Простір

Майже всі знають, що в Австралії живе чимало кенгуру. Більшість кіноманів відає, що це батьківщина Мела Гібсона, Рассела Кроу та Ніколь Кідман. Вітчизняні ж літературознавці асоціюють її із іменем Марка Павлишина. І все? Звісно, ні.

Французька видавнича справа міцно стоїть на ногах.

Останнім часом в Україні дедалі активніше ведеться мова про популяризацію власної літератури у світі. Проте поняття „світу” нерідко замикається на двох напрямках: Росії та Заходу.

Літературу цієї невеличкої балканської країни я відкрила для себе зовсім нещодавно – коли вперше побувала на Міжнародному поетичному фестивалі «Струзькі вечори поезії»

Те, що в Польщі ставляться до поетичного слова якось інакше, ніж в Україні, я трохи знав, зустрічаючись із польськими колеґами в різних країнах на поетичних імпрезах, але переконався в тому після відвідин деяких літературних заходів у самій Польщі.

Восени у Франції спрацьовує детонатор – і вибухають дискусії критиків, а фахівці-літературознавці пишуть колонки у стилі «quo vadis?».

З Антанасом я знайома ще з… минулого століття.

«Коли ми мовчимо, – сказав Едґар, – то виглядаємо неприємними, а коли говоримо, – смішними».

Нещодавно на запрошення Французького культурного центру Україну відвідала відома французька письменниця Ірен Френ.

Африка чомусь завжди уявлялася мені дуже абстрактно. Ні, в географічному просторі я її доволі непогано ідентифікувала, а от у літературному...