Валіза-вокзал-резиденція

Можна сказати, що мистецькі резиденції існують ще від античних часів. Коли багатий меценат (або й сам Меценат) збирав навколо себе талановитих сучасників, пропонуючи їм житло, харчування та відносну свободу творчості, він брав на себе роль організатора мистецької резиденції. Монархи епохи Просвітництва, запрошуючи до себе філософів, науковців та митців мешкати поруч з ними в палаці, також фундували мистецькі резиденції. На сьогодні резиденцій безліч, вони не тільки пропонують затишне місце для роботи над черговим текстом/арт-проектом, а й стають простором зустрічі митців із різних куточків світу. Так народжуються блискучі романи і неочікувані колаборації, а головне – триває діалог між різними національними культурами. «ЛітАкцент» пропонує увазі читачів п’ять дуже різних письменницьких резиденцій, на які варто звернути увагу просто зараз. Звісно, ми не претендуємо на жодну вичерпність, однак із чогось треба ж починати, правда?

Читайте також: Катерина Рудик. «Комфортабельний монастир» для письменників: історія та традиції літературних резиденцій

Найвідоміша. Міжнародна письменницька резиденція Омі, Ледіґ-Гаус

Сайт резиденції – тут.

Арт-резиденція Омі, названа на честь селища Омі в долині річки Гудзон, розташована лише за 2.5 години їзди від Нью-Йорка, неподалік міста Ґент. Двічі на рік, восени та навесні, Ледіґ-Гаус приймає в себе авторів та перекладачів. На трьохстах акрах резиденції побудовано сучасні будівлі з письменницькими студіями, а поруч виплекано фруктові сади і навіть створено парк скульптур. Громадським простором обрали старовинний будинок фермера, де також розташовані кухня та бібліотека. На території є басейн, велосипеди, комп’ютери та, звісно, wi-fi. Обираючи резидентів, організатори зважають насамперед на можливий культурний обмін та діалог між різними національними літературами. В українців зараз непогані шанси: судячи зі списків попередніх років, представники Арт-Омі приділяють чимало уваги minor literatures або письменникам на межі кількох культурних традицій. Серед попередніх резидентів помічені вихідці з Каталонії, Колумбії, Хорватії, Болівії, Нігерії, Тибету, Сирії, Таїланду, Замбії, Литви, Польщі. А ще – Дмитро Гавриш (Швейцарія/Україна), Василь Лозинський (Україна), Ірена Забитко (США/Україна), Єлена Ахтирська (США/Україна) та багато інших. І, звичайно, варто згадати, що «Музей покинутих секретів» Забужко частково писала в Ледіґ-Гаусі.

Гості резиденції можуть лишитися на період від одного тижня до двох місяців. Як правило, одночасно в резиденції мешкає десять авторів, які вдень пишуть, а ввечері збираються заради розмови, дискусії, зустрічей з нью-йоркськими редакторами, агентами та авторами. Ще одна велика перевага даної резиденції – міцні контакти з представниками видавничого бізнесу, які відвідують авторів просто в Ледіґ-Гаусі.

Претендувати на місце можуть автори як художніх, так і науково-популярних текстів, особливо цікавить організаторів «національний бекграунд» майбутніх творів. Серед відомих резидентів варто згадати індійську письменницю Кіран Десаї, що нині проживає в США. Її роман «Спадок втрати» («The Inheritance of Loss») здобув і Букерівську премію 2006 року, і безумовне визнання критиків, зокрема премію Національної спільноти книжкових критиків. Також у резиденції працювали македонець Гоце Смілевський, чий текст «Сестра Фройда» («Freud’s Sister») отримала Премію Європейського Союзу з літератури (2003). Краєвидом гір Катскілл милувався і Александар Хемон, американський письменник боснійського походження, чиї тексти друкували такі видання, як «The New Yorker», «Esquire», «The Paris Review», «Granta». Працював тут і Джеймс Ганнаем, його роман «Вишукана їжа» («Delicious Foods») здобув американську літературну премію ПЕН/Фолкнер.

Цікавим є ще один формат, запропонований Арт-Омі: щолистопада чотирьох англомовних перекладачів запрошують попрацювати разом з авторами, чиї тексти, фільми, сценарії вони перекладають. На думку організаторів, такий формат сприяє культурному обміну та зміцнює письменницько-перекладацьке ком’юніті. Що ж, важко не погодитися.

Що пропонують. Резиденція оплачує проживання, харчування, однак не поїздку в сам Ледіґ-Гаус. Тож авіаквитки доведеться купувати власним коштом.

Що вимагають. Слід заповнити заявку і написати лист, зазначивши бажані дати перебування. Надіслати окремий лист з описом попередніх публікацій і п’ятдесят сторінок художнього тексту (мовою оригіналу). Також обов’язковим є опис проекту, над яким автор працюватиме в резиденції (обсяг – одна сторінка). Важливо надати лист-рекомендацію від колеги, вчителя або літературного агента. Докладніше – ось тут.

