Ерік Гобсбаум міг стати письменником, а не істориком?

@Wesley/Keystone/Getty Images

У Британії видали біографічну книгу «Життя в історії» про всесвітньовідомого історика Еріка Гобсбаума – випускник Кембриджу, професор Лондонського університету, контроверсійна фігура для британської історіографії. Він досліджував модерні суспільства у контексті капіталізму, націоналізму та революційних рухів з опорою на марксистську методологію. Найбільш відомий завдяки концепції «винайденої традиції». Водночас, його праці піддавалися критиці за схематизм та політичну тенденційність.

Історик Річард Еванс концентрується на чинниках формування світогляду Гобсбаума та його «внутрішньому житті». Він виносить на задній план те, що раніше називалося марксизмом-ленінізмом і осмислює становлення вченого в контексті суспільного контексту: народження у напівколоніальному Єгипті, юність у Німеччині та Австрії часів зміцнення нацизму.

На думку Еванса, саме цей досвід сформував його ліві симпатії, водночас із установкою до широких прогресивних альянсів і проти сектантської ексклюзивності комуністів. Пізніше він навіть еволюціонував у прихильника нових лейбористів-блеристів.

Попри твердження Гобсбаума про бажання стати істориком у 16, Еванс не знайшов цьому документальних доказів, натомість показав сильне зацікавлення юним Гобсбаумом художньою літературою, особливо німецькою та французькою. Він віднайшов нотатки з його художніми записами: деякі вдалі та емоційно сильні фрагменти.

Доступ до щоденникових записів відкрив й іншу, менш привабливу сторону історика: Гобсбаум виправдовував пакт Молотова-Ріббентропа та радянську інтервенцію проти Фінляндії як «захисну», а також шкодував, що селянство та католицька церква продовжують існувати у ХХ ст..

Джерело: The Guardian

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики