких богів Афродіти і Гермеса. Не остання роль відведена й «Антигоні» Софокла та історії Трої.

Окрему увагу в романі приділено обрядам грецької спільноти і описам її побуту, які гармонійно вплетені в загальну оповідь. Спочатку вони зображені в автентичних декораціях, а потім у емігрантських кварталах Детройта. Письменник проводить паралелі між канонізованими традиціями і їх адаптацією асимільованими греками, які хоч і стали громадянами США, все ж зберігали в собі часточку національної ідентичності.

У кульмінаційні моменти автор уриває розповідь і майстерно переводить увагу читача на інші аспекти оповіді. Джеффрі Євгенідіс постійно використовує флешбеки, що підживлює читацький інтерес, але при цьому не намагається штучно підтримати інтригу. Недоліком книги можна назвати хіба що передбачуваність певних подій, які начебто і не проговорюються завчасно, однак читач ще до розкриття якоїсь таємниці вже здогадується, до чого призведе той чи інший епізод. Це, з одного боку, дарує радість впізнавання, а з іншого може розчаровувати, бо не вистачає ще одного зовсім непередбачуваного повороту сюжету. Проте така особливість не впливає на високу художню цінність цього твору.

«Середня стать» – книга одночасно і захоплююча, і дражлива. Роман підіймає тему, яку суспільство ще не просто не проговорило, а яку в чомусь зумисно замовчує і порушувати яку боїться. Адже все невідоме лякає. Книга допомагає підняти завісу незнання і спробувати зрозуміти те, що багато хто вважає неприйнятним.