Найближчі можливі дати перебування. 22 березня 2019 – 31 травня 2019

Дедлайни подачі заявок. 15 жовтня

Найстаровинніша. Резиденція Чивітелла-Раньєрі

Сайт резиденції – тут.

Палац Чивітелли-Раньєрі, один з найкраще збережених палаців в Умбрії, розташований неподалік від містечка Умбертіди. На гербі у внутрішньому дворику можна побачити герб сім’ї Раньєрі і дату – 1519 рік. Втім, окремі ділянки комплексу датують аж ХІІ століттям. Вже у XVI столітті палац став місцем зберігання великої мистецької колекції та зустрічі митців. Переживши папську державу та буремне ХХ століття, коли приміщення використовували навіть як склади, у 1995 році Раньєрі завдяки зусиллям меценатки Урсули Корнінґ перетворився на одну з найгарніших мистецьких резиденцій в світі.

Навколо замку ростуть неймовірної краси сади, куди відкритий доступ для гостей резиденції – художників, музикантів, письменників, фотографів, музейних кураторів. Це місце найбільше нагадує мистецьке об’єднання епохи Відродження: Чивітелла-Раньєрі – не суто письменницька резиденція, ба більше – авторів тут меншість. Однак саме крос-культурність і має, на думку дирекції, породити, бажану синестизію та дати імпульс всім учасникам полілогу. Серед понад 800 колишніх стипендіатів – митці з Нігерії, Мальти, Туреччини, Ірану, Бразилії, Лівану, Нікарагуа і навіть один українець – режисер-документаліст Олексій Радинський.

12-14 митців та двоє гостей директора резиденції мешкають на одній території впродовж шести тижнів (сесії тривають з квітня по листопад), займаючись творчістю у власних студіях та зустрічаючись у будинку директора Дани Прескотт. Серед знаних авторів резиденцію вже відвідали ірландець Майк МакКормак, американський поет Біллі Коллінс і актор та драматург Воллес Шон.

Що пропонують. Резиденція оплачує проживання, харчування, переліт в Рим та переїзд в Чивітеллу-Раньєрі, а також всі витрати під час перебування в резиденції.

Що вимагають. Податися самостійно на резиденцію неможливо. Організатори дізнаються імена потенційних резидентів від мережі митців та кураторів, з якими співпрацюють. За словами організаторів, ця мережа поступово розширюється та активізує роботу в країнах, що розвиваються. Тож шанс для українського митця потрапити в палац Раньєрі – бути знаним у мистецькому середовищі. Докладніше – ось тут.

Найближчі можливі дати перебування. Третя мистецька сесія закінчується 17-го вересня, тож найближчим часом можна чекати оголошення дат четвертого заїзду в резиденцію.

Дедлайни подачі заявок. Відсутні.

Наймасовіша. Фундація Больяско

Сайт резиденції – тут.

Ще одна чудова італійська резиденція в нашому списку розташована у рибацькому селищі Больяско неподалік від Генуї. Щороку мистецька резиденція приймає близько 50 художників, хореографів, акторів, архітекторів, музикантів і, звісно, письменників – всі вони живуть і створюють власні проекти у Лігурійському навчальному центрі. За 22 роки існування резиденція прийняла понад 950 митців з 58 країн. Фокус періоду 2018-2019 років – культурне розмаїття у всіх його проявах, тому організатори особливо зацікавлені у резидентах з менш відомих або екзотичних країн. Мета проекту – стимулювання естетичного обміну та збагачення загального культурного ландшафту у світі, тож від учасників чекають активних колаборацій та створення не лише індивідуальних, а й групових проектів. Цікаво, що Фундація Больяско також активно співпрацює з іншими мистецькими фондами: Фондом Баришнікова, що підтримує музикантів, танцівників і акторів, фондом «Van Cleef & Arpels», що має стипендії для хореографів та поетів, фондом Артура та Еліс Адамсів, який підтримує американських письменників. Всі ці партнерства дозволяють розширити програму та підвищити стипендії для окремих резидентів.

Що пропонують. Резиденція оплачує проживання, харчування, а також безкоштовний вхід у музеї та бібліотеки Генуї. Учасник отримує не лише власну кімнату, а й кабінет для роботи і всі необхідні матеріали. Цікаво, що резиденція дозволяє взяти із собою партнера/партнерку, однак за його/її перебування слід доплатити $25 щодобово. Квитки на місце всі учасники оплачують самотужки.

Що вимагають. Потенційний резидент має подати заявку, три рекомендаційні листи, CV (до 3 сторінок), опис проекту, над яким резидент працюватиме (обсяг – 1 сторінка), три приклади робіт, оприлюднених впродовж останніх 5 років, $30 внеску. Після закінчення перебування резидент має представити результати своєї роботи в резиденції (текст, творчий проект). Докладніше – ось тут.

Найближчі можливі дати перебування. Осінь 2019-го.

