|
|
| Ольга Купріян: Джонатан Свіфт повернувся 35 травня |
| Кестнер Еріх. 35 травня, або Конрад їде до Океанії. Повість / Пер. з німецької Ольги Сидор. – Львів: Кальварія, 2008. |
|
«Це сталося 35 травня», – скаже оповідач, щойно люб’язний читач відкриє книжку. Як? – спитаєте ви, – адже такої дати немає в жодному календарі! «Але 35 травня людина повинна бути готова до будь-якої несподіванки»,– знайде відповідь той самий оповідач. Тож чи не є ці слова знаком для всіх тих «дорослих», серйозних мужів, які вирішили собі раз і назавжди, що вони «виросли» з дитячої літератури й мусять тепер конче читати тільки тяжкі словесні, філософією обтяжені сполуки? |
|
|
| Володимир Панченко
: Зупинка в Зачепилівці |
|
Зачепилівка, зрозумів я, – головна точка на планеті для Бориса Олійника. Як здивувався він, не знайшовши свого села на глобусі (вірш «Дискусія з глобусом»)! «Є село моє – Зачепилівка!» – ці фінальні слова звучали майже як Галілеєве: «І все-таки вона крутиться!» Б. Олійник надто добре знає ціну іронії, щоб самоспалюватися у романтичному пафосі, - проте не соромиться він і дон-кіхотського плаща, коли бунтує проти несправедливості глобуса, який «не помічає» малого… |
|
|
| Дар’я Семенова
: «Не ходіть, діти…» |
| Олексій Жупанський. Першими до мене прийдуть діти. – К.: Вид-во Жупанського, 2008 |
|
Знайомство зі зразком «альтернативної прози, замішаної на абсурді, реалізмі і ядучому сарказмові» пропонує анотація тим, хто зазирне до недавньої книжки молодого письменника Олексія Жупанського з-під Києва.
Обкладинка від початку налаштовує горизонт сподівань потенційного читача на елементи хоррору, на які ми безперечно натрапимо, та зловісна людиноподібна фігурка є не так ілюстрацією-залякуванням, як візуалізацією одного з наскрізних мотивів цього напрочуд безфабульного роману. Назва у формі речення з яскраво вираженим суб’єктом висловлювання і сама по собі виглядає досить незвично... |
|
|
| Чак Палагнюк очима Ольги Купріян та стронґовського |
| Чак Палагнюк: спроба літературного портрета
|
|
Патолоґоанатомія. Девіяція. Ґіґантоманія. Че. Сморід. Відносини одинака і зграї. Дрібнички. Спільна діяльність. Все це має стосунок до Чака Палагнюка (Chuck Palahniuk), Паско, штат Вашинґтон, США. Вам класно живеться, якщо не чули цього імени. |
|
|
| Галина Романенко
: Виписуючи «Мисліте» |
| Іван Андрусяк. Писати мисліте. - К.: Факт. - 2008. |
|
Об'єднані спершу зеленою, аж хрумкою назвою «Храбуст», вірші останньої збірки Івана Анрдусяка дещо змінилися, найперше - у сприйнятті та потрактуванні самого автора, оскільки нещодавно набули нової, барокової книжної назви «Писати мисліте» і знову втілилися у книжку. |
|
|
| Євгенія Кононенко
: «Мої тексти – для зайнятих людей» |
Журналістки полюбляють душевно розмовляти з Євгенією Кононенко. Зазвичай їм ідеться про фемінізм, шлюб, кохання, сучасне жіноцтво, чоловіцтво, etc. Євгенія Кононенко від природи мало чому дивується. Вона вважає, що справжні тексти викликають справжні почуття, а якби письменники писали менше, то писали б краще. Уживає детективи замість сонних піґулок, ставить себе на місце вбивці, жертви й детектива. Про все вищезгадане, добру імітацію доброї літератури, траву як комічний досвід і не тільки – далі. |
|
|
| Євген Баран
: Інакшість Тетяни Дзюби |
| Тетяна Дзюба. Талант як міра ваги: Діалоги, літературно-критичні та літературознавчі тексти. – Ніжин: Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. |
|
Чернігівська поетеса й журналістка Тетяна Дзюба ніколи не дбала про популяризацію власного творчого іміджу. Вона написала кандидатську дисертацію про літературно-критичну діяльність Пантелеймона Куліша (1999); видала поетичну збірку «Акомодація до часу» (2000); активно працює як журналіст. Здавалося би, її зовсім не хвилює ота «боротьба з вітряками», у якій грузне сучасний літературний процес. |
|
|
|
|
|
