Як Кафка після смерті «процес» спровокував

Франц Кафка з нареченою Феліцітас Бавер, 1910-і роки. @Getty Images

Британський критик Тім Адамс оглядає книгу Бенджаміна Балінта про долю рукописної спадщини Франца Кафки.

Як відомо Кафка, передбачаючи власну неминучу смерть від туберкульозу, 1924 року просив друга Макса Брода знищити власні рукописи: «…всі ці речі без винятків мають бути спалені, я прошу тебе зробити це якомога швидше», – зазначав Кафка.

Брод, словами Адамса, лишився вірний письму, а не письменнику. Передбачаючи, що якби Кафка справді хотів знищити власні нотатки, він би це зробив раніше. 1939 втікаючи від нацистів, Брод – який був сіоністом – перебрався до Єрусалиму, де займався впорядкуванням і коментуванням розрізнених нотаток, зокрема, неоприлюдненого листування Кафки зі своєю нареченою Феліцітас Бавер, зв’язок із якою мав вплив на його творчість. Судова тяганина розпочалася щойно після смерті розпорядника у 1968 році й тривала мало не до наших днів.

Макс Брод, здається, мав намір передати архів Кафки до Національної бібліотеки Ізраїлю, однак його секретарка Естер Гофе, що стала розпорядницею паперів, продала частину з них на аукціоні. Їх викупив Німецький літературний архів у Марбаху за 1 млн. фунтів стерлінгів. Ізраїль оскаржив транзакцію. Так розпочалася німецько-ізраїльська судова тяганина, до якої додалося ще й те, що після смерті Естер Гофе у 2007 році, дві її доньки Єва та Рут окремо заявили про свої права на решту рукописної спадщини Кафки. Єва Гофе померла в серпні вже минулого року, невтомно хотіла відсудити права на спадщину у єрусалимського архіву, однак вперше програла у 2012, також були відхилені у подальші роки її апеляції. Балінт подає яскравий опис цього «процесу».

Джерело: The Guardian

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики