Гід по Книжковому Арсеналу: книжкові новинки, на які варто звернути увагу

Традиційний гід по Книжковому Арсеналу пропонує огляд “дорослих” книжок (майже 50 назв), на які особливо варто звернути увагу. Звісно, порадник у жодному разі не повний і вичерпний, тому всі охочі можуть додавати інформацію про книжкові новинки в коментарях.

Поїхали!)

АССА

Патрік Несс. Ходячий хаос. Ніж, якого не відпустиш. Книга 1

Тодд Г’юїтт — єдиний хлопчик у Прентісстауні, де живуть лише чоловіки. За місяць йому виповниться тринадцять і, за місцевими законами, він теж стане справжнім чоловіком. Усі прентісстаунці з нетерпінням чекають на його день народження. Тодд знає про це, бо чує думки інших, а вони чують його. Загадковий вірус Шуму багато років тому заразив чоловіків та тварин Прентісстауна і знищив усіх жінок. Принаймні так завжди казали Тодду дорослі й так вважав він сам, поки не зустрів її — страхітливу, всепоглинаючу, цілковиту тишу… І тепер, щоби уникнути долі, приготованої йому Прентісстауном, хлопець мусить тікати у світ, якого не мало існувати, з людиною, якої не мало бути…

Астролябія

Джеффрі Чосер. Кентерберійські оповіді. Частина І (переклад Максима Стріхи)

Перший український переклад шедевра класика англійської літератури Джеффрі Чосера (бл. 1343–1400). Це збірка історій, які розповідають одне одному прочани, що вирішили піти на прощу до гробниці святого Томи Бекета в Кентербері. Серед оповідачів — представники майже всіх верств тогочасного англійського суспільства, а їхні розповіді, вельми різноманітні за тематикою, влучно відображають триб їхнього життя. Це своєрідна енциклопедія життя середньовічного суспільства. Окрім блискучої неповторної іронії, властивої стилю цього шедевра, для нього характерні жвавість, нескінченна доброта, безмежна довіра до людей і надзвичайне уміння захоплюватися навіть жахливими рисами, які часом демонструють його герої. Книга проілюстрована фрагментами Еллесмерівського манускрипту 1410 року.

Вавилонська бібліотека

Олег Криштопа. Братство: документальний роман за матеріалами слідчої справи Кирило-Мефодіївського братства 

Документальний роман, побудований на основі матеріалів слідчої справи Украйно-Слов’янського (Кирило-Мефодіївського) товариства: протоколів допитів, очних ставок, зізнань, доносів та донесень. У книзі оживають братчики, молоді люди, що несподівано опинилися в руках політичної поліції й по-різному пройшли випробування: вічно роздвоєний у всьому Пантелеймон Куліш, боязкий інтелектуал Микола Костомаров, невільник честі Микола Гулак та іронічний Тарас Шевченко.

Тут оживають і герої з потойбіччя: керівник Третього відділу граф Орлов, шеф жандармів Дубельт, київські губернатори Фундуклей та Бібіков, цар Микола І.

Якщо прочитати історію ще раз й уважно, то в ній проступає відомий біблійний сюжет: з Юдою і тридцятьма срібняками, Петром, який тричі відрікся, Пилатом, що вмиває руки, та Месією.

 

Видавництво Старого Лева

Костянтин Москалець. Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстика

Костянтин Москалець як літературний критик пише нешаблонно, без усталених штампів і заяложених тверджень. Він уміє оприявнити перед читачем вразливість ліричного «я» Василя Герасим’юка, живу легенду «вісімдесятників» — Ігоря Римарука, постать інтелектуала й ерудита Олега Лишеги, поетичну філософію, плач і сповідь Григорія Чубая… Ці статті хочеться перечитувати знову й знову, відкриваючи щоразу нові грані у творчості знаних авторів, і водночас — дивуватися глибоким висновкам та естетиці слова Костянтина Москальця.

Есеї, вміщені у цій книжці, — про вміння жити тут-і-тепер, шукати, віднаходити й усвідомлювати себе, плекати власну неперервність і, попри плинність часу, цінувати кожну мить буття.

 

 

Костянтин Москалець. Зірка на ім’я Марія. Вибрана проза

 

Книжка Костянтина Москальця, до якої увійшли прозові твори та щоденник «Келія Чайної Троянди», — насамперед про самість та особливу справжність, яку так легко втратити в сучасному світі. Це інтелектуальне й дуже особисте письмо, яке спонукає по-іншому відчути світ — із запахом дощу впереміш із тліном на фотографіях; зі смаком яблук, налитих світлом і соком; зі світлою і чистою, наче радість, черешнею; з глибинним самоусвідомленням, навіть якщо для цього необхідною умовою (а радше потребою) є самотність. Ця книжка — про творчу взаємодію людини з природою та водночас осмислення людської природи і про те, як важливо «проростати з себе, над собою, сміливо і безстрашно, і радісно летіти в найяснішу темряву, постійно збуваючись, безперервно стаючи собою…»

 

 

Ukraїner. Країна зсередини

 

«Ukraїner. Країна зсередини» — ​книга за мотивами першого кола масштабної експедиції Украї­ною, яка тривала з літа 2016-го до зими 2018-го року й охопила всі історичні регіони — ​від Слобожанщини до Поділля, від Волині до Таврії. У книзі зібрано найяскравіші моменти з манд­рівок унікальними куточками країни: історії людей та місць, що надихають, зворушують і дивують, а також вражаючі фото, які показують Україну справжньою, несподіваною, цікавою та автентичною. Ініціатор проекту — Богдан Логвиненко.

