Постфорумне

Ірина Троскот. Фото Івана Любиш-Кірдея

Форум видавців у Львові (головна подія року у сфері книговидання, як полюбляють його називати), що вже другий рік приміряє нову назву BookForum, завершився. Проте звичні підсумки та спостереження цього року дещо інші, ніж зазвичай. Але про все по-порядку.

По-перше, мабуть жодні зміни, окрім радикальних, не змінять основної риторики й нарікань гостей книжкового ярмарку: тісно, душно, незручна головна локація, низькі продажі. Це проблема, перед якою Форум постав уже давно: невідповідність приміщення палацу Потоцьких масштабності події. І поки насамперед  це не буде змінено радикально, з року в рік дедалі більше гостей відвідуватимуть різноманітні події, питимуть каву-вино, спілкуватимуться тощо поза межами Коперника, 15. Прес-служба Форуму полюбляє оприлюднювати статистику про кількість видавців, які взяли участь, а також кількість задіяних майданчиків і організованих подій, натомість видавці з таким самим успіхом нарікають на дедалі меншу кількість відвідувачів і дедалі рідшу потребу довозити наклад, коли той, із яким приїхали, розійшовся ще першого дня.  «Не проштовхнутися» – це вже не про Форум: книжки можна замовити згодом онлайн, інформація про новинки доступна на сайтах видавництв, улюблений письменник повідомить про вихід нової книжки на сторінці у Фейсбуці, а профільні й дотичні видання запропонують такий чи такий огляд найсвіжішого. Плюс на вхідному квитку можна зекономити.

Власне, з одного боку, у цьому навіть є певний позитив. Адже ще відносно недавно нерідко лунали закиди, що, мовляв, Форум видавців – не більш ніж книжковий базар, ринок, основна мета якого – продати книжки й отримати виручку. Не здійснити перемовини, не купити права, не підписати угоду абощо, як хотілося би мрійникам із книжкової сфери, а всього лишень продати видане. І оцей елемент “продати” Форум видавців дуже швидко втрачає. Проте що ж тоді залишиться?

А залишиться книжкова тусовка. І щодо цього Форум видавців, поза сумнівом, – головна подія року. Погодьмося ж, що на жоден інший книжковий ярмарок не приїжджає аж стільки дотичних до літератури гостей, до того ж з усіх можливих середовищ: від гурту фантастів до … Арундаті Рой. Їдуть ті, хто роками не спілкується через негативну рецензію чи вже невідь-чому; ті, хто живе, приміром, у Києві, але наговоритися отримує шанс таки у Львові; ті, хто лінується вийти з дому в театр у рідному місті, але тут відвідує десять подій підряд щоденно. Бо Форум – це свято, яке завжди з тобою. Це можливість поставити на паузу всі дедлайни й від ранку до ночі тинятися містом, споживаючи інтелектуальний харч та запиваючи його кавою. Це п’ять днів, упродовж яких голова до вечора болить не менше, ніж ноги, бо так завжди стається, що найцікавіші дискусії (а для кожного ж вони – свої) відбуваються в різних куточках здавалося б, невеликого історичного центру Львова. Цього року подій було стільки, що добрий десяток письменників мовили в приваті ту саму фразу: «Я вже взагалі нікуди не встигаю, окрім власних подій, на які не певен/не певна, що також устигаю».

Більше, швидше, масштабніше – може стати новою асоціацією з Форумом, на відміну від попередньої, що полягала в полюванні за книжковими новинками й виловлюванні авторів для автографу. Власне, швидкі зміни – одна з ознак нинішнього часу, і зміни, яких зазнає Форум, – цілком логічні та сподівані. Купувати книжки – чудово, спілкуватися й весело та інтелектуально проводити час – чи не ще чудовіше. Але. Ми ж пам’ятаємо головну амбіцію Форуму, як і головну потребу для книжкового ринку, – бути класичним книжковим ярмарком України. А він передбачає насамперед представлення видавців із різних країн, а також обговорення не лише актуальних у літпроцесі тем, а й міркування про стратегії ринку, а також міжнародні та місцеві перемовини, за якими йде підписання угод, придбання прав і таке інше – цю рутинну й непомітну для читачів сторону книжкової сфери. Натомість на зміну ринку маємо чудовий фест. Тому з року в рік не покидають побоювання, що місце власне книжкового ярмарку скоро може стати вакантним.

Форум видавців як базар не вміщається в палаці Потоцьких, і ця проблема стає вже надто помітною. Форум видавців як свято духу не витримає жодних інших локацій, окрім тих, що в історичному центрі. Форум видавців як міжнародний ярмарок найближчим часом може стартувати деінде, бо потрібне місце мусить бути заповненим.

Але хай там як, поки що маємо саме такий вересневий Львів і саме такий Форум, який можна любити або ненавидіти, відвідувати всі дні або лише один, про який можна говорити багато й різного, але наступного року знову пакувати валізи. Тому Форум виграє завжди – хоча б тому, що просто відбувається.

Тому з Форумом нас усіх!

Ірина Троскот

Народилася 1981 року в Івано-Франківську. Закінчила Національний університет імені Тараса Шевченка. Працювала у пресі й книжкових видавництвах. Від 2012 р. - головна редакторка сайту "ЛітАкцент"