Автор
Дмитро Дроздовський

Трагічна музика Ярослава Івашкевича

Проза, яка народилася з музики. Саме таке відчуття з’являється, коли дочитуєш останню сторінку книжки «Злет» (вибрана проза) Ярослава Івашкевича. Ця книжка нещодавно з’явилася на українському […]

Простір літератури за Морісом Бланшо

Теорія літератури як цікавий літературний роман. Саме так хотілося б означити «Простір літератури» відомого французького письменника, журналіста і просто філософа-естета Моріса Бланшо (Maurіcе Blanchot). Книжка […]

Гон Тувгейр — останній із могікан маорійської поезії

Гон Тувгейр Поняття «сучасна новозеландська література» нічого не скаже вишуканому українському шанувальникові зарубіжної літератури. На превеликий жаль, небагато асоціацій виникне й у свідомості експерта-інтелектуала із […]

«Бардо Тодьол» по-українськи

Хребет Світового Розуму зламався. Людина більше не здатна співіснувати в гармонії з іншими. Війна — єдиний ключ до розуміння того, як вийти з ситуації невизначених істин. Західний розум зазнав нищівної поразки. Людина раціональна втратила здоровий глузд, тепер її філософія вміщує руйнівні сили, деструктивні інтенції, які, врешті-решт, знищать усе на своєму шляху. Потрібно втікати, втікати з цього світу на іншу планету. «Ми всі функціонери. Навіть не так. Ми — функції якоїсь чужої волі. Якогось механізму, який збагнути годі. Ти знаєш, що таке годі? Можна тільки знати, що він є. І що ти — функція. Може, в того механізму і є голова, так би мовити. Але вона не для нас. І не про нас думає. — Орест усміхнувся» (Уроборос. – С. 79).

Іен Мак’юен: «Я хотів показати в «Суботі», що життя — це переплетіння секунд…»

Іен Мак’юен — найкращий англійський романіст ХХІ століття. Певен, що колись його так і назвуть у підручниках зі світової літератури. І справді, Мак’юен узяв стрімкий […]