У режимі прискорення

Як українські літературно-мистецькі фестивалі долають виклики та шукають нові рішення й форми існування в часи кризи.

Фото — Оля Василець, надане Книжковим фестивалем Book Space.

Навесні, коли світ накрила пандемія, а з нею і жорсткий карантин, низку книжкових ярмарків і літературних фестивалів було скасовано. Інші, заплановані на літо та осінь, мали оперативно підлаштуватися під нову реальність і вирішити, як бути далі: скасовувати подію, переносити на пізніші дати, проводити її онлайн чи в гібридному форматі, який охопив би і онлайн і офлайн-події. Йшлося не лише про можливі величезні фінансові втрати, а й про безпеку людей. А також про необхідність стрімких і масштабних змін у вузьких часових рамках.

Чимало книжкових ярмарків і фестивалів оголосили про скасування чи перенесення подій. Серед них — книжкові ярмарки у Празі, Варшаві, Лондоні, Мадриді, Парижі, Турині та інших містах. В Україні про те, що переносять події на наступний рік, оголосили «Книжковий Арсенал» та Comic Con Ukraine.

У перші тижні пандемії світовий книжковий ринок накрила невизначеність. Події — було скасовано, міжнародне сполучення — обмежено, а ділова активність завмерла. Втім, за деякий час гравці ринку почали підлаштовуватися під нову реальність та шукати різні можливості утриматися на плаву. Одним із перших це зробив Болонський ярмарок дитячої книжки, який мав відбутися в останніх числах березня. Організатори події проявили гнучкість і вміння оперативно ухвалювати рішення. І вже 4 травня Болонський ярмарок розпочав свою роботу в онлайн-форматі — з насиченою програмою заходів і запуском спеціальних платформ для видавців.

Криза, спричинена пандемією, прискорила диджиталізацію подій та пошук і впровадження інноваційних рішень. У цій статті розповідаємо про те, як українські літературно-мистецькі фестивалі, зокрема невеликі, долають нові виклики.

Перехід в онлайн

Одним із найочевидніших рішень для фестивалів у цей нестабільний час є перехід в онлайн. У цьому, кажуть організатори українських  літературно-мистецких подій, є низка переваг. Найперше, безпека людей. Також онлайн-подія не залежить від епідеміологічної ситуації в країні, від посилення чи послаблення карантинних заходів, а отже організаторам не доведеться вкотре все переносити і змінювати. З плюсів — і потенційне розширення аудиторії, адже події можуть дивитися люди з будь-якої точки планети, а не лише ті, хто живе в місті проведення фесту. Так само участь у події можуть брати гості з будь-якої країни, а це дає нові можливості для цікавих міжнародних програм навіть досить локальним фестивалям.

Але онлайн-фестивалі мають і низку суттєвих мінусів. На фестивалі часто їдуть саме за особливою атмосферою, насиченим спілкуванням і можливістю живої комунікації з учасниками та гостями події. Онлайн відтворити таку атмосферу насправді неможливо. По-друге, у час карантину люди перенаситилися віртуальним форматом подій і зацікавити їх подією, а потім ще й утримати їхню увагу перед екраном — украй складно. По-третє, онлайн-фестиваль передбачає скорочення програми: організатори відмовляються від подій з додаткових програм і напрямів, лишаючи лише основні, а також від подій, у яких принциповою є  жива присутність глядачів.

Тож перед організаторами онлайн-фестивалів постає низка викликів, які кожен із них долає у свій спосіб. У процесі виникають цікаві ідеї та проєкти, а набутий досвід дехто планує використовувати й надалі, вже після завершення пандемії і карантину.

16-20 вересня Львівський міжнародний Book Forumвперше відбувається в онлайн-форматі. Але вже влітку кілька українських фестивалів спробували такий формат і діляться досвідом.

Book Space: дводенний онлайн-марафон

(м. Дніпро)

Третій Міжнародний книжковий фестиваль Book Space став одним із перших українських фестивалів, який відбувся повністю онлайн. Організатори події обрали формат дводенного онлайн-марафону, який проходив з 4 по 5 липня і тривав 16 годин. Трансляція відбувалася на Youtube та Facebook-сторінках фестивалю і глядачі могли ставити запитання у коментарях в режимі реального часу. Фокусною темою цьогорічного Book Space обрали «Майбутнє: (анти)утопії». У дискусіях говорили про поняття утопій та антиутопій; стереотипи в медицині, пов’язані з пандемією; кризу влади та чоловічий світ під час викликів; світову бідність; майбутнє мистецької сфери після кризи та про інші актуальні теми.

Фото — Оля Василець, надане Книжковим фестивалем Book Space.

«Основним викликом було саме ухвалити рішення переходити онлайн. Це було дуже непросто, передусім тому, що на той момент вже чимало інших культурних організацій зробили багато всього в онлайн-форматі — і читання, і дискусії, і воркшопи. Було зрозуміло, що в цій зливі інтернет-активностей буде складно не загубитися», — розповідає Вікторія Наріжна, арт-директорка Книжкового фестивалю Book Space.

Серед викликів онлайн-подій Вікторія називає і брак інструментів, які могли би дати відвідувачам відчуття присутності, відчуття, що вони побували на івенті, передати цю особливу атмосферу.

«Саме тому ми зупинилися на непростому форматі онлайн-марафону. Ми розуміли, що це великий технічний виклик для команди і що, в принципі, непросто вистояти в ефірі весь цей час. Але ми подумали, що не окремі дискусії, а саме такий зв’язаний наратив, де різні події зв’язуються між собою роботою студії, дозволить глядачам взаємодіяти з нашим івентом у спосіб, найбільш схожий на взаємодію з реальним івентом, — пояснює Вікторія Наріжна. —  Не потрапляти на перегляд окремого відео, а потрапляти всередину процесу, який уже триває. За атмосферою я  назвала би це гібридом новорічної ночі і поствиборчого марафону, де всі слідкують за якимось процесом у форматі єдиної події. Така мені спадає на думку асоціація».

Вікторія розповідає, що провести такий онлайн-марафон було доволі складно з технічної сторони — на команду неодноразово чекали падіння ефірів й не всі події пройшли гладко. Та й такий ритм роботи був доволі виснажливим для команди, але водночас це було цікаво.

«Багатьом людям здається, що провести велику офлайнову подію з ярмарком, із паралельними програмами, з усім цим багатством значно складніше, ніж провести онлайнову подію. Це насправді і так, і ні. Оскільки ми не організовували раніше таких онлайн-подій, то  це, звісно, було для нас викликом. Над подією працювали близько 20 осіб. Частина людей у студії займалася технічними питаннями — зйомками, самою трансляцією. І ще доволі велика команда займалася SMM-супроводом у чотирьох соціальних мережах», — розповідає Вікторія.

Говорить, що серед переваг формату онлайн-події  —  те, що набагато простіше залучати гостей. Людям не потрібно кудись їхати, а треба просто в певний час відкласти свої справи і включитися на 40-45 хвилин. За таких умов вони незрівнянно легше погоджуються  на участь у твоїй події, говорить Вікторія. Це наштовхнуло команду фестивалю на ідею активно попрацювати із зарубіжними гостями на наступному івенті в рамках Book Space, який відбудеться в листопаді — Він буде присвячений маловідомим в Україні мовам і літературам.

Ще одним позитивом онлайн-формату Вікторія називає можливість людей згодом переглянути записи подій і дискусій, на які вони не встигли потрапити в режимі реального часу. «Настав час освоювати гібридні формати і користуватися форматом онлайн, щоб зберегти якісь цінні речі й залучити аудиторію, яка не може приїхати на фестиваль у Дніпрі», — говорить арт-диреткорка фестивалю.

Вікторія Наріжна розповідає, що для команди цьогорічний онлайн-марафон був експериментом.

«І він був вдалим, зокрема тому, що дає уявлення, як узагалі можна робити такі інтерактивні речі саме в нашій сфері, — говорить вона. — До того ж онлайн дає нам можливість пробувати і пробувати. Все-таки фінансові затрати на проведення онлайн-подій незрівнянно менші, ніж на офлайнові, тому є можливість експериментувати, помилятися, дивитися, що глядачам цікаво, а що не дуже».

Учасники команди фестивалю вирішили не відкладати цінний досвід, отриманий цього року, і заснували у Дніпрі компанію H&P Events, яка надаватиме послуги з організації і проведення івентів в онлайн-форматі.

«Це водночас має і певну комерційну, і певну місійну цінність. І це головне в будь-якій справі, за яку берешся, — щоб це не була просто гарна ідея, яка, можливо, принесе гроші, але й щось таке, що дійсно міняє правила гри, міняє світ, робить щось кращим і доступнішим», — підсумовує Вікторія Наріжна.

 TRANSLATORIUM йде в онлайн

(м. Хмельницький)

Четвертий літературно-перекладацький фестиваль TRANSLATORIUM відбудеться 2-4 жовтня в онлайн-форматі. Заплановано близько 15 подій за участі письменників і перекладачів з України та з-за кордону. Це освітні лекції та воркшопи, професійні дискусії та музично-літературні проєкти. Події транслюватимуться на YouTube-каналі фестивалю та сторінці у Facebook.

«Найскладніше було ухвалити рішення йти в онлайн і вже не відступати від нього. Було важливо обрати один шлях розвитку подій, і ми обрали онлайн, тому що карантин з нами надовго і треба адаптуватися до цього», — розповідає Таня Родіонова, директорка фестивалю TRANSLATORIUM.

Одним із основних цьогорічних викликів Таня Родіонова називає проблеми з фінансуванням. Його стало менше. Через кризу стало складніше залучати і партнерів із бізнесу.

 «Ще один виклик – це пошук оптимального формату. Одна річ, коли людина сприймає інформацію, перебуваючи на події, серед людей, і зовсім інша  — коли переглядає це з екрану. Ми свідомо намагаємося зробити менше подій і будемо робити їх більш лаконічними, — говорить вона. — Фестиваль завжди був для нас можливістю показати людям Хмельницький. Тому цього року ми також плануємо зробити онлайн-прогулянку містом, яку будуть вести наші учасники і учасниці фестивалю, що проживають у Хмельницькому. Так ми хочемо компенсувати цю неможливість приїхати до міста і хоча б частково зберегти атмосферу нашого фестивалю».

Загалом пошук нових форматів, ідей, освоєння та застосування нових технологій, робота з новими медійними форматами — все це Таня Родіонова називає плюсами. Серед позитивних моментів — і нові співпраці з міжнародними партнерами. Таня говорить, що цього року їхній команді простіше взаємодіяти з міжнародними партнерами, вони радо підтримують фестиваль.

Таня Родіонова. Фото — з фейсбук-сторінки Translatorium.

«Події будуть різними — і професійними, і для ширшої аудиторії, ми зніматимемо їх у різних містах. Так ми залучаємо частково й аудиторії з інших міст, — пояснює. — З частини подій залишаться відеозаписи, до яких можна буде повернутися як до певного освітнього матеріалу. Будемо робити стріми. Ми не хочемо наражати людей на небезпеку, тому жодних офлайн-подій цього року не буде».

Онлайн-формат — не ідеальний, але принаймні він дає змогу провести фестиваль. А це вагома підтримка культурного сектору, вважає Таня Родіонова.

«Важливо бути гнучкими. Ми не можемо постійно базуватися лише на попередньому досвіді й хочемо ми цього чи ні, ми повинні розвиватися», — підсумовує директорка фестивалю TRANSLATORIUM.

Ті, що лишилися в офлайні

Цього літа не так багато фестивалів ризикнути провести свої події вживу, не переходячи хоча б частково в онлайн. Ці фестивалі так само постали перед низкою викликів і ризиків. Вони мали швидко підлаштуватися під нові не надто сприятливі умови, зважати на всі необхідні карантинні обмеження і гарантувати дотримання учасниками і гостями усіх заходів безпеки. Повинні були усвідомити усю відповідальність, а відтак переформатувати програму й локації.

Фестиваль «Зелена сцена»: ризики і результати

(м. Чернігів)

Фестиваль «Зелена сцена» щоліта відбувається в центрі Чернігові вже дев’ять років поспіль. Він має цікавий формат. Перші шість років усі фестивальні події відбувалися щоп’ятниці з травня по вересень, а останні три роки — раз на місяць, але повні три дні — п’ятниця, субота, неділя. Відвідувачам пропонують концерти, дискусії, якісне українське й іноземне кіно просто неба, дитячий простір, майстер-класи, виставки фотографії та живопису, літературні презентації та читання.

«Ми отримали грант від Українського культурного фонду і зробили на “Зеленій сцені” підпроєкт — “Молода українська музика і кіно”. Сенс у тому, що ми запрошуємо цікаві гурти, які існують лише кілька років. І показуємо кіно молодих режисерів, —  розповідає Олександра Федоренко, співорганізаторка фестивалю «Зелена сцена». — По неділях у нас літературні вечори, що складаються з трьох компонентів: поезії, акустичної музичної паузи і презентації прозової книжки. Цього року був цікавий проєкт, коли ми все поєднали в одне. Була поезія і проза Юрія Іздрика, і був гурт «Ліловий», який зробив програму на його вірші. Вийшло дуже круто».

Олександра Федоренко, співорганізаторка фестивалю «Зелена сцена».

Цього року програма фестивалю була готовою ще в січні, але вже в березні через пандемію і карантин більшість домовленостей довелося скасувати, зокрема зірвалися домовленості з низкою іноземних посольств.

«Була ідея онлайну, але ми з командою зрозуміли, що ні, що у всіх вже така втома від онлайн-подій. Тоді ми вирішили просто скасувати подію. У травні в нас нічого не було, а в червні, за тиждень до запланованих подій, міська рада видала постанову, що дозволяє масові заходи просто неба з дотриманням заходів безпеки, — розповідає Олександра. — І ми вирішили робити. Ми в такому авралі готували нову програму, як ніколи раніше. Шукали компроміси. Наприклад, американські артисти не могли приїхати, але Посольство США нас все одно підтримало і ми зробили концерт, де українські музиканти грали американську музику».

Усі заходи відбувалися просто неба, дистанція між глядачами, а точніше лавочками, на яких вони сиділи, становила півтора метра. «Ми ставили всюди антисептики, постійно нагадували відвідувачам про заходи безпеки, безкоштовно роздавали маски. На останніх подіях озвучували зі сцени статистику по захворюваності», — говорить Олександра.

Фото —з фейсбук-сторінки «Зеленої сцени».

Розповідає, що попри все, фестиваль відбувся на високому рівні.

«Цей сезон був шаленим і цікавим,  нам вдалося стільки всього нового зробити. Якщо казати про атмосферу, то цей фестиваль був фантастичним», — говорить вона. І додає, що основний урок пандемії — це вміти швидко реагувати на зміни, швидко ухвалювати рішення та бути гнучкими.

Поєднання живих і онлайн-подій

Одним із найпопулярніших форматів цього року став гібридний — поєднання офлайн і олайн подій в рамках одного фестивалю.

Літературно-мистецький фестиваль Toloka

 (м. Запоріжжя)

Toloka відбувалася цього року у Запоріжжі протягом 11 днів — з 13 по 23 серпня. Це один із небагатьох фестивалів, який проводив основний масив подій наживо. Утім, з онлайн-форматом теж експериментував.

«У нас був вибір: або ми робимо онлайн, або ніяк. Але ми не надто вірили у чистий онлайн-формат, тому вирішили робити фестиваль, розв’язуючи проблеми і виклики по ходу, — розповідає Вікторія Петрова, співорганізаторка та піарниця запорізького Літературно-мистецького фестивалю Toloka. Уже після завершення фестивалю зрозуміли: якби не карантин, ми не отримали б такого крутого результату. Саме через карантин ми вирішили проводити фестиваль одинадцять днів замість трьох. Проводити його на свіжому повітрі, а не в приміщенні. Зробили події на багатьох локаціях, а не на двох-трьох, як раніше. Треба було розпорошити людей, відповідно і програма зросла. Це було неймовірно круто!».

Через жорсткий карантин команда фестивалю вдалася і до експериментів — паралельно з книжковим ярмарком, проведення якого було під питанням, запровадили онлайн-маркетплейс. Створили фейсбук-сторінку, на яку завантажували книжки видавництв, які хотіли представити свої видання на фестивалі. Таких видавництв і незалежних авторів було 40. До кожної книжки додавали опис і лінк, що вів на сайт видавця — одразу в кошик покупок. Так людина могла купити книжку в кілька кліків. Участь для видавців у маркетплейсі була безкоштовною, книжки розміщували не за видавництвом, а за тематичними розділами.

«Ми намагалися створити хороший прецедент співпраці. Маркетплейс працюватиме й надалі. Він частково вдався, частково могло би бути краще, але ми працюватимемо над розвитком цієї ідеї», —  пояснює Вікторія.

Фото —з фейсбук-сторінки Toloka.

Також окремим напрямом були відеотрансляції подій і міжнародні включення.

«Ця ідея — на поверхні: якщо ми не можемо запросити людей фізично, ми можемо запросити їх онлайн. Також нашим партнером було суспільне телебачення України, яке робило радіомарафон з учасниками програми, записи і прямі ефіри деякий подій», —говорить Вікторія Петрова. І додає: «Сьогодні необхідно підтримувати культуру. Якщо культурні менеджери і люди припинять це робити — вона просто щезне. Ми всі розуміємо, до яких наслідків це призведе».

MERIDIAN CZERNOWITZ – у «червоній зоні»

(м. Чернівці)

Із 4 по 6 вересня у Чернівцях відбувався ХІ Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ. Спочатку планувалося, що фестиваль відбудеться офлайн із дотриманням усіх заходів безпеки. Але в умовах жорсткого карантину та внесення Чернівців до «червоної зони» організатори перенесли фестиваль в онлайн, залишивши лише кілька живих подій у міських локаціях.

Усі заходи транслювалися на офіційній сторінці MeridianCzernowitz у Facebook та сторінці «Суспільне: Буковина». Кількість переглядів усіх подій наразі сягає понад 80 тисяч.

Фото — Василь Салига, надане фестивалем MERIDIAN CZERNOWITZ

Фокусна тема цьогорічного фестивалю — «Слідами Целана». Відбулися 32 події, серед яких — поетичні читання, дискусії, презентації п’яти нових книжок, які вийшли спеціально до фестивалю, автограф-сесії та екскурсії «Місцями Пауля Целана». Учасниками заходів стали 30 авторів із 5 країн — Німеччини, Австрії, Швейцарії, Ізраїлю та України.

«Основні труднощі в організації та проведенні ХІ Міжнародного поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ були пов’язані передусім із епідеміологічною ситуацією в нашій країні та тих країн, звідки ми запрошуємо авторів — Німеччини, Австрії, Швейцарії та Ізраїлю, — розповідає Лілія Шутяк, прессекретарка Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ. — У 2020-му відзначається сторіччя з Дня народження одного з найвизначніших поетів післявоєнної Європи Пауля Целана. Тож первісно ми планували провести події «Меридіану» у локаціях, пов’язаних із життям цього митця: будинках, де він мешкав, школах та університеті, де навчався, а також місцях, які формували його як поета й філософа. Згодом, коли почалася пандемія, ми вирішили дещо змінити концепцію фестивалю та провести його лише у двох локаціях — Літньому театрі в парку імені Т. Шевченка та у Центральному Палаці культури. Це великі зали, де можна було б безпечно розсадити публіку. Але не судилося. Фактично за тиждень до «Меридіану» Чернівці потрапили до «червоної зони» і ми зрозуміли, що проведення офлайн-заходів у таких умовах взагалі неможливе, адже може становити загрозу життю та здоров’ю учасників і відвідувачів».

В онлайн перевели усі події, окрім автограф-сесій українських письменників, які все ж приїхали до Чернівців: Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Юрія Іздрика, Андрія Любки та Софії Андрухович.

Фото — Василь Салига, надане фестивалем MERIDIAN CZERNOWITZ

Лілія Шутяк говорить, що проводити фестиваль, нехай і в новому форматі, було найвдалішим рішенням.

«Звісно, онлайн-формат не зрівняється з офлайновим, коли люди можуть слухати авторів наживо, підходити і спілкуватися, брати автографи і фотографуватися. Але деякі переваги він все ж має. У коментарях глядачі писали нам, що завдяки онлайну ті, хто не має можливості приїхати до Чернівців, можуть послухати улюблених письменників, — говорить прессекретарка фестивалю — Тобто онлайн-формат суттєво розширює можливості донести інформацію до більшої кількості людей, а те, що всі відео зберігаються на нашій сторінці у Facebook — ще й дає змогу мати до них вільний доступ у будь-який час».

«Фронтера» обирає живі зустрічі

(м. Луцьк)

Організатори III Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» також вирішили не обмежуватися цього року лише онлайн-заходами. Фестиваль, що проходитиме 2-4 жовтня у Луцьку, охопить і живі події, й онлайнові.

«Технології і віртуальна реальність не замінять живого спілкування, атмосфери, не зможуть так запалити, підтримати і надихнути. Тому команда організаторів фестивалю “Фронтера” прийняла рішення, що все-таки маємо зустрітися наживо з авторами та відвідувачами і поговорити про важливе, підписати книжки, відчути рідних, хай це буде зі збереженням соціальної дистанції, з обмеженою кількістю відвідувачів, але в одному просторі, — розповідає Анна Луцюк, координаторка програми фестивалю «Фронтера».  — Мені здається, письменники теж не хочуть вкотре вдивлятися у порожній монітор; хоч по той бік екрану і є глядачі, але нема взаємодії, нема тієї енергетики, до якої ми звикли».

Організатори розповідають, що для живих подій обрали просторі локації. Кількість людей буде вдвічі або й втричі меншою, ніж ці локації можуть умістити. Частина зустрічей, особливо з іноземними авторами, проходитимуть у форматі прямих включень — з модератором і глядачами, які дивитимуться трансляцію гуртом та ставитимуть запитання в прямому ефірі. Живі зустрічі відбудуться з Софією Андрухович, Юрієм Андруховичем, Андрієм Любкою, Тетяною Терен, Мирославом Влеклим, Яцеком Денелем та іншими. Торік фокус-темою була «Розмова з Іншим», цьогоріч — «Велика Волинь: про людей, місця, події».

«Із липня щовівторка на ютуб-каналі “Фронтери” виходить відеорозмова. Сергій Жадан і Любов Якимчук спілкувалися на луцьких вокзалах про фронти і фронтири, що об’єднує, а що розділяє; близькі геніального митця Миколи Кумановського ділилися спогадами про нього; у розповідях перед нами постав Кость Шишко, Вальдемар Пясецький, Сашко Валента та низка інших особистостей, які творили культуру в місті, берегли його історію, не мислили себе поза Луцьком. Запланована зйомка розмови про Юрка Покальчука, який пов’язаний із Волинню, але майже невідомий для місцевих. Ми відкриваємо для себе й інших нові деталі про культових особистостей, досліджуємо історію та прокладаємо цими відео нові туристичні маршрути», — говорить Анна Луцюк.

Пояснює, що карантин навчив простіше ставитися до життя та спокійніше сприймати різкі зміни. «Ми навчилися ефективно взаємодіяти онлайн, команда розкидана по Україні, але є відчуття, що ми пліч-о-пліч в одному офісі», — підсумовує Анна.

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки  National  Endowment  for  Democracy (NED).  Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією NED.

Марія Семенченко

Марія Семенченко – журналістка, репортерка, кураторка конкурсу художнього репортажу імені Майка Йогансена «Самовидець». Закінчила Могилянську школу журналістики. До 2016 року працювала редактором відділу «Суспільство» щоденної всеукраїнської газети «День». Пише для низки українських видань. Серед професійних зацікавлень – суспільна тематика, а відтак – людські історії.