Помер культуролог Олександр Гриценко

Олександр Гриценко. Фото з сайту zbruc.eu

Учора, 3 квітня, на 63-му році життя помер український поет, перекладач, культуролог, колишній директор Українського центру культурних досліджень Олександр Гриценко. Причиною смерті став інсульт.

Здобував освіту на факультеті кібернетики Київського університету ім. Шевченка. Отримав ступінь кандидата економічних наук (дисертація – “Розробка інформаційного й програмного забезпечення задачі планування постачання місцевих будматеріалів”). У рік захисту кандидатської, в 1987-му, видав також першу збірку поезій – “Карта будня”.  У 1990 – 1993 рр. Олександр Гриценко працював редактором у журналі “Всесвіт”.

У 1993 році прийняв посаду радника міністра. У Міністерстві культури підготував Концепцію державної культурної політики, яку, проте, не було виконано.

Із 1994 року працював в Українському центрі культурних досліджень; фактично, і створив УЦКД. Згодом очолив центр і керував ним майже п’ятнадцять років. В останні роки також працював як старший науковий працівник Інституту культурології НАМ України.

Автор культурологічних праць, літературно-критичних статей, упорядник наукових збірок з культуролічних проблем.

Вірші Олександра Гриценка друкувалися у періодиці, антологіях “Вісімдесятники” (Едмонтон, 1990), “Молоді поети України” (Москва, 1991), Rybo-Wino-Kur (Варшава, 1994) та ін.

Переклав з англійської і польської мов поетичні твори Емілі Дікінсон, Вітольда Ґомбровича, Томаса Стернза Еліота, Едварда Каммінґса; переклав роман Ґомбровича “Порнографія” (“Всесвіт”, 1992, №10), книжку “Українці: Несподівана нація” Ендрю Вілсона.

У 2017 році видав іронічну книжку про літературу кінця 1980-х років “Пегаси перебудови”, котра зібрала написані наприкінці вірші, пародії і статті. На презентацію запросив уже постарілих “вісімдесятників” – і всі вони, згідно зі спогадами Максима Стріхи, “несподівано влаштували веселий перформанс, раптом повернувшись у свою молодість на три десятиліття назад”.

Стипендіат програми Фулбрайта (університет штату Пенсильванія, 1997), Центральноєвропейського університету (Будапешт, 2000), Міжнародної програми досліджень політики (Будапешт, 2002).

Джерело: Zbruc

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики