Шлях до слави

У січні 1994 року відбулася зустріч американського та чеського президентів Біла Клінтона й Вацлава Гавела у звичайній пражській пивничці «У золотого тигра».

На початку липня 2009 р. сталася одна з найбільш очікуваних кіноподій, на яку фанати хлопчика-чарівника чекали понад півроку. Адже вихід нового, шостого, фільму «Гаррі Поттер та Напівкровний принц» обіцяли ще в листопаді 2008.

Одне з поширених книжкових формулювань твердить: людина може неушкодженою проходити будь-які випробування, легко пробігати над прірвою, навіть вичворяючи при цьому які-небудь фокуси – і все зійде їй з рук, аж поки доля на занесе над нею свій меч.

Ім’я Оскара Уайльда, й досі оповите плітками й легендами, з легкої руки вікторіанських недоброзичливців (а великою мірою – й занадто ретельних біографів) стало синонімом зіпсутості й розпусти.

Хоча нарікати Ніцше міг лише на себе. Лу не приховувала своїх планів, та й сестра філософа попереджала, що добром роман не закінчиться.

У збірці спогадів «Блакитні бульбашки», що вийшла друком 60 років тому, лауреат Нобелівської премії, всесвітньо відомий Драматург і Есеїст (і менш відомий, хоч і не менш талановитий Поет і Перекладач) Моріс Метерлінк подав досить іронічну замальовку приходу Слави.

Після прочитання «Цинамонових крамниць», розповідь про Бруно Шульца хочеться розпочати, дотримуючись невигадливого ладу казки.  В одному забутому Богом містечку, липневої теплої ночі народився хлопчик, і назвали його Бруно... Не певна, чи саме ніч була його першою колискою. Великий заклинатель матерії з трепетом ставився до стихії темряви. Ніч була одним з тих нав‘язливих образів, які переслідували Шульца все життя: чоловік несе крізь морок маленького хлопчика і, як ...

Далеко-далеко, в австралійському місті Меріборо колись жила маленька дівчинка Гелен Ліндон Гофф, яка любила вигадувати казки. Потім ці казки розповідалися молодшим сестрам, а вже з їхньою допомогою перетворювалися в домашні, а згодом і шкільні спектаклі. Якось же треба було прикрашати реальний світ, якщо він такий непривабливий. Батько – управитель банку – страждає епілепсією і від цього чи ...

Найчитабельнішою книжкою у Франції 1947 р. став роман американського автора Вернона Саллівена «Я прийду плюнути на ваші могили». Переклад французькою здійснив маловідомий тоді читацькому загалу письменник Борис Віан. Цей «чорний» роман відразу потрапив у список бестселерів – адже у 40-х роках французи наново відкривали для себе американську літературу (зокрема, масову белетристичну продукцію), від якої були ізольовані ...

Вона йде серед окопів, у чорному беретику, з під якого вибухає руде волосся – «Золота королева Півночі». Її вірші тепер більше схожі на агітки: ось вона, романтична авангардна мрія злиття поезії та публіцистики, й те, що з нею робить соціалістична дійсність. Солдати весело проводжають маленьку жваву поетку, репортера мурманської «Полярної ...