Наші за кордоном

Юрій Андрухович — чи не найвідоміший за кордоном український письменник: його твори перекладено і видано в Польщі, Німеччині, Австрії, Франції, Канаді, США, Угорщині, Фінляндії, Швецїі, Іспанії, Росії, Болгарії.

Віталій і Дмитро Капранови вважають, що українська книжка має завоювати насамперед  український ринок, а вже потім виходити на міжнародну арену.

Молода українська письменниця Оксана Луцишина із сумом  констатує, що просування української літератури за кордоном – справа кількох подвижників.

Поет, есеїст і перекладач Василь Махно, який від 2000 року мешкає в Нью-Йорку, не скаржиться на брак уваги з боку перекладачів та іноземних видавців.

Яскрава поезія Дмитра Лазуткіна сьогодні вже знайшла чимало прихильників не лише в Україні. Але сам поет, говорячи про це, ні на мить не втрачає почуття гумору.

Одному з класиків української літератури ХХ століття є що розповісти про міжнародний контекст своєї і не лише своєї творчості.

Василь Голобородько з прикрістю констатує, що маємо велику проблему не лише з перекладами й розповсюдженням нашої літератури за кордоном, а й з кризовим станом культурної ситуації в самій Україні.

Оскільки українська письменниця Яна Дубинянська спершу друкується в російськомовному оригіналі, а тоді вже в українських перекладах, то російський «закордон» добре знайомий з її творчістю.

Софія Майданська не лише апелює до патріотизму наших олігархів, а й нагадує про ті часи, коли українці були законодавцями європейського авангарду.

Юрко Іздрик. Фото Олександра СтусенкаЮрко Іздрик вбачає джерело всіх закордорнних поневірянь українських перекладів насамперед у проблемах вітчизняних, а вже потім — в іноземних. 1.    Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами? Польською, чеською, хорватською, німецькою, італійською. Переважно поезія, або фрагменти ...