Наші за кордоном

Степан Процюк: У цьому аспекті літературного життя я забобонний

Степан Процюк вважає за краще не давати порад, як вдосконалити перекладацьку ситуацію, натомість радить робити те, що маємо, тобто писати нові твори й бути терплячими за будь-яких обставин.

Ірен Роздобудько: Головне – писати цікаві, конкурентноспроможні книжки

Одна з найтиражованіших нині українських письменниць Ірен Роздобудько бачить вихід із критичної перекладацької ситуації в апеляції до класичних рекламно-бізнесових стратегій.

Юрій Винничук: Оплески – це те, що мене окрилює

Юрій Винничук підтримує активні стосунки зі своїми перекладачами, тому, мабуть, його і перекладають багато. Про рецепції власних творів він теж знає чимало, гонорари отримує справно, та зрештою проводить аналогії між Україною та Бурятією – двома террами інкогнітами, котрим ще треба здобувати свою аудиторію у світі.

Наталя Сняданко: Загалом рецепція позитивна

Письменниця й перекладачка Наталка Сняданко вважає, що попри іноземне зацікавлення українська література може так і залишитися на маргінесі, якщо до справи не долучиться бодай якась державна підтримка.

Олег Коцарев: Українську літературу скрізь сприймають як одну з пересічних маловідомих східноєвропейських

Сподіваючись на краще, молодий автор Олег Коцарев, пропонує не лише організовувати закордонні десанти вітчизняних митців, а й у себе на батьківщині організувати осередок перекладацького практикуму, цікавого іноземцям.

Людмила Таран: «Українські письменники — дуже невдячна публіка»

Людмила Таран переймається «невдячністю» й «закомплексованістю» українських письменників, котрі зрештою часто самі стають призвідниками того, що світ про них не знає, тому й мовчить.