Дедлайни подачі заявок. До 15 січня 2019-го на осінню резиденцію і до 16 квітня 2019-го на наступну весняну резиденцію.

Найоригінальніша. Резиденція Джека Керуака

Сайт резиденції – тут.

В районі Колледж-Парк міста Орландо (Флорида) стоїть невеликий, але дуже затишний і світлий будинок. Саме там у 1957-1958 році мешкав і писав своїх «Волоцюг Дхарми» один з головних представників біт-покоління. Звичайно, йдеться про Джека Керуака. Цікаво, що про історичну цінність споруди дізналися лише у 1996 році завдяки репортеру NBC Бобу Кілінґу, який, своєю чергою, почув про будинок від Джона Сампаса, зятя Керуака. Після появи статті Кілінґа у виданні «Орландський вартовий» у березні 1997-го, з ним сконтактувала некомерційна організація, яка запропонувала відреставрувати дім і влаштувати там літературну резиденцію. «Проект Керуака» в Орландо об’єднав низку меценатів, ріелтерів та митців. А завдяки активному висвітленню в пресі до проекту долучився президент «Cole National» і великий прихильник Керуака Джеффрі Коул, який і дав необхідну суму для купівлі та відновлення споруди. У 2013 дім було внесено до Національного реєстру історичних цінностей США.

Активну роботу резиденція почала у 2000 році і на сьогодні прийняла вже понад 60 авторів з різних куточків світу. Щороку «Проект Керуака» проводить чотири письменницькі сесії, кожна з яких триває понад сім тижнів (якщо точно, сім тижнів і три дні). Резиденти мешкають у будинку і працюють над власним текстом, а також час від часу беруть участь у зустрічах з іншими авторами та видавцями і місцевих літературних подіях. Оскільки будинок невеликий, щосезону він приймає лише одного резидента, тож до цієї програми варто уважно придивитися насамперед інтровертам та людям, які потребують абсолютного спокою під час написання текстів.

Що пропонують. Резиденція оплачує проживання та харчування авторів (до 1000 доларів на місяць), однак квитки доведеться купувати за власний рахунок.

Що вимагають. Подати заявку, обов’язково вказавши тип тексту, над яким ви плануєте працювати в резиденції (поезія, драма, сценарій, художній текст, короткий художній текст, нон-фікшн). Крім того, слід подати десятисторінковий уривок вашого тексту відповідного типу (12 шрифт, Times New Roman, інтервал 1.5) і плату за участь у відборі – $30 за кожну категорію. Подаватися можна одразу в кількох категоріях, втім, заявку доведеться заповнити на кожну з них і, відповідно, заплатити по $30. Докладніше – ось тут.

Найближчі можливі дати перебування. 1 грудня 2018-21 лютого 2019. Однак на період 2018-2019 років всі заявки вже було відібрано, тож варто зачекати першого січня 2019 року, коли буде відкрито прийняття заявок на період 2019-2020 років.

Дедлайни подачі заявок. Заявки на 2019-2020 рік прийматимуть від січня 2019 до квітня 2019. У заявці важливо вказати, на яку саме резиденцію (осінню, зимову, весняну чи літню) подається автор.

Наша. «Карпатська літературна резиденція»

Сайт резиденції – тут.

Для тих, хто не хоче їхати за межі України або має проблеми із написанням мотиваційних листів англійською мовою, є Карпатська резиденція на базі «Таор». Нові дерев’яні будинки та кілька великих затишних корпусів, а ще – басейн, спа-зона, баня та чани, ранкова йога, а головне – неймовірної краси краєвиди. Ще на «Таорі» непогана кухня (перевірено автором), тож, гедоністи, welcome. Гостинністю резиденції вже скористалися такі письменники/ці, як Галина Крук, Юрій Винничук, Лариса Денисенко, Богдан Коломійчук, Олександр Ірванець, журналістки Олеся Яремчук і Тетяна Терен, перекладачка Юлія Джугастрянська – і це навіть не половина гостей «Таора». Вдень автори працюють над власними проектами, а ввечері беруть участь у читаннях та культурних заходах та обговореннях. На жаль, після закриття «Станіславського феномену» і припинення роботи резиденції «Meridian Czernowitz» «Карпатська літературна резиденція» лишилася єдиною активною резиденцією в Україні.

Що пропонують. Резиденція оплачує проживання, харчування і компенсує дорогу до «Таора».

Що вимагають. Подати проект, над яким учасник хотів би працювати в «Таорі» (не менше 3000 знаків), на електронну пошту carpathian.residency@gmail.com. Спеціальне журі відбере найцікавіші заявки, причому минулого разу особливу увагу приділяли «карпатському колориту» в тексті.

Найближчі можливі дати перебування. Поки дати не відомі, але взимку «Таор» також приймає авторів, тож чекаймо. Також варто підписати на фейсбук-сторінку резиденції, всі новини з’являються саме там.

Дедлайни подачі заявок. На цей рік вже минули, однак невдовзі, сподіваюся, має бути оголошення про резиденції наступного року.