Класика чеської стилізації та «англійського» гумору

 

Зденєк Їротка. Сатурнін. – Київ: Комора, 2019

Бібліотечка чеської літератури в українських перекладах поповнилася цікавою книжкою. У видавництві «Комора» надрукували роман Зденєка Їротки «Сатурнін», перекладений Іриною Забіякою – текст, який у Чехії вважається справді популярним і культовим.

Не кожен український читач, мабуть, після прочитання чітко зрозуміє природу слави «Сатурніна». Це, звісно, добра нагода помедитувати на предмет відмінностей у сприйнятті літератури різними народами. Роман Їротки відчутно іронічний, почуття гумору в світі «Сатурніна» може замінювати повітря. Але іронія тут трішки не та, яку багато хто з нас звикли асоціювати з чеською літературою. Гумор Зденєка Їротки стриманий, півтоновий («англійський» – називає його перекладачка в своїй післямові), а при цьому – оточений досить багатьма сентиментальними моментами. Що, однак, зовсім не завадило письменникові попрацювати з пародією та стилізацією, розіграти досить складну інтертекстуальну партію. Зрештою, окремо відзначу і загальну талановиту легкість, подекуди й іскристість письма.

Сюжет «Сатурніна» виразний, здатний, попри згадану сентиментальність і загалом неквапливий темп, інтригувати. У центрі оповіді – молодий оповідач, який найняв собі слугу на прізвище Сатурнін. Цей Сатурнін виявився дивовижною особою, здатною на абсолютно непередбачувані авантюри і витівки, за допомогою яких йому раптом вдається розв’язувати досить складні проблеми. Свої здібності слуга отримав нагоду по-справжньому виявити в дуже класично-літературній ситуації: справа в тому, що оповідач зі слугою, з частиною родичів і знайомих та з дівчиною, яка йому подобається, опинилися в гостях у свого дідуся в старому великому будинку біля лісу, але через негоду будинок виявився відрізаним від цивілізації річкою, що вийшла з берегів. У цьому відгородженому просторі, зрозуміла річ, відбуваються всілякі дивакуваті, веселі та романтичні пригоди, і значну частину з них таким собі «добрим чортиком» організовує саме Сатурнін. Тут вам і пошуки їжі, й суперництво чоловіків через дівчину, і фокуси з замкненими дверима та вимкнутою електрикою, і походи в ліс на розвідку, і хвилюючі дотики, і нестерпні характери окремих людей, особливо відчутні, коли дітися від таких людей нікуди – словом, класичний набір матеріалу для незлостивих кумедних придибенцій, що їх треба не переповідати, але читати.

Невеличкого занурення в події роману Зденєка Їротки уважним читачам, певно, вистачить, щоб відчути добрячу «старосвітськість» «Сатурніна». І на цьому тлі можуть здивувати «біографічні дані» книжки – твір було написано 1942 року. Тобто, по-перше, в роки війни, в роки нацистської окупації Чехії, коли, здавалося б, має бути не зовсім до майже ідилічних сонячних галявин, по-друге, в роки, коли назагал класичні ходи романів зі спокійного домашнього життя освічених громадян радше деконструювали та пародіювали.

Що ж, писаний у тяжкі, криваві роки, «Сатурнін» став приємним нагадуванням про щойно втрачену «золоту добу». Для багатьох чехів на це означення накладалася пам’ять про «першу республіку» 1918-1938 років. Міжвоєнна Європа взагалі часто набуває позірно ідилічних рис – неодноразово доводилося читати, як навіть в українських умовах, навіть опозиційно налаштовані до радянського, польського та інших режимів люди в часи Другої світової досить тепло згадували двадцяті-тридцяті. Але не слід і забувати, наприклад, про глибшу основу назви роману та імені героя – сатурналії – римські свята на честь бога Сатурна та його Золотої доби на Землі: три карнавальні дні після 17 грудня були часом миру, рівності та згоди.

А ще книжка виявилася не тільки пародією, але затишною стилізацією певного типу літератури (Ірина Забіяк у післямові в цьому контексті згадує, наприклад Джерома Клапку Джерома). Чи, якщо брати ширше, взагалі стилізацією «старої доброї літератури». Втім, у романі зустрічаємо також і досить гострі пародійні випади – так, екзальтовані розповіді тітки оповідача можна назвати доведеним до абсурду знущанням із масової літератури. Окремої уваги заслуговує переписування літератури героями «Бюро з виведення романних історій на чисту воду» – вишуканий (пост)модерністський сарказм.

Гумор, ностальгія, тепло, але часом і вельми різкі іронічні, пародійні віражі – мабуть, саме такий рецепт популярності роману «Сатурнін» у Чехії. Для українських читачів, як на мене, це щонайменш достатній привід познайомитися з талановитою книжкою.

Олег Коцарев

Народився 1981 року в Харкові. Автор книжок поезії "Корокте і довге", "ЦІЛОДОБОВО!" (спільно з Горобчуком і Коробчуком), "Мій перший ніж", "Збіг обставин під Яготином" та збірки оповідань "Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого".