Пізнавати китайську історію та культуру через фразеологізми (Рецензія)

 

Олександр Николишин. Домалювати дракону зіниці. Історія Китаю в 50 фразеологізмах. – Київ: Смолоскип, 2021

Китай стає дедалі «актуальнішою» країною в усіх можливих сенсах. Економічні тенденції, технологічні прориви, коронавірусна хророба й боротьба з нею, політичні процеси, питання прав людини — все це перебуває в стабільному фокусі уваги всього світу й навіть таких замріяних закапелків, як наша країна. Тож не дивно, що поступово зростає мотивація глибше пізнавати китайську історію та культуру — явища, і без додаткових мотивацій яскраві, самодостатні та інтригуючі.

У цьому контексті абсолютно логічною є поява таких книжок, як новинка від «Смолоскипа» — «Домалювати дракону зіниці. Історія Китаю в 50 фразеологізмах» Олександра Николишина. Автор, до речі, працює в Пекіні, він журналіст в українському відділі Центру мовлення на країни Європи і Латинської Америки Медіакорпорації Китаю. Цікаво, принагідно кажучи, як розвиватиметься й чи розвиватиметься надалі китайська інформаційна присутність в Україні. Проте повернімося до книжки. У повній відповідності до заголовку «Домалювати дракону зіниці» складається з п’ятдесяти усталених китайських виразів та оповідок про те, за яких історичних обставин ці фразеологізми виникли.

До прикладу, слова «У рукавах свище вітер» символізують чесність і непідкупність. Її виявив чиновник XV століття Юй Цянь, який приходив на імператорську аудієнцію без подарунків для впливового придворного євнуха Ван Чженя, показував порожні рукави й казав, що «приносить із собою вітер». Цей мініатюрний випадок супроводжується розповіддю про те, як тодішній імператор розбудовував нову столицю країни.

А фраза «Опинитись у списку позаду Сунь Шаня» — дипломатично-іронічна констатація провалу людини на іспитах. За часів правління династії Сун один юнак на ім’я Сунь Шань вирушив складати державний іспит на ступінь цзюйжень (це давало змогу претендувати на чиновницькі посади середнього рівня) разом із земляком. Після іспиту в списку тих, хто успішно склали випробування, ім’я Сунь Шаня стояло останнім, а імені земляка взагалі не було — він провалив іспит. Додому Сунь Шань повернувся першим і, зустрівши, батька свого земляка, не хотів його засмучувати, тож описав (ще й в імпровізовано-віршованій формі) успіхи його сина так: «Сунь Шань — останній у списку тих, хто склав іспити, а ваш син трохи відстав від Сунь Шаня».

«Поетичну» серію фразеологізмів продовжує в книжці «Домалювати дракону зіниці» ефектна модифікована цитата з класичного поета Ду Фу: «білі хмарки — сизі собаки». Насправді безпосередньо в його тексті було «По небу то хмарки білі пливуть, то раптом, наче сизі собаки». Цей контраст символізує раптові зміни, що трапляються в житті людини та ілюструють історію про збіднілого чоловіка Ван Цзію, якого покинула дружина, а коли він розбагатів, їй завадили повернутися його ображені родичі, і ось вона, вже немолода, таки знову прийшла до свого чоловіка, коли він, удруге збіднілий, жив скромним самотнім життям.

І ще один яскравий вираз «Мати в душі бамбук» асоціюється в китайській культурі з видатним художником Вень Туном. Кажуть, що якось він побачив сильну зливу. Люди тікали з вулиці в будинки та інші укриття, а митець зробив навпаки — негайно вибіг із дому та побіг до бамбукового гаю. Просто Вень Тун дуже любив малювати бамбук, але бамбук під час зливи якось досі не зображував, тому хотів детально все роздивитися. Відтоді «Мати в душі бамбук» кажуть, коли беруться до якоїсь справи, все детально наперед обміркувавши і вивчивши, а також із любов’ю, знанням і натхненням.

До речі, Вень Тун жив в ХІ столітті, а Ду Фу — у VІІІ. Звісно, таке глибоке коріння історичних фразеологізмів та інформаційна (хай у багатьох випадках і легендарна) насиченість дискурсу, пов’язаного з настільки давніми часами, справляє враження. А найновіший фразеологізм із присутніх у книжці, «Що довго розділене, має об’єднатися, що довго об’єднане, має розділитися», стосується вже першої половини двадцятого століття.

Важливий пізнавальний момент: історії-фразеологізми Олександр Николишин супроводжує не лише коментарями, а й ієрогліфічним позначенням із транскрипціями. А наприкінці книжки є таблиця хронологічна таблиця династій імператорів, які владарювали давнім Китаєм.

Олег Коцарев

Народився 1981 року в Харкові. Автор книжок поезії "Корокте і довге", "ЦІЛОДОБОВО!" (спільно з Горобчуком і Коробчуком), "Мій перший ніж", "Збіг обставин під Яготином" та збірки оповідань "Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого".