11 вересня 1921 року

11 вересня 1921 року в українській літературі дебютував поет Михайло Йогансен (26 років).

Цього дня в газеті «Вісти ВУЦВК» було надруковано його вірш «Голод». Вірш увійшов до першої збірки Йогансена «Д’горі», яка вийшла того самого року у видавництві Всеукрліткому (Всеукраїнського літературного комітету). Обкладинку оформив Василь Єрмілов.

Михайло Йогансен
ГОЛОД

Над полем сохлим
Мертві вітряки,
Немов хрести над віршем
Відзабутим…
Руки не сила підвести…
Ще гірша, о, ще гірша
Доля буде.

І поле й голод.
Це все — ти.
Шляхи — твої пошерхлі руки.
Над тим, що пишеш,
Ці хрести
І в борознах твоїх не зійшли звуки.

Сій же в строфи люте насіння,
Сій же,
Поки ріже твій син твого сина,
Сій же,
Пазурями землю копай,
Лушпайя
Сій бараболі —
Ще карам не край,
Ще боротись довго за волю.

1921

У голодні роки 1918–1920 померли батько Йогансена Гервасій Андрійович, сестра Таня і брат Федя.

У кінці 1921 року Йогансен читав цей вірш у приміщенні Всеукрліткому в Харкові на вулиці Єпархіальній, 29. Присутній там Абрам Лейтес запам’ятав і описав той вечір.

«В тот осенний вечер […] Йогансен был настроен исключительно на серьезную волну. И когда Хвылевой начал разбирать формальные и композиционные достоинства его стихотворения “Голод”, Йогансен, обычно любивший всякого рода обсуждения художественной формы и очень нежно относившейся тогда к Хвылевому, на этот раз прервал своего друга и перевел разговор на другую, отнюдь не узко литературную тему о переживаниях умирающих с голода…»