Оцінювати і пропагувати якісну літературу: чеська премія Magnesia Litera 2019 і основні літературні тенденції минулих років


Чеська літературна премія Magnesia Litera – найбільша медіальна премія галузі – цього року буде вручена у вісімнадцятий раз. Із початку 2000-х вона зросла і зміцніла у своїй престижності та значущості, наразі можна сказати, що саме ті автори, які отримують або номіновані на цю премію, відображають певні тенденції чеського літературного життя за попередній рік.

Варто зауважити, що премія має і зворотній ефект, формуючи певну читацьку парадигму. Кілька прикладів із минулого року. Книгою року стала нехудожня публікація журналіста та головного редактора часопису «Респект» Еріка Табери «Покинуте суспільство. Чеський шлях від Масарика до Бабіша». Книга розповідає в діахронному та міжнародному контексті про чеських популістів, порушує питання довіри та впливовості сучасних медіа й дезінформації. Вона стала однією з найпродаваніших чеських книг минулого року (розійшлося понад 45 тисяч екземплярів), до того ж бестселером вона була ще до присудження премії. І це не дивно – увага до сучасної політики, її критика та захист, розподіл суспільства на групи на основі того, якими джерелами інформації така група користується, боротьба із брехливими, неповними й маніпулятивними повідомленнями наразі притаманні широкому спектру чеських читачів. Поряд із темами міграції та екологічних змін (2017 рік приніс перемогу книгам Бʼянки Беллової «Озеро» та Марека Шинделки «Втома матеріалу») ці теми дуже зактуалізовані й обговорювані. Це підтверджує і перемога минулого року в номінації «Проза» роману Йозефа Панека «Кохання у часи глобальних кліматичних змін» – роману про любов, глобалізм, ксенофобію та великі зміни клімату. До отримання нагороди було продано лише 400 примірників книги, після – понад 3000.

Ролик на книгу Еріка Табери:

Яким Magnesia Litera бачить минулий літературний рік? Насамперед дуже продуктивним – загалом було подано 412 заявок від видавців та інших суб’єктів книжкового світу. До номінацій врешті потрапили такі.

Найбільше заявок і номінантів, та й мабуть, найпильніша увага прикута до номінації ПРОЗА. Доволі часто – хоч і далеко не завжди саме із цієї номінації вилущується також переможець книги року. Так було із романами Беллової (2017), Годрової (2016, «Звивисті речення»), Райнера (2015, «Поет. Роман про Івана Блатного»), Гаїчека (2013, «Риб’яча кров»), Айваза (2012 «Люксембурзький сад») тощо тощо. Романи владнуть літературним світом, проте цього року з шести номінантів на прозу їх тільки чотири, решта – оповідання. Поки що важко сказати, чи вдасться зламати тенденцію до великої форми (востаннє оповідання перемагали у 2012, Марек Шинделка «Лишіться з нами»), але збірки оповідань «Бик Хемінгуея» Міхала Шанди та «Елвіс із Залужі» Їржі Камени заслуговують на увагу. Перша прямо, друга більш приховано експериментують із кордонами самого жанру, вступаючи в інтертекстуальний діалог зі своїми попередниками (що видно із назв також). Шанда був би неможливий без Грабала, Камен без Гашека. Продовжуючи традицію, що є візитівкою чеської прози – розповіді, гумор, розмовна мова, філософствування за кухлем пива – вони заразом ідуть далі. Можливо, до премії.

«Бик Хемінгуея»

Так само синтезує жанри і роман «Носоріг» Петра Станчіка, який уже був лауреатом премії у 2015 із романом «Млин для мумій», який у анотації охарактеризований як містичний гастрономічно-порнографічний трилер. Новий роман теж бере за основу гострий детективний сюжет, додає до нього наукової фантастики та містики. Усі найпопулярніші жанри, які тільки можна собі уявити, цілком можуть претендувати на спільну перемогу.

Ще три номіновані романи «У шафі» Терези Семотамової, «Теорія дивності» Павли Горакової та «Годинник з олова» Радки Денемаркової написані жінками. Можливо, не варто було би це підкреслювати, якби не полеміка, яка розгорілася довкола деяких із цих книг у рецензіях та оглядах. Наприклад, рецензія Петра А. Білека на роман Терези Семотамової починається так: «Той, хто вже довший час слідкує за сучасною чеською прозою, ймовірно, помітив, що в ній нагромаджуються дивні жінки. Чи пов’язано це «тільки» з тим фактом, що їх авторки – переважно жінки, Анна Болава, Петра Гулова, Луція Фаулерова, Вікторія Ганішова? Це вияв фемінізму навиворіт? Чи невротичні персонажі – результат доби, коли здається, що все розвалюється, і йдеться про такий собі соціологічний коментар? Чи це продукт покоління, у якому виявляється протест сучасного суспільства проти встановлення цінностей? Чи це просто вибір простішого шляху, бо про дивну людину розповідати простіше?». Ці питання, звісно, лишаються без однієї точної відповіді, але змушують замислитися над явищами, з якими чеське суспільство вже стикається і які пов’язані із надмірною індивідуалізацією, загостреністю на власній проблемності та всепоглинаючою себерефлексією. Так, головна героїня роману Горакової – сучасна інтелектуалка з «Інституту міжпредметних студій людини» (!!!), що відкидаючи суспільні конвенції, «вирушає назустріч свободі». При чому роман написаний у синтетичному жанрі з основою в т. зв. soft sci-fi, де людські переживання і псевдотеорії для їхнього пояснення творять основу сюжету.

«У шафі»

На цьому тлі лише до певної міри вирізняється роман Денемаркової, який має виразний політичний характер. Він розповідає про Китай, систему життя в ньому, яка нівелює особистість, на противагу європейським індивідуальним цінностям, які мають не лише свої переваги, а й низку недоліків, і ведуть до кризи. Здається, що жіноча проза минулого року порушила болючу проблему співвідношення індивідуального/колективного, свободи/кордонів, права/відповідальності.

У номінації ПОЕЗІЯ жіночих імен немає, як немає і жодного дебютанта. Мабуть, ситуацію в чеській поезії наразі можна порівняти з українською – є кілька імен, що вже закріпилися, засвітилися, і наразі продовжують творити у сталому, доброму, але передбачуваному стилі. Це стосується насамперед Івана Верніша, який номінований за книгу «Пернамбуку», та Петра Борковця із книгою «Гербарій до чогось гіршого». Обоє авторів дуже своєрідні і неповторні, безперечно, є чудовими поетами. Каміл Боушка – третій номінант із книгою поезій у прозі «Інвентар», належить до молодшої генерації.

Іван Верніш
Сержант, що помирає у галицькому лазареті
(вільний переспів Віктора Хадвіґера)
У холерних бараках
Ірена, маленька сестра.
Каравела вечора гойдається,
повна квітів, барвиста.
Більшає трун. Вихор. Вир.
Залазьте! Смерть. І труба.
Із висоти могил офіцер
про честь і славу співа.
За вершинами білий
Львів. Веселі місця.
Літають автомобілі.
Кров на стіни бризка.
Нога на шмаття,
чик, без наркозу. Ах янголе,
рожева сестро, будь
милостива до мертвих!

Номінація ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ демонструє інтерес і до проблем сучасності (у книзі «Прашина» дія відбувається у паралельній Празі, де немає електроенергії та інтернету), й до історії, як-от у книзі «1918, або Як я забив гол через всю Чехословаччину». Остання може бути цікавою зокрема українським читачам, адже поєднує індивідуальну історію хлопчика з історію сторічної давнини, першими роками існування Чехословаччини, події в ній відбуваються не лише у Празі чи Брно, а й в Ужгороді – адже Підкарпатська Русь щойно увійшла до складу нової держави. Третій номінант «Таємниця Галькової гори» – пригодницький роман для дітей старшого віку.

«1918…»

Доволі цікава номінація НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, яка свідчить здебільшого про інтерес широкого спектру читачів до окремих наукових і науково-популярних видань. Цього року в номінації є книга колективу паразитологів про різноманіття життя на нашій планеті («Про паразитів і людей»), історична книга про сплеск насилля під час і особливо після Першої світової війни, написана на основі архівних матеріалів із території колишньої Австро-Угорщини («Шляхи з апокаліпсису. Фізичне насилля при падінні і оновленні Центральної Європи 1914-1922»), а також книга Мартіна С. Путни, відомого своїми розлогими розвідками щодо історії та сучасності Центральної Європи, зокрема і України, цього разу про історію культури («Нариси культурної історії Центральної Європи»). У цій категорії домінує тема Центральної Європи та осмислення її (не)давнього минулого, що цілком пов’язано із самоідентифікацією чехів.

У номінації ПУБЛІЦИСТИКА, натомість, переважають спроби осмислити більш широкий контекст сучасного життя. Серед представлених тут книг – воєнна репортажистика від Якуба Санто («За завісою війни. Журналіст не лише на Близькому Сході»), економічно-політично-суспільні нотатки від Томаша Седлачека за період 2008-2018 років («Друга деривація жаги»), а також книга, що прямо аналізує контекст чеської історії у 20 столітті «Центральна Європа – наче птах, очима обернений дозаду» Жака Рупніка. Потреба добре описати себе у координатах часу і простору залишається доволі актуальною. Можливо, на відміну від українських авторів, чехи мало описують самі себе тут і зараз, зате багато дивляться на контекст і його значення.

Окрема номінація ВИДАВНИЧЕ ДОСЯГНЕННЯ відзначає не лише гарні книги, а й ті, які потребували великих зусиль редакторів чи упорядників. Тут представлено сім томів коментованого видання Богуміла Грабала, енциклопедичне видання «Чеський літературний самвидав», а також видання «Пунтя. Забутий герой чеського коміксу», що складається з двох частин – факсимільних видань коміксів 1930-40-х років та їх наукового коментаря.

Книги молодих авторів-початківців представлені в номінації ВІДКРИТТЯ РОКУ, що має підзаголовок DILIA – найбільшої чеської агентури з прав на літературні, театральні та аудіовізуальні твори. Тексти, представлені у цій номінації, надзвичайно різноманітні. Це і біографічна монографія про визначного чеського кінорежисера Франтішека Влачіла від Петра Ґайдошика, і роман про пізнання чужої культури «Прокинуся на Шібуї» Анни Чіми, і поетичний дебют «Феррарі в джунглях» Штєпана Гобзи.

Прокинуся на Шібуї

У номінації ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА позмагаються перекладачі норвежця Мортена Стрьокснеса, угорця Віктора Горвата та кореянки Ган Канг. Книга угорського автора вийшла у видавництві «Вітряки», яке останнім часом видає також багато української літератури (Софія Андрухович, Таня Малярчук, Олесь Ульяненко) та проводить Місяць авторських читань, зокрема і у Львові. На жаль, перекладів з української у номінації поки що не було.

У зазначених номінаціях переможця визначають п’ятичленні колективи журі. Натомість долю винагороди БЛОГ РОКУ та ПРЕМІЯ ЧИТАЧІВ вирішують усі зацікавлені шляхом прямого голосування, КНИГУ РОКУ обирає широка фахова спільнота. У номінації БЛОГ РОКУ є шість претендентів – блог журналіста та музичного критика Їржі Черного; «Нотатник алкоголічки» про боротьбу із хворобою; сторінка kechlibar.net із коментарями до світових подій; блог, що дивовижним чином поєднує літературу і футбол; гумористичний нотатник анонімної дружини кінокритика; політично-сатиричний блог strach.cz. Тематика і стиль текстів дуже відрізняються, але саме наявність цієї номінації виводить Magnesia Litera за обмеження суто книжкової премії та демонструє можливості сучасних літературних інтернет форматів. Премія читачів фактично не обмежена у виборі своїх претендентів. Голосувати можна і через інтернет, і за допомогою карток, розміщених у книгарнях, бібліотеках, школах і кафе, обираючи між оригінальними чеськими виданнями.

Помітні в номінаціях і видавничі тенденції, лідерами галузі доволі стабільно є видавництва Argo (загалом 5 номінацій), Druhé město, Host, Fra, Paseka, Academia (по дві номінації). Та не можна сказати, що це є визначальним, адже серед номінантів є і спеціалізовані (Camera obscura), прив’язані до друкарень (Paper Jam) чи відносно молоді видавництва (65. pole).

Мета конкурсу зазначена у його лого – «оцінюємо та пропагуємо якісну літературу». Саме пропагація є важливою частиною Magnesia Litera. З номінантами будуть зняті ролики для популяризації книг та відбудеться кілька публічних читань. Церемонію нагородження 7 квітня транслюватимуть на Чеському телебаченні у прайм-тайм, а наліпки «Переможець Magnesia Litera» з’являється на книгах незабаром після неї. Уже зараз на одному із найбільших інтернет-магазинів книг kosmas.cz номінанти позначені окремо.

Не всі номінанти переможуть, не всі книги лишаться в каноні. Але, як показує досвід попередніх років, візитівкою сучасного літпроцесу Чехії ця премія, безперечно, є.

Ірина Забіяка

Забіяка Ірина (1986), кандидат філологічних наук, літературознавець, перекладач із чеської. Працює в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Основні наукові інтереси: сучасна чеська та українська літератури, компаративістика, переклад.