У Львові відбудеться дискусія до 100-річчя режисера Інґмара Берґмана

Фото з сайту “Видавництва Старого Лева”.

Наступного тижня світ відзначатиме 100-річчя одного з найвідоміших режисерів ХХ ст. – Інґмара Берґмана.

У межах святкування, 12 липня, у Львові відбудеться дискусія «Інґмар Берґман у кіно та літературі».

Перекладачка Софія Волковецька, кінокритикиня Катерина Сліпченко та письменниця Катерина Міхаліцина говоритимуть про його найвідоміші книжки, що цьогоріч вийшли українською у «Видавництві Старого Лева», згадуватимуть культові фільми режисера, показуватимуть унікальні фото острова та сім’ї Інґмара.

Поціновувачів творчості шведського режисера запрошують у дворик «Львівської Копальні Кави» (пл. Ринок, 10) о 18:30. 

Мабуть, окрім Берґмана, у світі немає іншого режисера, якого з однаковою силою безмежно обожнювали і щиро ненавиділи. Як геній і власник нестерпного характеру, Інґмар був калейдоскопом протиріч: сином священника і атеїстом, відлюдником на острові Форьо та великим ловеласом, знавцем людських душ та поганим батьком.

«Берґмана називають одним із найголовніших режисерів світу, – розповідає Катерина Сліпченко. – Як каже Вуді Аллен, є режисери середньої руки, талановиті, геніальні, але над усіма ними височіє Інґмар Берґман. Берґман зазвичай знімав фільми за власними сценаріями й порушував у них широке коло проблем: пошуки власного “я”, родинні стосунки, ставлення до Бога та смерті, самотність… Чимало фільмів Берґмана були автобіографічними. Берґман не визнавав спецефектів, а його улюбленим технічним інструментом було світло. Саме з його допомогою режисер виявляв емоції акторів і розкривав найпотаємніші секрети персонажів. Інґмара Берґмана завжди цікавила людина: сильна чи слабка, виняткова чи пересічна. Людське обличчя, разом зі світлом, стає головним кінематографічним інструментом режисера. Берґман безжально препарував людську особистість. Але він же показав, як можна відновити гармонію».

Фото з сайту “Видавництва Старого Лева”

За свідченням критиків, ми живемо у світі «берґманівських стосунків», любимо його фільми «Сьома печатка», «Сунична галявина», «Персона», «Фанні та Олександр», проте мало знаємо відвертого Інґмара, який по-справжньому відкривається у своїх книжках (у великій мірі автобіографічних, написаних на острові за 10 років до смерті).

«Берґмана-письменника я відкрила для себе вже давно … як читачка передусім, а згодом з’явилися плани перекласти його книжки, – каже Софія Волковецька. – Цей легендарний режисер, який знімав – за його ж визначенням – “відносно відверті й безсоромно особисті фільми”, виявився ще й справжнім майстром психологічної прози. Хотілося, щоб українські читачі мали змогу читати його книжки. Також тішить, що переклади Берґмана виходять у рік, коли відзначають його столітній ювілей, – і це чудова можливість долучитися до святкувань, що відбуваються не тільки у Швеції, а й у різних куточках світу». 

Літературний спадок Берґмана вражає не тільки обсягом, а й якістю, тож автор заслужено здобуває все більшу увагу. Столітній ювілей Інґмара Берґмана (14 липня 2018 року) — це чудова нагода знову зануритися у творчість режисера, який ще за життя став легендою.

Інґмар Берґман — відомий шведський режисер театру та кіно, сценарист, письменник. Одна із ключових постатей авторського кіно. Народився 1918 року в Уппсалі, Швеція. Закінчив Стокгольмський університет, де вивчав літературу та мистецтво. Починав як театральний режисер, був директором Королівського драматичного театру в Стокгольмі, а також театру в Мюнхені.

Створив власний упізнаваний і неповторний кінематографічний світ: зняв близько 60 художніх і документальних фільмів, зрежисерував понад півтори сотні театральних постановок. Був майстерним письменником і драматургом — до більшості своїх фільмів він сам писав сценарії. Три з його фільмів здобули премію «Оскар». Мешкав на острові Форьо серед Балтійського моря, мав п’ять дружин й дев’ять дітей.

Джерело: Видавництво Старого Лева

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики