Літачок

Що спільного між поетом і мишкою?

Непроста ситуація з виданням перекладної літератури для дітей певною мірою є зліпком із проблем українського книговидання загалом.

Леся Воронина – улюблена письменниця багатьох дітей. Її книжки не залежуються на полицях.

Вона низька. І голосно говорить. Вона – тітка трьох дітей і одного дещо самозакоханого пса.

Відколи прочитала книжку британського письменника Енді Стентона «Ви поганець, пане Гам!», минуло більш як півроку, а я й досі перебуваю під її враженням.

Четвертий «Форум видавців — дітям» став чудовою нагодою побачити, в якому стані нині перебуває українська книжка для дітей. Адже львівський дитячий ярмарок залишається найбільш очікуваною подією для юних читачів.

Книжка для дітей – «найвдячніше» книжкове видання. Ідеться не лише про особливу вдячність найщиріших читачів, а й про те, що це єдиний більш-менш стабільний видавничий продукт.

Юрій Логвин, український художник-графік і письменник, написав вже близько двох десятків книжок для дітей та підлітків, та до останнього часу залишався доволі непомітною постаттю в українському літературному процесі.

Лариса Ніцой - нове ім’я в літературі, яку прийнято називати дитячою.

Американські літературознавці й критики, які займаються дитячою літературою яко гуманітарною наукою, неодноразово зазначали, що початок 1990-х років – це період «гігантизму» в дитячій літературі Північної Америки.