 

 

Кримський інжир / Упор. Алім Алієв, Анастасія Левкова

Крим — це особливий край, омитий морем та зігрітий сонцем, і здається, що навіть вітер, який не знає кордонів, тут віє по-іншому. Це земля кримськотатарського народу, який, попри всі історичні та політичні реалії, намагається зберегти свою мову, культуру, релігію, світоглядні принципи, творити свою літературу. Ця книжка об’єднала найкращі твори учасників першого українсько-кримськотатарського літературного конкурсу «Кримський інжир», що відбувся 2018 року.

Поезія і проза, переклади українською і кримськотатарською, що увійшли до антології, дуже різні за жанром, стилем і поетикою, проте Крим — це та спільна тема, що їх об’єднує. У кожному творі своя емоційна тональність: біль і глибокий, як море, смуток, але водночас розуміння того, що можна втратити рідний дім, та головне — не втратити власної й національної ідентичності.

Під однією обкладинкою зібрано твори як кримськотатарською, так і українською мовами.

 

Янн Мартел. Високі гори Португалії (переклад Віктора Морозова)

«Високі Гори Португалії» — неймовірний роман канадського письменника, автора книжки «Життя Пі», лауреата Букерівської премії Янна Мартеля. Це історія пошуків власного дому, спокою, сенсу, сповнена відчуття великої та світлої любові та ще більшої втрати, потужної сили віри та безпорадності перед обличчям смерті.

Томас починає ходити навспак і вирушає на пошуки особливого артефакту, що має змінити хід історії та уявлення про релігію. Евзебіу, який проводить найдивніший у своїй практиці патолого­анатомічний розтин, випадає нагода дослідити звʼязок творів Аґати Крісті з Євангеліями. Пітер покидає кар’єру сенатора та їде в далекі й таємничі Високі Гори Португалії разом зі своїм другом — шимпанзе Одо.

Усі три історії пов’язані між собою переплетіннями доль, загадками сімейних історій, знаками і символами. Це книга-квест, книга-­символ, книга-джерело, книга-відкриття.

 

 

Кетіль Бйорнстад. До музики (переклад Наталі Іваничук)

Роман «До музики» норвезького письменника, композитора і піаніста Кетіля Бйорнстада занурює читача у складний і емоційний світ молодих піаністів, які товаришують, конкурують, знемагають під постійним тиском батьків, учителів, критиків і власних амбіцій. Понад усе вони люблять музику, яка стала для них життям, мірилом успіху, спортом, єдиним сенсом.

Головний герой, юний Аксель Віндінґ, живе музикою, своєю грою відсторонюється від почуттів та жалів, які його спіткали, втрати мами і втрати сім’ї, яка розпалася після маминої загибелі. Аксель відчуває, як витоншу­є­ться і вислизає крізь пальці його кохання, як зникають одна за одною дорогі йому речі. Єдине, що залишається хлопцеві, — це музика, яку він хоче підкорити. «До музики» — роман про дорослішання, смерть, кохання і насилля, безпорадність і пристрасть.

 

 

Їzhak

Олена Соболєва. Кримськотатарська кухня

Прочитавши книгу, ви відкриєте для себе багато страв, поширених серед кримських татар на початку ХХ ст. Книга допоможе краще зрозуміти, як змінилася народна кухня внаслідок примусової депортації цього народу в 1944 році.

Науково-популярний текст супроводжений прямою мовою старожилів, що надає йому особливого звучання.

Книга написана дослідницею, яка не один рік вивчає історію та культуру кримськотатарського народу.

 

 

Видавництво

Шон Тен. Прибуття (переклад Лілії Омельяненко)

Це один із найважливіших графічних романів сучасності і вершинних досягнень жанру. №35 у списку 100 найкращих книжок всіх часів за версією Times. Автор – австралійський ілюстратор та письменник, лавреат численних премій, серед яких імені Астрід Ліндґрен, Г’юґо, Локус та володар Оскару-2011 за найкращий анімаційний короткометражний фільм Шон Тен.

Прибуття – історія про імміграцію, яку автор розповідає малюнками без жодних слів, і яка ніби прийшла до нас з давніх забутих часів. Чоловік лишає свою дружину та дитину у збіднілому місті, в пошуках кращих перспектив у невідомій країні по інший бік широкого океану. Це історія боротьби та виживання у світі незбагненного насильства, збурень та надії. Видана 2006 року, книжка зібрала 32 нагороди та премії і тримає перше місце серед найкращих безмовних графічних історій світу за версією Goodreads.

 

Видавництво Анетти Антоненко

Ґустав Торґні Ліндґрен. Пьольса

Мандрівний торговець одягом та місцевий шкільний вчитель, яких звів разом випадок, вирушають на пошуки досконалої пьольси – традиційної шведської страви з подрібненого м’яса та овочів. Події відбуваються наприкінці 1940-х, коли віддалені села на півночі Швеції, знані величезною кількістю рецептів пьольси, потерпають від туберкульозу. Тож ця мандрівка виявляється не звичайним гастрономічним туром, а небезпечною пригодою, у якій кожна скуштована страва може коштувати здоров’я і життя. Та з часом мандрівники розуміють, що це не пьольсу вони шукають насправді…

Ґустав Торґні Ліндґрен (16 червня 1938, Раґґшьо, Вестерботтен — 16 березня 2017, Рімфорса, Естерйотланд) — шведський поет та письменник. Торґні навчався в Умео на вчителя, та працював вчителем до середини 1970-х. Декілька років він брав активну участь в політичній діяльності в складі шведської соціал-демократичної партії. Торґні Ліндґрен дубютував 1965-го року. Та на письменницький прорив довелося чекати до 1982 року, коли вийшов роман “Слід змія на скелі”. Твори Торґні Ліндґрена перекладено більш ніж тридцятьма мовами, він є одним з найбільш міжнародно успішних шведських письменників сучасності. У 1991-му році став членом Шведської Академії.

 

Видавництво Жупанського

Максим Гах. Прогулюючись пустелею

Зовсім різні за сюжетом і концепцією, представлені у збірці оповідання об’єднує завуальоване, нерідко винесене за дужки тексту відчуття екзистенційної тривоги. Воно проступає крізь нашарування життєвих обставин, нагадуючи, що повсякденність – лише декорація, покликана приховати якусь глибинну, основоположну таємницю буття, що готова нам розкритися будь-якої миті. У той час як ми вперто продовжуємо свою подорож пустелею реальності.

Збірка оповідань Максима Гаха є найкращим підтвердженням того, що після тривалого перебування в тіні перекладної літератури нова українська проза все впевненіше заявляє про себе. Регістр звучання оповідань, що увійшли до збірки, найрізноманітніший: від спогадів про втрачену в какофонії дорослого життя музику дитинства до звіту про діяльність компанії, що керує людськими долями, від бредберівських марсіанських хронік у до болю знайомому вітчизняним читачам провінційному антуражі до тибетських демонів смерті на святі першого дзвоника.

Та попри концептуальне й сюжетне різноманіття, є одна тема, яка червоною ниткою проходить через усю збірку – тема переходу від звичного “тут і тепер” до трансцендентного “там”. Саме ця ідея утворює той міцний фундамент, на який, подібно до теракотової вежі з однойменного оповідання, спирається ретельно вибудувана конструкція цієї часом напрочуд затишної, часом сповненої тривоги прози.

Ден Сіммонс. Терор (переклад  Антона Санченка)

Ден Сіммонс написав роман надзвичайної епічної сили у призабутому нині напрямі літератури про героїчне протистояння людини і сліпої, могутньої та жорстокої природи. Хтось знайде тут аналогії з «Мобі Діком» Германа Мелвілла, комусь цей твір нагадає жорсткішу й похмурішу версію оповідань Джека Лондона про північ, проте це будуть лише досить приблизні аналогії, які цілковито розвіюються при першому ж знайомстві з цим романом. У процесі роботи над «Терором» Ден Сіммонс довго та ретельно опрацьовував архіви, у результаті чого під час читання роману виникає відчуття присутності серед героїв реальної експедиції двох кораблів Королівського флоту Великобританії – «Еребуса» і «Терору», які 1845 року покинули рідний порт у пошуках Північно-Західного проходу через Північний Льодовитий океан. Кораблі так і не повернулися, і Сіммонс водночас з детальним описом експедиції подає своє бачення причин її фіаско.

Північ, лютий холод і не менш дошкульний голод, а також смерть від надприродного чогось, яка повсякчас чаїться десь поряд, раз у раз забираючи життя учасників експедиції. На тлі у буквальному сенсі смертельно-прекрасних пейзажів півночі відбувається боротьба з байдужою і жорстокою до людини природою, боротьба з чимось невідомим, чого не можуть спинити ані рушниці, ані найлютіші бурі північної зими, врешті-решт, боротьба одне з одним, адже, як відомо з давніх-давен, людина – найстрашніший і найжорстокіший звір.

Віват

Тетяна Трофименко. #окололітературне

Літературознавство – не це нудно, це весело, цікаво й навіть небезпечно. Літературна критика має бути жива і жвава, не оглядатися на персоналії, не виважувати можливих наслідків, не вплутуватися в складну систему дружби з усіма гравцями літпроцесу й ділових стосунків із видавництвами ― це коли говориш про свої враження від тексту як-вони-є. Тому ґонзо-критикиця, вона ж улюблена критикеса Тетяна Трофименко, презентує справжній путівник у світ такого дивного сучукрліту.

 

Це не збірка рецензій на різні видання за певний період часу в традиційному розумінні, це анатомічний атлас сучукрліту, реальний зріз сучукрліту останніх десяти років ― з основними гравцями, їхніми творами, реакцією читачів та критиків, та – що важливо – візуалізованими важливими літературознавчими поняттями. Тож перед вами не лише захопливе, сповнене тролінгу, чтиво, а й доволі пізнавальне й інформативне видання.

 

Андрій Кокотюха. Вигнанець і чорна вдова

 

Весна 1909 року. Київський сищик Платон Чечель іде по сліду жорстокого убивці юних дівчат. Ним виявляється донька таємного радника з Петербурга. Згодом панянка гине за тих же обставин, що й її жертви. Тож впливові родичі звинувачують поліцейського в наклепі. Для всіх Платон стає вигнанцем. Єдиний вихід не опинитися на каторзі – це врятувати життя мільйонера фон Шлессера. Йому нібито загрожує молода дружина, що встигла здобути славу чорної вдови. Однак барон помирає, і це лише початок серії майбутніх холоднокровних убивств. Під підозрою всі спадкоємці – і навіть сам Платон… Вигнанець змушений розплутати клубок смертей та дізнатись, хто винен у злодійстві. Щоб не тільки запобігти новим злочинам, а й врятувати себе.

Клуб сімейного дозвілля

 

Дж. Фоєр, Д. Тьюрас, Е. Мортон. Atlas Obscura. Найдивовижніші місця планети (переклад Наталії Гоїн)

Для того щоб вирушити в подорож, достатньо… не підніматися з улюбленого крісла. Навпаки: загорніться у затишну ковдру, увімкніть улюблену музику, розгорніть цей фантастичний Атлас і — вуаля! – обирайте маршрут та прямуйте відкривати найдивовижніші, найхимерніші, найчарівніші місця планети. Неймовірні світлини, обов’язкові карти, описи місцин з усіх регіонів світу. Ви можете потрапити куди завгодно, навіть до таких потаємних куточків, про які не розкаже жодний путівник чи тревел-шоу. «Atlas Obscura» — це музей дивовижних і нетипових туристичних об’єктів, який надихає на подорож. Затяті мандрівники запевняють: такого вони ще не бачили…

Я думав, що бачив усе. «Atlas Obscura» довів мені, що я помилявся. Вирушайте туди, куди ніколи навіть не мріяли поїхати, щоб побачити речі, які навіть не могли собі уявити (Ніл Ґейман).

«Акустичні дзеркала» у Ґрейтстоні, Гайґейтське кладовище, фонтани-жартуни палацу Гельбрунн, таємні ліонські коридори, шпигунська станція Тойфельсберґ, курорт-привид Вароша — go!

книголав

Ірена Карпа. Добрі новини з Аральського моря

«Із кожним роком видавництво #книголав додає до свого портфелю тільки топових українських авторів. Ірена Карпа – саме та письменниця, яка задає тренди сучасній українській літературі. Ми точно впевнені, що разом створимо продукт, який стане вагомим для більшості читачів та поціновувачів і змінить відношення більшості до сучасної художньої літератури у нашій країні», – розповідає Світлана Павелецька, співзасновниця видавництва #книголав. «Роман писався три роки, вбираючи в себе реальні історії реальних жінок. Через це в ньому нема ні повністю позитивних, ні повністю негативних героїнь, а є різні психотипи, де кожна читачка знайде себе. Хтось буде бісити, хтось смішити, хтось змусить плакати. Бо в книзі є все: фешн, секс, стиль життя, зрада, втеча, пошук себе, вбивство, інтрига, смак вина і багато-багато Парижа. Хтось їздить на Астон Мартині, а хтось краде монетки, залишені офіціантові на чай. В певний момент долі цих моїх жінок переплітаються, і так — не читайте кінець відразу, щоб не спойлити, хто вбивця. Я люблю їх всіх. У кожній із них є часточка мене. І часточка вас. Тому сміливо пірнайте», – коментує Ірена Карпа, письменниця. До написання роману Ірену надихнув переїзд до Парижу кілька років тому. В основі сюжету – пригоди чотирьох героїнь, яких об’єднує українське походження і секрети з минулого, а також бажання звільнитися від них і почати нове життя.

Комора

Мартина Бунда. Байдужість (переклад Дани Пінчевської)

Для Розелі й трьох її доньок — Ґерти, Труди та Ільди — всі дороги ведуть у родинний дім в невеличкому селі Дівоча Гора. Де б вони не опинились, саме сюди повертаються по розраду та підтримку. Кожна з них шукає своє місце в світі у непрості часи, коли Польща тільки-тільки починає оговтуватись від страхіть Другої світової війни, щоб натомість зіткнутися зі страхіттями сталінізму. Але там, де інші ламаються, сестри йдуть уперед з гордо піднятими головами — плече до плеча, слід у слід, — залишаючи по собі чорні троянди і жалобні стрічки з написом “Від Байдужої”.

Розворушивши чимало незагоєних ран центральноєвропейської пам’яті, Мартина Бунда зуміла створити захопливу сагу про жіночу солідарність всупереч усім лихоліттям Великої історії. Роман став у Польщі сенсацією і в 2018 році був удостоєний премії Gryfia за «найкращу книгу року, написану жінкою». Готуються до друку переклади в Німеччині, Чехії та інших країнах.

 

 

Жінка (переклад Роксолани Свято)

 

Впродовж восьми тижнів, з 20 квітня по 22 червня 1945 року, 34-літня берлінська журналістка, залишившись із невеликою групою сусідів у багатоквартирному будинку без їжі, електрики, газу й води, провадила щоденні записи свого досвіду виживання у плюндрованому Червоною Армією місті. В результаті постав унікальний літературний та історичний пам’ятник, якому в мемуаристиці Другої світової війни належить почесне місце — поруч із щоденниками Анни Франк, Віктора Клемперера та Мічігіко Хачійя.

Кмітлива, спостережлива, сповнена вітальних сил і непохитного здорового глузду, героїня-оповідачка «Жінки в Берліні» стала голосом безсловесних мільйонів жінок, яким випало відбудовувати життя з руїн, у матеріально й морально знищеному світі.

 

 

Катерина Бабкіна. Мій дід танцював краще за всіх

«Мій дід танцював краще за всіх» — серія оповідань, що складаються в єдину історію п’яти родин, діти з яких знайомляться в школі першого вересня в перший рік незалежності України та залишаються друзями на все життя. Від двадцятих років в Харкові і знищення театру Леся Курбаса через Голодомор, Другу світову, дев’яності й кілька хвиль еміграції до війни на Донбасі.

Ця книжка в першу чергу про прийняття минулого. Про те, як події та обставини впливають на нас незалежно від того, чи знаємо ми про них. Про тяглість і зв’язок поколінь, бажання любові та прийняття, самотність як наслідок або як причину. Про втрати – осмислені чи неосмислені, виправдані чи безглузді. Та, головне, про те, що навіть самотнім, відкинутим, поламаним теж можна вижити і жити, бо, попри все, завжди залишається можливість врешті стати щасливим.

Meridian Czernowitz

Володимир Рафєєнко. Мондеґрін. Пісні про смерть і любов

Можна не знати, що таке «мондеґрін», але навряд чи можна зовсім убезпечити себе від нього. Хто має щастя жити, той має нещастя помилятися. Зокрема – викривлено сприймати якісь вирази, а відтак неправильно – аж до абсурду – їх інтерпретувати. А чи можна, вимушено переїхавши у дорослому віці з російськомовного Донецька до не надто українськомовного Києва, швидко опанувати українську мову? Можна. Ба більше: можна навіть бути зрілим і визнаним російськомовним письменником, як-от Володимир Рафєєнко, а тоді, опинившись у Києві, опанувати українську мову такою мірою, щоб написати нею блискучий роман. Зокрема – про занурення російськомовного переселенця в радісно-тужливу стихію української мови. А також про його небажання змиритися з роллю пасивного об’єкта «захисту» з боку Росії. Але передусім про те, як погано різномовні частини України досі чули одна одну, внаслідок чого й перетворилися одна для одної на суцільний «мондеґрін». Чи є шанс якось подолати це непорозуміння? Невідомо. Та спершу варто бодай спробувати уважніше вслухатися: а раптом поталанить розшифрувати спотворені звучання (Олександр Бойченко)

 

Артем Чех. Район Д

Це збірка об’єднаних спільним часом і простором історій, із яких поступово вимальовується портрет автора на тлі «інших берегів», де минули дитинство, отроцтво і юність Артема Чеха. Мова йде про «черкаський район та кількох десятків мешканців з їхніми спробами пережити несподіваний перехід від пізньорадянської до ранньонезалежної України».

