Рефлексії з приводу

1.    Чим для Вас особисто Павло Загребельний цікавий як прозаїк?

Як нібито казав дідусь Фрейд, бувають просто сни. Бувають просто збіги, і поява на українському книжковому ринку двох книжок з дуже схожими назвами, швидше за все, належить саме до таких.

Якби Джим Моррісон був канонічним українським поетом-шістдесятником, то у шкільних хрестоматіях ми би прочитали щось таке...

Нещодавно в Македонії відбувся «Фестиваль чаювання і читання». Що це таке і з чим його п’ють?

Я знаю, що поети – це зорі в наших небесах.

Якщо хочете відчути себе громадянином світу, пройдіться київським Хрещатиком і прилеглими вулицями.

Яким буде наше майбутнє? Що чекає людство в наступні кілька сторіч? 

Я ж хочу зосередитися на оповіданнях Любові Пономаренко, написаних у райцентрі Полтавської області – Гребінці, де письменниця мешкає.

Це не літературний портрет. І навіть не спроба літературного портрета. Це спроба нагадати вузьким колам широкої читацької громадськості про незаслужено (при)забутого постшістдесятника

Отож, гора народила мишу. Ініційована „ЛітАкцентом” відозва, перейшовши крізь вогонь, воду й мідні труби наших славних міністерських кабінетів, здобулася на відповідь – формально правильну, процедурно грамотну й принципово позитивну, проте в основі своїй цілком очікувану „відписку”.