«Жодна з попередніх книжок не давалася мені так важко, як ця, – розповідає Артем Чех. – Ейфорія, розчарування, знову ейфорія, забуття, знову розчарування, вагання і, врешті, рішучий крок – видавати. Книжку почав писати ще у січні 2015-го. Зробив вимушену перерву, продовжив за півроку на Донбасі. Там її і дописав. Потім вона лежала, я повертався до неї, викидав оповідання, доповнював. Переписував і дописував. Мене хитало. Я сумнівався».

Як зауважує літературний редактор книжки Олександр Бойченко, «після формально вдалої і змістовно автобіографічної «Точки нуль», мабуть, не один читач (а принаймні один – напевно) сподівався, що наступною книжкою Артема Чеха стане так само вдалий і так само автобіографічний «роман про війну». Натомість про війну ми з «Району «Д» довідуємося небагато. А саме – що вона є і що автор на ній був. І тому маємо право сприймати цю книжку навіть не просто як роман, а як роман виховання. Роман про те, в яких обставинах і серед яких людей сформувався той, хто згодом зі зброєю в руках пішов захищати Україну. Найцінніший парадокс нової книжки Артема Чеха полягає в тому, – додає її редактор, – що ні більшість змальованих ним людей, ні більшість змальованих ним обставин, здавалося б, не могли посприяти такому формуванню. А однак посприяли».

Катерина Калитко. Ніхто нас тут не знає, і ми нікого

Нова книжка Катерини Калитко – дуже суцільна. По-суті, це єдина верліброва історія, розказана на одному довгому подиху. Як зазначає авторка, «вона розповідає про те, як можна загубитися і знайтися назад всередині своєї мови й географії, про механіку і метафізику поранення. І, звісно, тут зашита дуже особлива історія любові, прожити яку майже завжди означає – перейти кордон».

Як ідеться в анотації, ця книжка «про уміння жити з власними шрамами, про сирітство серед рідних, про металевий запах зброї вночі. Про повітря, в якому розчинений час. Про смак мови, яка опікає язика й піднебіння, коли різко ковтаєш її, справжню».

«Ну й ще, – додає Катерина Калитко, – це перша за багато років верліброва книжка, в якій мені дуже оновлено дихається».

 

Навчальна книга – Богдан

Чайна М’євіль. Вокзал на вулиці Відчаю (переклад Д. Беззадіної, Б. Сліпенко)

Дивні речі творяться у Новому Кробузоні — велетенському мегаполісі, де співіснують найрізноманітніші раси й екзотичні тварини. Живуть тут також химерні істоти, що загрожують усім решта, — глитай-нетлі. Вони вриваються у сни й свідомість містян, полюючи на них і випиваючи їхню пам’ять дотла. Навколо цих літаючих почвар зав’язуються події, що переростають у криваву драму з багатьма дійовими особами. Тут і вчений-винахідник двигуна кризової енергії зі своєю коханою хепрі (напівлюдиною-напівкомахою), тут і могутній бос злочинного синдикату, тут і представники корумпованого уряду, тут і повітряні мисливці ґаруди (напівлюди-напівптахи), тут і конструкти (щось подібне до біороботів), тут і Пороблені — організми, хірургічним способом зліплені з різних видів живих створінь. Є також водяники, какти, вірми… А між ними всіма, у різних вимірах, мандрує жахливий павук Ткач — уособлення неземної сили і мислення. Пригодницький, динамічний, фантасмагоричний сюжет роману цілком захоплює уяву читача, а деколи навіть викликає сльозу…

 

Ромен Ґарі. Летючі змії

У романі видатного французького письменника Р. Ґарі (1914–1980), двічі (унікальна річ!) лауреата Ґонкурівської премії, йдеться про події Другої світової війни у Франції, ганьбу державного колабораціонізму, героїзм Руху опору, а передусім про незнищенну силу пам’яті, надії та любові в людських душах, єднання споріднених натур понад гуркотом зброї, кохання, яке не лякають провалля людської ницості.

Попри серйозність тем, увесь твір пронизаний тонким гумором та іронією, окрилений шляхетними почуттями.

«Летючі змії» піднесуть і надихнуть кожного читача.

Наш формат

Френсіс Фукуяма. Витоки політичного порядку. Від прадавніх часів до Французької революції (переклад Тараса Цимбала і Романа Корнута)

Кожній розвиненій державі властиві три компоненти: ієрархічна структура влади, підзвітний уряд і верховенство права — у цьому переконаний філософ та політолог Френсіс Фукуяма. Гармонійне поєднання цих трьох властивостей, а також мінімальний рівень пов’язаності політичних еліт дають країні змогу повноцінно розвиватися у демократичному напрямку. Але чому не всім державам вдається подолати цей шлях? Як країни долають трансформаційний період? Чому деякі держави застрягають в авторитаризмі? Які історичні передумови для такої ситуації?

Френсіс Фукуяма — американський філософ, політичний економіст і публіцист, професор політології. Очолює Центр розвитку демократії і верховенства права Стенфордського університету

 

Шон Байзелл. Щоденник книгаря (переклад Ярослави Стріхи)

«Щоденник книгаря» описує рік із життя букіністичної книгарні в Шотландії. Перед нами постають безлюдні пагорби, кілометри піщаних пляжів, мальовничі гори й вікторіанські маєтки. Ми опиняємося в крамниці із сотнею тисяч книжок, що ледве зводить кінці з кінцями. Над нею нависає примара всюдисущого Amazon, який ще дужче розростається й витісняє маленькі книгарні. У всьому цьому маневрує Шон Байзелл, який мав шаленство та сміливість придбати крамницю й долучитися до на перший погляд романтичної професії книгаря. Автор розповідає про найцікавіші замовлення, про невпинні суперечки з працівниками, про розмови з найрізноманітнішими клієнтами — буркунами й натхненниками, людьми, які життя не тямлять без книжок, і тими, що шукають привід посваритися.

Нора-друк

Марина Гримич. Клавка

Дія роману Марини Гримич «КЛАВКА» відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ у 1947 році, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. Але мало хто знає, що розправою над цими двома класиками не обмежилось: українських літераторів — колег по перу, сусідів по дому — нацьковували одне на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації — хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління.

Клавка, секретарка Спілки письменників, знає про письменників усе, а драматичні події відбуваються на її очах. Паралельно в її досить одноманітному житті старої дівки відбуваються кардинальні зміни: вона опиняється в центрі любовного трикутника — між відповідальним працівником ЦК КП(б)У і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту.

Літературне життя 1940-х, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира — це те тло, на якому розгортається динамічний сюжет.

Основи

Стефан Гертманс. Війна і терпентина (переклад Ярослава Довгополого)

Коли почалася Перша світова війна Урбан Мартін був ще юнаком, він лише завершив навчання у військовій школі, працював на заводі, а у вільний час малював. Свої спогади про дитинство, війну та велике кохання всього життя Урбан записував у щоденники, які заповів передати своєму онуку Стефану Гертмансу.

Перечитавши щоденники дідуся Стефан Гертманс, один з найпопулярніших сучасних бельгійський письменників, вирішив створити книгу. «Війна і Терпентина» вийшла друком у 2013 році, з цього часу роман став популярним у 16-ох країнах світу, а видання The Guardian пророкує, що книжка стане майбутньою класикою.

Книжку номіновано на кілька міжнародних літературних премій і нагороджено Фламандською премією за літературу та престижною Нідерландською премією АКО.

Сафран

Джвандзи (переклад Вон Гака)

«Джвандзи» — один з найпопулярніших творів китайської класики, збірка притч, роздумів та історій із ІІІ ст. до н. е. Без неї неможливо уявити ані даоїзм, ані дзен-буддизм, ані конфуціанство такими, як ми їх знаємо сьогодні.

Книга вміщує повний переклад з класичної китайської 33 розділів «Джвандзи», передмову перекладача та примітковий апарат.

Перекладач Вон Гак народився у Львові. 2018 року закінчив п’ятирічний вишкіл з медитації і класичної китайської у буддійському ордені Чоґ’є. Наукова редакторка Марта Логвин – провідна наукова співробітниця Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Лу Юй. Чайний канон (переклад Є. Гобова)


«Чайний Канон» було написано у VIII ст. н.е. в Стародавньому Китаї. В цій книзі буддійським монахом Лу Юєм вперше були зібрані різні відомості про чай та чайну культуру. Видання першого українського перекладу «Чайного канону» супроводжується коментарями про історію чаю, сорти чаю, сучасні способи їх заварювання та багато іншого. Книга покликана розповісти про чай як дуже давню та важливу частину китайської культури, яка вже певним чином стала і частиною українського побуту.

Авторські коментарі та переклад з класичної китайської належать Євгенії Гобовій – китаєзнавиці, кандидатці філологічних наук, яка невтомно працює над поширенням знань про Китай, його мову та культуру в Україні. Багато років захоплюється та досліджує китайську чайну культуру.

Ілюстрації та дизайн: Оксана Булькевич, художниця, ілюстраторка. Навчалася в Київській Академії мистецтв та Академії образотворчих мистецтв імені Яна Матейка в Кракові. Для оформлення «Чайного канону» вирішила обрати серединний шлях – між поважним, парадним Китаєм, з його шаною до красивих речей та урочистих промов, і щирістю середньовічного китайця, що прагне вивчати та описувати навколишній світ таким, яким той відкривається йому крізь призму культурно-історичної епохи.

Смолоскип

Лабіринт із криги та вогню. Антологія актуальної драми. Революція гідності й гібридна війна /упоряд. Н. Неждана, О. Миколайчук-Низовець

«Лабіринт із криги та вогню» – антологія українських п’єс про Революцію гідності і гібридну війну та передчуття грізних подій. Антологія складається з трьох частин: «Революція гідності», «На межі» і «Війна, якої не було». Героями п’єс стають революціонери та їхні супротивники, лікарі і поранені, полонені і біженці, але всі вони – актуальні персонажі сьогодення. У створенні книги брали участь автори різних поколінь і стилів: О. Вітер, В. Купянський, О. Миколайчук-Низовець, Н. Неждана, О. Пономарева, Н. Симчич, Д. Терновий, Д. Фертиліо, І. Юзюк. Деякі з п’єс уже були переможцями на престижних конкурсах: «Коронація слова», «Кальміюс», «Євродрама», «Київська пектораль». Драми втілені в сценічних читаннях і виставах в Україні та за кордоном, зокрема у Польщі, Франції, Німеччині. Їх об’єднує одне – осмислення новітньої України. Антологія «Лабіринт із криги та вогню» – це унікальна можливість для театрів бути актуальними у буремний для країни час/

Темпора

Анета Примака-Онішк. Бєженство 1915. Забуті вигнанці (переклад Олени Шеремет)

У репортажі йдеться про те, як у 1915 році під час І Світової німці й австрійці прорвали карпатський фронт, і мешканці Гродненської, Сувальської, Варшавської губерень, Холмщини та інших земель вимушені були втікати од війни вглиб Росії. Якими були їхні митарства, як багато людей загинуло у дорозі і в яких умовах вони мали жити, коли вже приїхали?

 

Білоруські, польські, українські, російські селяни й знать, литовці, татари, євреї, православні й католики — усіх зачепили страхітливі події початку ХХ століття, пам’ять про які слабо присутня в публічному просторі. Зокрема й українському. Текст супроводжено документальними свідченнями — фотографіями забутих вигнанців.

 

Молодість. Любовна проза 20-х років /Упоряд. Ярини Цимбал

Антологія любовної прози 20-х років “Молодість” — це чотири автори, два романи, одна повість і три оповідання.

Це пристрасті, драми, ревнощі, класові конфлікти і муки совісті, це рушниця на стіні, револьвер у кишені і “зарах” у заліковці.

 

 

 

Джуліан Барнз. Одним одна історія (переклад Ярослави Стріхи)

Нова книжка Джуліана Барнза — це історія кохання двох звичайних людей. Здавалося б, найпоширеніший, а тому найбанальніший сю-жет в мистецтві. Тільки от кохання ніколи не буває простим, і кожна любов — це завжди одним одна історія. Кількома десятиліттями пізніше Пол скрупульозно аналізує свою — сповнену відданості, болю і дивної поезії.

Джуліан Барнз (нар. 1943 року) – сучасний британський письменник, який у 2011 році отримав Букерівську премію за роман «Відчуття закінчення». Три його попередні книги також входили до короткого списку номінантів премії: «Папуга Флобера» (1984), «Англія, Англія» (1998), «Артур та Джордж» (2005).

 

Джозеф Конрад. Очима Заходу. Самодержавство і війна (переклад Петра Таращука)

Між виходом есею «Самодержавство і війна» (1905) та роману «Очима Заходу» (1911) минуло шість років. І навіть попри, здавалося б, великий часовий розвив, ці роботи Джозефа Конрада звучать в унісон. Вони об’єднані «російською тематикою» і авторським дослідженням політичного насильства, яке часто задля свого виправдання використовує високі ідеали. Джозеф Конрад спочатку в есеїстичній, а потім у романній формі намагається простежити, як відбувається виродження шляхетних ідей у вбивчі. В «Очима Заходу» йдеться про осиротілого петербурзького студента Кирила Разумова. Він живе у час суспільної смути, коли тісні кола анархістів плетуть змови проти немилосердного самодержавного режиму. Їм вдається завдати тяжкого удару, вбивши очільника Репресивного комітету — пана де П. У вирі цих подій живе Разумов, який дуже хотів би мати тихе працелюбне життя в тіні самодержавства, але одна випадковість руйнує ці мрії, штовхаючи його на шлях політичних інтриг, знайомств у Женеві й складнощів вибору, знайомих Раскольнікову. Ці тексти разом з «Таємним агентом» і «Ностромо» формують корпус так званих політичних романів автора. Українською перекладено вперше.

 

Тарас Лютий. Пригоди філософських ідей Західного світу (від давнини до сучасності)

Філософські ідеї формують наше повсякдення, зумовлюють наш вибір, впливають на осмислення себе та свого місця в світі. Поняття, які видаються нам природними та незаперечними, насправді формувалися та змінювалися впродовж віків: від логіки до раціональності, від любові до інакшості – ці концепції по-різному розуміли стародавній грек, середньовічний француз та наш сучасник.

Видання «Пригоди філософських ідей Західного світу» охоплює широкий спектр тем: визначні філософи минулого, видатні мислителі сучасності, від зародження філософської думки до множинних концепцій постмодернізму. Прекрасна можливість почати знайомство із філософією або поглибити та систематизувати свої знання. А ще – безліч цікавих, смішних та повчальних історій, що олюднюють забронзовілих геніїв минулого.

 

 

Рідна мова

Роберт М. Веґнер. Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь (переклад Сергія Легези)

Далека зимна Північ, межа Меекханської імперії. Імперських чиновників тут рідко зустрінеш, лише Гірська Варта дбає про громадян. Шоста рота оберігає місцевих мешканців від грабіжників та ворожих племен, від дикої магії та від тих, хто спокусився забороненими ритуалами. Однак навіть Гірська Варта інколи стикається з неймовірним — і тоді їм лишається сподіватись тільки на власну зброю та на честь горця.

А на пустельному Півдні молодий воїн і неперевершений фехтувальник із таємничого племені іссарам наймається охоронцем до купця — і має обирати між коханням та власною честю. Його вибір уплине на долю людей та богів, а сам Йатех опиниться лицем до лиця із прадавньою історією та застарілою трагедією…

 

Кейті О’Нілл. Принцеса + принцеса: довго і щасливо (переклад Ярослави Стріхи)

Коли звитяжна принцеса Аміра порятувала добросерду принцесу Сейді з вежі, жодна з них не чекала, що здобуде при цьому справжню подругу. У ході мандрів королівством і незліченних пригод вони розуміють, що помагають одна одній стати кращими. Якщо вони об’єднають зусилля і знання, то завдяки своїм доброті та відвазі здолають найзапеклішого ворога: заздру чарівницю, яка точить зуб на Сейді.

Запрошуємо вас до подорожі з принцесами Сейді й Амірою. Вони дуже різні й мають різні сильні сторони, але обидві намагаються зрозуміти, що насправді значить «довго і щасливо» — і чи зможуть вони знайти це «довго і щасливо» разом.

Човен

Войцех Яґельський. Усі війни Лари (переклад Олени Шеремет)

Лара втекла разом із синами, Шамілем і Рашидом, зі зруйнованого Ґрозного до Панкіської долини. Намагаючись уберегти дітей від жахіття війни, яка охопила частину Кавказу, жінка відпровадила синів до їхнього батька у Швейцарію, сподіваючись, що там вони матимуть краще майбутнє. Однак сталося щось незбагненне: зі Швейцарії Шаміль і Рашид поїхали до Алеппо, де стали солдатами Ісламської держави. Відтак Лара вирушила до Сирії з надією врятувати від війни та загибелі бодай одного із синів.

Драматична історія матері, яка намагалася вберегти своїх дітей від жахіть війни на Кавказі та в Сирії.

 

 

Тоні Джадт, Тімоті Снайдер. Роздуми про ХХ століття (переклад Павла Грицака)

«Ця книжка є історичною розвідкою, біографією та етичним трактатом», — вважає один із її співавторів американський історик Тімоті Снайдер. У фокусі його розмов із Тоні Джадтом – «історія сучасних політичних ідей у Європі та Сполучених Штатах; влада і справедливість у розумінні ліберальних, соціалістичних, комуністичних, націоналістичних і фашистських інтелектуалів від кінця XIX до початку XXI століть». На думку Тімоті Снайдера, одними із найважливіших у їхніх розмовах із Тоні Джадтом стали «роздуми про обмеження (і здатність до відродження) політичних ідей, а також про моральні поразки (і обов’язки) інтелектуалів у політиці».

Водночас «Роздуми про ХХ століття» — це також і біографія історика й есеїста Тоні Джадта, який народився в Лондоні в середині XX століття, після катаклізмів Другої світової війни та Голокосту, у час, коли комуністи утверджували владу у Східній Європі.

ArtHuss

Діана Клочко. 65 українських шедеврів. Визнані й неявні

Проект працює на створення альтернативної історії українського мистецтва, доповненої творами, які у ХХ столітті не вважались “канонічними” або “вартими уваги” з ідеологічних причин, представляючи суб`єктивний погляд на окремі твори, що зберігаються у музеях і приватних колекціях України. Саме тому і вибір, і опис, й інтерпретації включатимуть не стільки “лінійне” уявлення про те, як створювались 65 шедеврів скульптури, графіки і живопису, скільки широке поле європейських асоціацій. Мистецтвознавиця і лекторка, Діана Клочко представить свій канон і пояснення, чому саме ці твори мають таке значення для наших сучасників, чому усі вони – не сироти в стильовому розмаїтті, а свідки великих (хоч і не завжди відомих) інтелектуальних історій.

65 творів – як фундамент для першої півсотні есеїв, літературного жанру, що поки що не є добре представленим в українській арт-критиці.

Вookchef

Діана Акерман. Дружина доглядача зоопарку (переклад Катерини Дем’янчук, Ольги Бернадської)

У книзі “Дружина доглядача зоопарку” Діана Акерман блискавично, з гумором та безкінечним співчуттям до своїх героїв втілила справжню історію війни та величі людського духу. У ній розповідається про героїчне подружжя Жабинських, власників Варшавського зоопарку, які під час Другої Світової війни ховали у розорених вольєрах людей із єврейського гетто і таким чином врятували близько трьохсот людських життів. Ця приголомшлива розповідь про людей та тварин, про глибокі зв’язки між людиною та природою; гімн красі, таємниці та незнищенності життя. У березні на всі світові екрани вийшов одноіменний фільм за участі Джессіки Честейн та Даніеля Брюля.

Yakaboo Publishing

Славенка Дракуліч. Як ми пережили комунізм і навіть сміялися (переклад Роксолани Свято)

Для західних аудиторій Славенка Дракуліч, хорватська письменниця і журналістка, стала голосом країн з-поза Берлінського муру ще до його падіння 1989 року. Її есеї були не тільки затребуваною оповіддю про життя в соціалістичному таборі: Славенка Дракуліч також однією з перших почала пояснювати, як жили у соцтаборі жінки. Уже класична книжка Дракуліч «Як ми пережили комунізм і навіть сміялися» відкрила Заходу цей жіночий світ — приватний, професійний, активістський. Він, утім, майже так само невідомий і нам, адже для тодішніх мешканців Радянського Союзу відвідини закордону, навіть «братніх» соціалістичних країн, були рідкісною нагодою і віхою в житті, а покоління, для яких подорожі не є чимось надзвичайним, побачили вже зовсім іншу Східну Європу. Дещо в цих есеях видається спогадами про минулу епоху, проте дещо зрезонує з досвідом навіть тих, хто народився вже після написання книжки.

 

Клариса Пінкола Естес. Жінки, що біжать з вовками. Жіночий архетип у міфах та легендах (переклад Наталії Валевської)

На думку доктора психології Клариси Пінколи Естес, здорові вовки та здорові жінки мають певні спільні психічні характеристики: гостроту відчуття, грайливий дух і глибоку відданість. Вовки й жінки споріднені за природою, допитливі, наділені витривалістю й силою. Вивчаючи вовків, доктор Естес вперше викристалізувала концепт архетипу Дикої жінки. У книжці, яка стала світовим бестселером і сенсацією The New York Times, Естес розкриває цей архетип, розшифровує давні легенди і давно відомі дитячі казки, а також пояснює його на прикладах зі своєї психоаналітичної практики. «Жінки, що біжать з вовками» почалася як нотатки 1970 року, а вже 1971-го Естес узялася за текст. Авторка завершила книжку, «працю про любов і воскресіння жінок нашого світу», за двадцять років; за цей час їй 42 рази відмовили в публікації, аж доки книжка вперше побачила світ у видавництві Ballantine/Random House 1992 року. У 1995-му вийшло оновлене видання з додатком і новою вовчою казкою.

Книжку постійно видають ось уже впродовж 25 років, у світі загалом продано більше двох мільйонів примірників. Вона 144 тижні трималась у списку бестселерів New York Times.

Далі буде…

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики